Постанова № 75803469, 08.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10205/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс СМТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс СМТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теміс СМТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.04.2016 №0502615147 та №051261547.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2018 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс СМТ» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, позивачем було подано усі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій, тому прийнятті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всі операції із контрагентами позивача фактично виконані та належним чином документально оформлені, результати виконання вказаних операцій використані у господарській діяльності позивача.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що у даному випадку не доведено фактичне виконання операцій з контрагентами, а відтак, на думку відповідача, позивач не мав підстав для формування спірних сум податкових вигод.

07.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Теміс СМТ» до Київського апеляційного адміністративного суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ст.309 КАС України визначено строки розгляду апеляційної скарги. При цьому, у поданому клопотанні позивача від 07.08.2018 відсутнє клопотання про продовження строку розгляду справи, тому з метою дотримання приписів чинного законодавства та враховуючи обмежений строк розгляду справи, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.02.2016 по 29.02.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс СМТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «Сетмаркет» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №39/26-15-14-07-01/32958461 від 09.03.2016, в якому встановлено порушення позивачем ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 840264,00 грн; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 870030,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проведена на підставі наказу від 15.02.2016 № 539 та згідно направлень від 16.02.2016 згідно з п/п. 75.1.2., 78.1.11 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М від 10.02.2015, що винесена в межах кримінального провадження № 32014100000000052, про призначення перевірки ТОВ «ТЕМІС СМТ» з питань дотримання податкового законодавства за наведений вище період з відносинами із зазначеними контрагентами.

Зазначено, що під час перевірки використано протокол допиту ОСОБА_4 від 28.03.2015 (номінальний керівник та засновник ТОВ «МІКАС ПЛЮС»), а також копія вироку Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/15070/15-к про визнання громадянки ОСОБА_4 винною у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 та ч. 2 ст. 205 КК України.

Зазначається, що на запит від 22.02.2016 документів по відносинам з контрагентами не надано про що складено відповідні акти від 25.02.2016, 25.02.2016, 29.02.2016 (т. 8, а.с. 44-46).

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження взаємовідносин із зазначеними контрагентами та на підтвердження витрат, враховуючи інформацію по контрагентам, зроблено висновок про не підтвердження взаємовідносин із контрагентами та завищення витрат.

Відносно ТОВ «СЕТМАРКЕТ» зазначено, що 17.05.2014 припинено юридичну особу у зв'язку з банкрутством на підставі рішення Господарського суду від 30.04.2014. Свідоцтво платника ПДВ від 01.11.2012 анульовано 30.04.2014. В ході аналізу податкової звітності встановлена відсутність ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Відносно ТОВ «МІКАС ПЛЮС» в акті перевірки зазначається, що товариство припинено 30.04.2014 у зв'язку з банкрутством на підставі рішення господарського суду від 30.04.2014. Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 01.11.2012 анульовано 04.04.2014. Зазначено, що в ході аналізу податкової звітності не встановлено наявності ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Крім того, зазначено про вирок Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/15070/15-к про визнання громадянки ОСОБА_4 винною у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено, що ОСОБА_4 за грошову винагороду придбала та перереєструвала на своє ім'я ТОВ «МІКАС ПЛЮС» для прикриття незаконної діяльності без мети здійснення підприємницької діяльності. Дії кваліфіковані як пособництво у фіктивному підприємництві. За висновками Акту перевірки первинні документи за відносинами з цим контрагентом не можуть засвідчувати проведення господарських операцій.

На підставі акту перевірки №39/26-15-14-07-01/32958461 від 09.03.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.04.2016 № 0502615147, згідно якого позивачу за порушення ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 325277,19 грн, в тому числі 260221,75 грн за основним платежем та 65055,44 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0512615147, згідно якого позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 342385,00 грн, в тому числі 273908,00 грн за основним платежем та 68477,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2012 між позивачем та ТОВ «МІКАС ПЛЮС» (продавець в особі директора ОСОБА_4.) підписано договір поставки № 051112, відповідно до умов якого передбачено складання заявок, відповідно до яких формується партія товару, яка постачається на підставі накладних. Крім того, передбачено складання комерційних пропозицій на запит на закупку, в якій зазначаються ціни, строки поставки, розмір партії. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Товар поставляється на склад покупця. Оплата проводиться на протязі 90 днів з моменту поставки. Строк дії договору - до 31.12.2015.

Аналогічного змісту договір підписано 14.11.2012 між позивачем та ТОВ «СЕТМАРКЕТ» № 141122.

Як вбачається з видаткових накладних, податкових накладних, рахунків за відносинами з ТОВ «МІКАС ПЛЮС» (т.3, т.4) за період з 01.12.2012 по 31.01.2014 у проміжок через кілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від 100 до 13600 штук мікросхем, модулів, дроселів, резисторів, роз'ємів, перетворювачів та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 10000 грн за партію.

Згідно документів за відносинами з ТОВ «СЕТМАРКЕТ» за період з 01.12.2012 по 31.04.2015 (т. 5, 6) у проміжок через кілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від кількасот до кількох тисяч штук продукції: електроліт конденсатор, лінійний стабілізатор, резонатори, датчики, джерела живлення, кабель, лінійний привід, електроди та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 200000 грн за партію.

На підставі вищевикладеного судом першої інстанції вірно зазначено, що оформлювались документи щодо поставок ритмічного характеру, що зумовлює необхідність наявності кваліфікованого персоналу у сфері постачання вказаної продукції, який обізнаний з логістикою, із специфікою продукції та який з розумінням характеру предмету поставки може вступати у переговори щодо придбання продукції та її презентації наступним покупцям, що є звичайним у діловій практиці.

Проте, в обох випадках у кожному з товариств - контрагентів працювало по 1 особі - керівники.

Як зазначено в протоколі від 28.03.2014 (т.8 а.с. 24), місцем роботи директора ТОВ «МІКАС ПЛЮС» ОСОБА_4 заявлено НДІ «Хімпроект» - прибиральниця. Наявності іншого персоналу у контрагентів, інших трудових ресурсів не задекларовано та не встановлено.

Наведене, враховуючи обсяги постачання, зумовлювало також необхідність використання транспорту для цілей збереження та безпечної доставки такої специфічної продукції, однак, під час перевірки та розгляду справи, враховуючи наявність таких зауважень відносно наведеного в Акті перевірки, не надано жодних доказів використання транспортних засобів для цілей виконання вказаних вище поставок на користь позивача, що однак, враховуючи цінність та специфічність продукції є необхідним з точки зору звичайної ділової практики.

Водночас, не надано і доказів пересилання партій продукції засобами кур'єрської або поштової доставки.

З урахуванням наведеного у сукупності, є очевидною відсутність у контрагентів необхідних та достатніх трудових та інших ресурсів, техніки і засобів, офісних та складських приміщень, необхідних для організації діяльності товариств та здійснення, зокрема, спірних операцій.

Наданні копії вантажних декларацій (ТТН) кур'єрської служби (т. 13, а.с.117-164), не приймаються судом до уваги, оскільки ні ТОВ «ТЕМІС СМТ», ні контрагенти не значаться в них ані відправником, ані отримувачем поштового відправлення.

Наявність угод щодо виготовлення для позивача продукції із давальницької сировини, як і власне роздруківки довіреностей на отримання матеріальних цінностей та первинні документи щодо подальшого руху продукції, самі по собі не є доказом того, що до цього продукція постачалася саме вищезгаданими контрагентами, за відносинами з якими і сформовано спірні суми податкових вигод.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що копія постанови слідчого від 29.09.2016 відносно закриття кримінального провадження № 32015100000000111 стосується посадової особи іншої юридичної особи відносно діяльності цієї особи, а саме - щодо ТОВ «Теміс Трейд», а відтак не може бути підставою для спростування висновків акту перевірки.

Крім того, заява керівника ТОВ «СЕТМАРКЕТ» від 17.03.2014 відносно того, що він підтверджує той факт, що з 27.11.2012 є директором товариства, не впливає на оцінку фактичного здійснення конкретних операцій.

Суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг (товару) у контрагентів ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «Сетмаркет», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак, як в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), так і в податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, де та які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, у тому числі перелік використаних ресурсів та/або частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Разом з тим, надані позивачем документи не є належними доказами надання контрагентом послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди.

Надані позивачем письмові документи не містять в собі відомостей, що свідчать про отримання від ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «Сетмаркет» товару (послуг), обумовлених договором, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби у такому товарі (послугах), замовлених у контрагентів.

Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані, зокрема, на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Разом з тим, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «Сетмаркет» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи іншого обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та коригування об'єкта оподаткування, зокрема, виданих виконавцями податкових накладних та актах прийому-передачі наданих послуг, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товару чи послуг у контрагентів - ТОВ «Мікас Плюс» та ТОВ «Сетмаркет», оскільки позивачем не надано належних доказів та первинних документів щодо спростування висновків податкового органу, не подано додаткових пояснень щодо даних господарських операцій, натомість податковим органом надано докази вважати дані господарські операції такими, що пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва 757/15070/15-к від 31.08.2015, який набрав законної сили 01.10.2015 (номер рішення в ЄДРСР 49415153) ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та призначено їй покарання у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Крім того, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України, та призначити їй покарання виді 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн.

У вироку зазначено, крім іншого, що ОСОБА_4, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не буде займатись підприємницькою діяльністю, 22.11.2012 здійснила пособництво невстановленим особам у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Мікас Плюс» за наступних обставин.

Усвідомлюючи запропонований невстановленою особою противоправний характер дій як майбутнього засновника (власника) придбаного підприємства, достовірно знаючи, що підприємство перереєстровується на її ім'я з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, ОСОБА_4 з корисливих спонукань з метою незаконного збагачення за вчинення цих протиправних дій погодилась на таку пропозицію.

Вказані дії ОСОБА_4 здійснила виключно за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а саме: укладати фінансово-господарські договори з підприємствами-контрагентами щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, перераховування /отримання грошових коштів за проведені вищевказані дії з використанням рахунків підприємства тощо.

З вироку вбачається, що фактичні обставини ніким не оспорювались та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.

Таким чином, підозрюваний по справі сприяв у створенні ТОВ «Мікас Плюс» не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки, в тому числі ТОВ «Теміс СМТ» у мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту, внаслідок відображення фіктивних фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мікас Плюс».

У даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства в частині проведення господарської діяльності, складання первинних та звітних документів, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства. Матеріалами справи, відомостями з ЄДР також спростовується наявність таких осіб.

Таким чином, за спірними операціями із зазначеними контрагентами лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.

Разом із тим, наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Колегія суддів зазначає, що наявні докази в матеріалах справи у своїй сукупності з вирок Печерського районного суду м. Києва 757/15070/15-к від 31.08.2015 дають обґрунтовані підстави вважати фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Сетмаркет» та вказуються на правомірні та обґрунтовані висновки податкового органу.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.04.2016 №0502615147 та №051261547, які прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з контрагентами, надання послуг позивачу, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та валових витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, позивачем не було спростовано позицію податкового органу викладу в акті перевірки, не було надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій, в той час як посилання позивача на кількість поданих томів первинної документації не може бути належним доказом реальності виконання договору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс СМТ» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10.08.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.В. Бєлова

Н.В. Безименна