Постанова № 75804055, 08.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1885/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Курило Л.В.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - Романченка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018р. (суддя - Тітов О.М.; м. Харків; повний текст рішення виготовлено 26.06.2018) по справі № 820/1885/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"

до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області , Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казанцева Дмитра Олександровича , Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ярмоленка Олександра Валентиновича , Старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Марченка Олександра Миколайовича , Державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Брижатого Володимира Дмитровича, треті особи: Департамент державної реєстрації Харківської міської ради Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ЖЕНЕВА"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, Київський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області), Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казанцева Дмитра Олександровича (далі по тексту - відповідач -2, державний виконавець Казанцев Д.О.), Державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ярмоленка Олександра Валентиновича (далі по тексту - відповідач -3, державний виконавець Ярмоленко О.В.), Старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Марченка Олександра Миколайовича (далі по тексту - відповідач -4, старший державний виконавець Марченко О.М.), Державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Брижатий Володимир Дмитрович (далі по тексту - відповідач-5, державний виконавець Брижатий В.Д.), третя особа - Департамент державної реєстрації Харківської міської ради, Азово - Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ, в якому просить суд:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Марченка О.М. № 47459405 від 29.04.2015 про накладення арешту на все майно боржника, у складі якого перебувають нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові, які належать Азово- Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ (ідентифікаційний код юридичної особи 2391544) та перебувають в іпотеці у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" (ідентифікаційний код юридичної особи 40888017);

- скасувати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 47459405 від 04.10.2016 Казанцева Дмитра Олександровича про накладення арешту на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові, що належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ (ідентифікаційний код юридичної особи 2391544) та перебувають в іпотеці у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" (ідентифікаційний код юридичної особи 40888017);

- скасувати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ярмоленка Олександра Валентиновича № 52708031 від 20.10.2016 про накладення арешту на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові, що належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ (ідентифікаційний код юридичної особи 2391544) та перебувають в іпотеці у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" (ідентифікаційний код юридичної особи 40888017).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 № 820/1885/18 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що майно, на яке накладено арешт оскарженими постановами відповідачів, є предметом іпотеки, а наявність арешту порушує права та законні інтереси позивача як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідачами - державним виконавцем Ярмоленком О.В., старшим державним виконавцем Марченком О.М., та третьою особою - Азово - Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ, подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк "МЕРКУРІЙ", далі - АТ БАНК "МЕРКУРІЙ") та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю укладено Договір № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року (надалі іменується - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Кредитним договором в заставу, відповідно до Іпотечного договору № 16-03-09 від 21 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю., реєстровий № 369 (надалі Іменується - Іпотечний договір), передане нерухоме майно: нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, буд. 96 (дев'яносто шість) (надалі іменується - Предмет іпотеки).

Обтяження нежитлових приміщень іпотекою на користь АКБ "МЕРКУРІЙ" зареєстроване 21.01.2008 року приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. в Державному реєстрі іпотек під номером 6431732 та в цей же день зареєстрована пов'язана з іпотекою заборона на відчуження Предмета іпотеки під номером 6431684.

07 лютого 2014 року між АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" та АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" укладений Договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 р., відповідно до якого АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" відступив право грошової вимоги до Азово - Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю разом з усіма додатками та змінами до нього на користь АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА".

07 лютого 2014 року між АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" та АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" укладений Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 21.01.2008, р. № 369, що посвідчений Чибісовою А.О. приватним нотаріусом ХМНО, р. № 126, відповідно до якого АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" передав, а АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" прийняв у повному обсязі всі права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим І.Ю. приватним нотаріусом ХМНО, р. № 369, з усіма змінами та доповненнями до нього.

В цей же день приватним нотаріусом ХМНО Чибісовою А.О. перенесено запис № 6431732 про іпотеку нежитлових приміщень в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під номером 1384825 та внесено в цей запис зміни щодо заміни іпотекодержателя з АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" на АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА".

23.05.2014, внаслідок звернення АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" стягнення на Предмет іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Держреєстр прав) вчинено запис про право власності на нежитлові приміщення 3- го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв.м., по вул. Сумській, буд. 96у м. Харкові за АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" (внесено до реєстру 03.06.2014).

24.12.2014, на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі № 820/11581/14 за позовом Азово-чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ до Укрдержреєстру, державного реєстратора, третя особа АТ "БАНК "ЗОЛОТІ ВОРОТА" про скасування запису про державну реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", Державним реєстратором Кулагіною Л.М. скасовано реєстраційну дію з реєстрації права власності на Предмет іпотеки за АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА".

23.02.2015 за заявою АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" заново (після скасування права власності) зареєстровано іпотеку та пов'язану з нею заборону на відчуження на нежетлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 ум., що належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ (записи № 19544252 та № 19547735 від 23.02.2015).

В грудні 2017 року, за результатами звернення АТ "БАНК ЗОЛОТ ВОРОТА" до державного реєстратора, поновлений запис про іпотеку № 1384825 від 21.01.2008.

05 січня 2018 року між АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" та ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" укладено Договір № 173 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" відступив на користь ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" своє право вимоги заборгованості за Кредитним договором.

05 січня 2018 року між АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" та ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом ХМНО р. № 369, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього. Договір про відступлення посвідчений 05 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., р. № 1, відповідно до умов якого АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" відступив, а ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" набуло усі АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" права за Іпотечним договором.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що набувши права кредитора та права іпотекодержателя щодо Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ, ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові, що належать Азово- Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ, в порядку передбаченому ст. 37 або ст. 38 ЗУ "Про іпотеку".

Проте, з відомостей інформаційної довідки з Держреєстру прав від 06.03.2018, ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" вбачається обтяження Предмету іпотеки наступними арештами Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області:

- запис про обтяження в спеціальному розділі реєстру (арешт нерухомого майна номер 16732165, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31710684, об'єкт обтяження: нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові), що належать Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ) від 04.10.2016, вчинений державним виконавцем Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській обл. Казанцевим Д.О., згідно із постановою № 47459405 від 04.10.2016;

- запис про обтяження в спеціальному розділі реєстру (арешт нерухомого майна номер 17003595, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31964069, об'єкт обтяження: нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові) від 20.10.2016, вчинений державним виконавцем Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській обл. Ярмоленком Олександром Валентиновичем, згідно із постановою № 52708031 від 20.10.2016;

- запис про обтяження в спеціальному розділі реєстру (арешт нерухомого майна номер 10420473 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 22041099, об'єкт обтяження: все майно) від 12.06.2015, вчинений державним реєстратором ХМУЮ Брижатим Володимиром Дмитровичем на користь обтяжувача Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції, згідно із постановою старшого державного виконавця Марченка О.М. № 47459405 від 29.04.2015.

Вважаючи, що такі арешти Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області порушують право позивача як іпотекодержателя, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право вимоги позивача за зобов'язаннями по іпотечному договору за рахунок предмету іпотеки виникло у позивача після прийняття відповідачами оскаржених постанов про накладення арешту на відповідний об'єкт нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця Марченка О.М. від 29.04.2015 ВП № 47459405 при примусовому виконанні наказу № 922/1485/15, виданого 17.04.2015 Господарським судом Харківської області, боржник: ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія», стягувач: ТОВ «Азово-Чорноморська фінансово-будівельна компанія», накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія» в межах суми звернення стягнення: 31827,00 грн. та заборонено здійснювати відчуження в межах суми боргу. ( т. 1 а.с. 219)

Постановою головного державного виконавця Казанцева Д.О. від 04.10.2016 ВП № 47459405 при примусовому виконанні наказу № 922/1485/15, виданого 17.04.2015 Господарським судом Харківської області, боржник: ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія», стягувач: ТОВ «Азово-Чорноморська фінансово-будівельна компанія», накладено арешт на реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 8820663101 Об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові, що належать ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія» в межах суми звернення стягнення 31827,00 грн. та заборонено здійснювати відчуження цього майна в межах суми боргу. ( т. 1 а.с. 222)

Крім того, постановою головного державного виконавця Ярмоленка О.В. від 20.10.2016 ВП № 52708031 при примусовому виконанні ухвали № 640/15911/16-ц, виданій 19.10.2016 Київським районним судом м. Харкова, боржник: ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія», стягувач: ОСОБА_11, накладено арешт на нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, р. № 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м., по вул. Сумській, буд. 96 у м. Харкові, що належать ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія» та заборонено здійснювати відчуження цього майна в межах суми боргу. ( т. 1 а.с. 232)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час винесення спірних постанов від 29.04.2015 та 04.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), а на час винесення постанови від 20.10.2016 - Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 05.10.2016 (далі - Закон № 1404-VІІІ).

У пункті 5 частини 3 статті 11 Закону №606-XIV зазначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону №606-XIV.

Згідно з частиною першою Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 57 цього Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження тощо.

Таким чином, з наведених положень Закону вбачається, що державний виконавець повинен вживати необхідні заходи, в тому числі, накладати арешти на майно боржника, з метою виконання рішення суду, не порушуючи при цьому прав інших учасників таких правовідносин.

Згідно частини 3 статті 57 Закону №606-XIV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З 05.10.2016 року порядок накладення арешту і вилучення майна (коштів) боржника врегульовано ст. 56 Закону № 1404-VІІІ згідно з якою арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця, тобто знаходиться в межах його компетенції; фактичною підставою для реалізації цього права є виконавчий документ та заява стягувача; арешт накладається шляхом прийняття державним виконавцем відповідної постанови, яка надсилається органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно відсутності у відповідачів правових підстав для накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно, що належить ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія» з тих підстав, що накладення цього арешту унеможливлює реалізацію ТОВ "ЖЕНЕВА" першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки, з огляду на наступне.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений наведеною вище статтею 54 Закону № 606-ХІV, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

З 05.10.2016 порядок звернення стягнення на заставлене майно врегульовано статтею 51 Закону № 1404-VIII .

Так, відповідно до ч.1 ст.51 Закону № 1404-VIII для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі (ч.3 ст.51 Закону № 1404-VIII).

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом (ч.4 ст.51 Закону № 1404-VIII).

У відповідності до ч.5 ст.51 Закону 1404-VIII за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону № 606-ХІV частина сьома статті 51 Закону № 1404-VІІІ).

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

З наведеного вбачається, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором переважно перед іншими кредиторами.

У іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язання за основним договором. При цьому, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною восьмою статті 54 Закону № 606-ХІV, частиною сьомою статті 51 Закону № 1404-VІІІ спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що законодавцем не заборонено державному виконавцю накладати арешт на нерухоме майно, яке вже перебуває у заставі. Винесення постанови про арешт майна, яке перебуває в іпотеці, оголошення заборони на його відчуження не перешкоджає реалізації ТОВ «ЖЕНЕВА» права задоволення вимог за кредитним договором за рахунок іпотеки перед іншими особами, які не є іпотекодержателями, за визначених умов при дотриманні порядку, встановленого законодавством.

В контексті наведеного, колегія суддів також зауважує, що в даному випадку державним виконавцем вчинялися дії з виконання судових рішень про стягнення заборгованості з боржника (виникнення якої не пов'язане з кредитним та іпотечним договорами), а також ухвали суду про накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на викладене та враховуючи, що арешт може бути накладено на все майно особи, яка є боржником за виконавчим провадженням, зокрема, у зв'язку з прийняттям судового рішення, на підставі виконавчого листа та в межах стягуваної суми боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення державного виконавця стосовно винесення постанови про накладення арешту на майно належать до його повноважень та відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанов державних виконавців про накладення арешту № 47459405 від 12.06.2015 року, № 47459405 від 04.10.2016 року, № 52708031 від 20.10.2016 року.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/1885/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 09.08.2018.