Постанова № 75804064, 06.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2920/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції-Тітов О.М.) від 20.04.2018р. (повний текст ухвалискладено 20.04.2018р.) по справі № 820/2920/18

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив:

- визнати дії контролюючого органу незаконними;

- визнати протиправним та скасувати Рішення ХУОВП від 01.06.2017 за № 7 про стягнення коштів КП "Харківводоканал" з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу;

- стягнути з ХУ ОВП на користь КП "Харківводоканал" кошти на загальну суму 1 159279,89 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним Рішенням №7 від 01.06.2017 р.

Одночасно із подання позовної заяви позивачем заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить суд зупинити стягнення грошових коштів КП "Харківводоканал" з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення ХУ ОВП від 01.06.2017 року № 7, та заборонити відповідачу виносити рішення про стягнення коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» у порядку п.95.5 ст.95 ПК України до набрання рішення законної сили.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим або значно ускладненим без вжиття таких заходів забезпечення у вигляді заборони стягнення коштів КП "Харківводоканал" з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, тим більше, що існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення ХУ ОВП від 01.06.2017 №7 щодо стягнення коштів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року задоволено клопотання про забезпечення позову.

Зупинено стягнення грошових коштів КП "Харківводоканал" з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення ХУ ОВП від 01.06.2017 року № 7.

Заборонено Харківському управлінню Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби виносити рішення про стягнення коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» у порядку п.95.5 ст.95 ПК України в рахунок погашення податкового боргу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби подано апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення клопотання.

Вказує, що задовольняючи клопотання позивача, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність встановлених підстав для забезпечення адміністративного позову.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду залишити без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів КП "Харківводоканал" з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення ХУ ОВП від 01.06.2017 року № 7, а також заборони Харківському управлінню Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби виносити рішення про стягнення коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» у порядку п.95.5 ст.95 ПК України в рахунок погашення податкового боргу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (ч. 1 ст. 153 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Положеннями частини ч.2 ст. 150 Кодексу визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Наведені заявником обставини, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість клопотання позивача про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для його задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 250, 308, 310, 312, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018р. по справі №820/2920/18 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні клопотання Комунального підприємства "Харківводоканал" про забезпечення адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 10.08.2018 року.