Ухвала суду № 75808150, 06.08.2018, Вишгородський районний суд Київської області

"06" серпня 2018 р. Справа № 363/3608/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого – судді Баличевої М.Б., за участю секретаря Рибки І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород скаргу ОСОБА_1 на незаконні дії та бездіяльність Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві та Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, зацікавлена особа ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на незаконні дії та бездіяльність Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві та Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції. В подальшому, ОСОБА_1 неодноразово уточнювала скаргу. Відповідно до останньої редакції скарги від 01.08.2018 року,скаржниця просила:

- скасувати постанови від 24.04.2018 року про опис та арешт майна, та від 17.04.2018 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, оскільки вважає останню постанову незаконною, так як вони винесена з порушенням строків;

- визнати неналежним виконавчий лист, який виданий 09.06.2015 року по цивільній справі № 363/4909/13-ц та такий, що поданий з пропуском строку для пред’явлення до виконання, по рішенню, яке набрало законної сили 02.02.2015 року, оскільки пропущені строки пред’явлення виконавчого листа до виконання та виконання цього виконавчого листа проводиться не за тією адресою, яка вказана у виконавчому листі за адресою: 07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірново, вул. Піонерська, 10;

- скасувати постанови відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції в місті Києві по виконавчому провадженню № 47970415 від 02.07.2015 року стосовно накладення арешту на майно скаржника ОСОБА_1, а саме – житлового будинку 07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірново, вул. Піонерська, 10, оскільки арешт було накладено на 5/6 частку будинку та прибудинкових будівель та землі, вартість якої значно перевищує суму боргу в 1/6 частки вартості спірного будинку, оскільки спірною сумою боргу є 130 860 грн. – це вартість 1/6 частки будівель та земельних ділянок, натомість вартість 5/6 частини будинку і землі складає 654 298 грн., повною вартістю будинку є 785 158 грн.;

- скасувати постанови відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції в місті Києві, виконавче провадження № 47970415 від 26.02.2016 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 13 216, 86 грн., як незаконного та безпідставного;

- скасувати постанови відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції в місті Києві, виконавче провадження № 47970415 від 26.02.2016 року про стягнення витрат пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 116, 82 грн., як незаконного та безпідставного;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу ДВС ОСОБА_3 від 22.06.2016 року про відкриття виконавчого провадження, оскільки остання є незаконною, так як винесена з порушенням строків.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що державними виконавцями Оболонського РУЮ м. Києва незаконного накладено арешт на 5/6 частин будинку, який знаходиться по вулиці Піонерській, 10, Вишгородського району, Київської області, що значно перевищує суму боргу. ОСОБА_1 була несвоєчасно повідомлена про відкриття виконавчого провадження. ВДВС Вишгородського РУЮ після закінчення виконавчого провадження без поновлення строків звернення до виконання неправомірно відкрив виконавче провадження.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 уточнену скаргу підтримав і просив її задовільнити з підстав наведених в скарзі, надав пояснення аналогічні тим, що містяться в уточненій скарзі від 01.08.2018 року.

Представник зацікавленої особи ОСОБА_5 та зацікавлена особа ОСОБА_2 проти уточненої скарги заперечували і просили суд в задоволенні скарги відмовити, надали письмовий відзив на уточнену скаргу, та пояснення аналогічні тим, що містяться в письмовому відзиві на уточнену скаргу.

Старший державний виконавець Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення уточненої скарги та просила суд відмовити в її задоволенні, пояснила, що нею, як державним виконавцем були вжиті всі заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Педставник ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва до суду не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Судом були прийняті заходи щодо належного виклику сторін до суду, з метою не порушення строків розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та оглянувши в судовому засіданні оригінали матеріалів виконавчого провадження № 51459867 від 14.12.2016 року, вважає скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 1/6 частину належної ОСОБА_1 вартості будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: 07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірново, вул. Піонерська, 10в розмірі 130 860 грн. та судовий збір в сумі 1 308 грн. 60 коп.

09 червня 2015 року ОСОБА_2 отримала виконавчий лист у вказаній справі, на підставі якого 02 липня 2015 року за зверненням останньої ВДВС Оболонського РУЮ відкрито виконавче провадження.

02 липня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ОСОБА_7 накладено арешт на 5/6 частини будинку з надвірними будівлями та спорудами будинку № 10 по вул. Піонерська Вишгородського району Київської області в межах суми звернення стягнення 132 168 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 , ч. 2 та ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п’ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постановами ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 26 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 13 216 грн. 86 коп. та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 116 грн. 82 коп.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

18 травня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ОСОБА_7 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки до ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві надійшла заява стягувача – ОСОБА_2 про направлення виконавчого документу по територіальності за місцем знаходження майна боржника.

Згідно вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

22 червня 2016 року ВДВС Вишгородського РУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 363/4909/13-ц, виданого 09 червня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, яке відкрито на підставі виконавчого листа про стягнення з неї вартості частини будинку з надвірними будівлями та спорудами у розмірі 130 860 грн. та судового збору у розмірі 1 308 грн. 60 коп.

Суд приходить до висновку про законність дій державного виконавця ДВС Оболонського районного управління юстиції місті Києві при відкритті виконавчого провадження № 47970415 постановою від 02.07.2015 року оскільки, вона ґрунтується на вимогах закону, та оскільки матеріали справи не містять даних про порушення прав чи свобод ОСОБА_1, як боржника, внаслідок отримання нею відповідної постанови про відкриття провадження 07.08.2015 року.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 про позбавлення можливості добровільно виконати рішення суду спростовується матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 не була позбавлена права на добровільне виконання рішення в будь – який час.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» частина 1 зазначено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов відповідають Закону України «Про виконавче провадження» та скаржником ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_4 не доведено обгрунтованість вимог уточненої скарги, а тому суд приходить до висновку про залишення уточненої скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», Конституцією України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 2, 3, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 431, 447, 450, 451, 352, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, зацікавлена особа – ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали через Вишгородський районний суд Київської області.

Повний текст ухвали складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий М.Б. Баличева