Постанова № 75803107, 08.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1314/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника відповідача Полякової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_4, звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві № 0014751302 від 12 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач до суду не прибув, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 26 січня 2017 року до Державної податкової служби у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано звітну річну податкову декларацію платника єдиного податку за 2016 рік, у якій платником податку помилково вказано нараховану та сплачену за попередні три звітні квартали 2016 року суму єдиного податку 249916,00 гривень не у рядку 13, а в рядку 14.

Самостійно виявивши цю помилку, позивачка 20.02.2017 року, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, подала до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві уточнюючу податкову декларацію, де суму 249916,00 гривень вказано вже у рядку 13, а в рядку 14 жодних даних не зазначено.

В результаті подання уточнюючої податкової декларації, податковий борг, який виник за день до цього у розмірі 249916,00 гривень, відображено в інтегрованій картці АІС «Податковий блок» як погашений.

Проте, подана позивачем уточнююча податкова декларація була сприйнята алгоритмом роботи електронного кабінету платника податків як погашення податкового боргу, який не знає інших способів видалення податкового боргу з облікової картки, аніж його погашення.

20 грудня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку за 2016 рік.

Перевірку проведено 20 грудня 2017 року у приміщенні Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі даних АІС "Податковий блок" та поданих до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкових декларацій платника єдиного податку за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №6489/26-15-13-02-11/НОМЕР_2, в якому встановлено порушення на 1 день терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку, який передбачено пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, за що відповідно до пункту 126.1 статті 126 зазначеного кодексу передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Контролюючим органом зазначено, що податковою декларацією від 26 січня 2017 року платником ОСОБА_4 самостійно визначено податкове зобов'язання за 2016 рік - суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) періоду (код рядка 14) у розмірі 249 916,00 гривень. Податковий борг, який виник на дату граничної сплати 19 лютого 2017 року у зазначеній сумі зменшено уточнюючою декларацією № 9270172268 від 20 лютого 2017 року. За період виникнення заборгованості на відповідну граничну дату сплати податку, тобто станом на 19 лютого 2017 року в АІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника розраховано штрафну санкцію за 1 день затримки сплати у розмірі 10% на суму 24 991,60 гривень.

На підставі акта перевірки, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 року № 0014751302.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки, позивач вважає його протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як позивач свої вимоги довів і обґрунтував належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, в межах спірних відносин відбулося подання позивачкою 20.02.2017 року уточнюючої податкової декларації з єдиного податку за звітний 2016 рік, якою виправлено допущену в рядку 14 декларації методологічну помилку щодо завищення податкового зобов'язання на суму 249 916,00 грн. До підстав уточнення, його правомірності, розміру зменшеної до сплати суми жодних застережень податковий орган не має.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості днів затримки та погашеної суми податкового боргу.

Буквальний аналіз наведеної норми доводить, що відповідальність у вигляді штрафу застосовується у разі несплати платником податків протягом строків, визначених Податковим кодексом України, зокрема, суми самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних відносин відсутнє податкове правопорушення, відсутність обов'язку сплати грошового зобов'язання доводить відсутність погашення суми податкового боргу, внаслідок чого відповідачем безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №813/2009/17.

За положеннями статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №820/4177/17 зазначено, що позивачем на виконання вимог статті 50 Податкового кодексу України подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які за позицією податкового органу несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету. Отже, податковим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена Товариством шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 10 серпня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

І.В.Федотов