Рішення № 75798994, 07.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1971/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Телиці О.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1,

відповідача Катревич Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_3 в день виключення із списків частини (28.11.2017) компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) в користь ОСОБА_3 за період із 28.11.2017 по день фактичного розрахунку (17.05.2018) (172 дні), виходячи із розрахунку 290, 39 грн в день у розмірі 49 947 грн 08 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом начальника Львівського прикордонного загону від 30.10.2017 №274-ос позивача звільнено з військової служби у відставку за віком та наказом начальника Львівського прикордонного загону від 28.11.2017 №308-ос виключено із списків особового складу, усіх видів грошового забезпечення. Відповідачем не проведено своєчасно розрахунок з позивачем при звільненні, не виплачено в день виключення із списків частини компенсацію за неотримане речове майно. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України). Посилаючись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2018 у справі №806/1899/17, просить стягнути на його користь компенсацію за таку затримку.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що ОСОБА_3 була проінформована про відсутність асигнувань на забезпечення військовослужбовців речовим майном. У своєму рапорті від 28.11.2017 позивачка вказала, що з порядком виплати ознайомлена та зобов'язується очікувати виплату до надходження коштів. Компенсація за не отримане речове майно в розмірі 17 714, 43 грн виплачена ОСОБА_3 17.05.2018. Львівський прикордонний загін є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Вважає необґрунтованими доводи позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки положення статті 117 КЗпП України не поширюється на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення. Вказана правова позиція викладена в Постанові Пленуму ВС України від 24.12.1999 №13, а також в постановах Верховного суду України від 04.12.2012 №21-345а12, 19.03.2013 №21-38а13, 11.06.2013 №21-156а13, 22.10.2013 №210286а13, 31.07.2014 №К/9991/12545/12.

Ухвалою від 14.05.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 24.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 06.06.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін у зв'язку із надходженням відповідного клопотання представника позивача.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом Начальника 7 прикордонного Карпатського загону (I категорії) Західного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України від 30.10.2017 №274-ос розірвано контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_3, старшого техніка-начальника групи автоматизованих систем управління відділення зв'язку відділу прикордонної служби «Львів-аеропорт» II категорії (тип А) у відставку на підставі підпункту «В» (за віком) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 28.11.2018.

Відповідно до службової записки від 28.11.2017 розмір грошової компенсації, нарахованої за неотримане речове майно за час проходження служби в ДПСУ згідно довідки-розрахунку №134, військовослужбовцю старшому прапорщику ОСОБА_3, звільненій на підставі наказу військової частини 2144 №308-ос від 28.11.2017 за підпунктом «і» пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини), становить 17 714, 43 грн.

20.03.2018 ОСОБА_3 звернулася з заявою до відповідача про повідомлення про причини непроведення повного розрахунку при звільнення в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Листом від 02.04.2018 року №723/Є-138 Львівський прикордонний загін повідомив про те, що ОСОБА_3 нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 17 714, 43 грн, але не виплачено по причині відсутності відкритих асигнувань для її виплати. Дані в потребі коштів для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно звільненим військовослужбовцям, відповідно до наказу АДПСУ від 29.12.2017 №753-аг «Про заходи щодо організації речового забезпечення персоналу Державної прикордонної служби України у 2018 році», подаються щотижнево в телефонному режимі та щомісячно до 5 числа в письмовому вигляді у відділ речового забезпечення АДПСУ. Станом на 30.03.2018 заборгованість по вищевказаній виплаті складає 671, 7 тис. грн. Із загального списку військовослужбовців запасу, які потребують виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач є 6 із 41 чоловік у списку. Виплата коштів буде проведена при надходженні фінансування на відповідні цілі у порядку черговості.

Повний розрахунок з позивачем проведено 17.05.2018, що підтверджується сторонами і не оспорюється.

Несвоєчасний розрахунок при звільненні зумовив виникнення права на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку до повного розрахунку, що є підставою звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини першої 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) встановлено умови укладення контрактів з військослужбовцями, порядок проходження служби та підстави її припинення.

Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідач у листі від 02.04.2018 №723/Є-138 покликається на пункт 7 Порядку №178, відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Адміністрацією Держприкордонслужби, на відповідний рік. Тому вказує, що наказ про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно надати не зможуть, оскільки наказ видається при надходженні коштів, а розрахунок майна проводиться відповідно до розпорядження АДПСУ від 11.02.2017 №33 «Про доведення вартості речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Фактично відповідач пояснює своєчасну виплату грошової компенсації за неотримане речове майно відсутністю коштів для такого виду виплат.

Такі доводи відповідача судом до уваги не беруться, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Ураховуючи викладене в сукупності, затримка Львівським прикордонним загоном виплати ОСОБА_3 грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, тому підлягає до задоволення перша позовна вимога шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_3 (в день виключення із списків частини (28.11.2017) компенсації за неотримане речове майно.

Позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) в користь ОСОБА_3 є похідною від першої позовної вимоги та підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України через призму правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому судом до уваги не беруться.

Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_3 про отримане грошове забезпечення у 2017 році, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням вересень - жовтень 2018 року становить 17 714, 08 грн. Для обчислення середнього заробітку з 15.03.2018 року до дня фактичного розрахунку - виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні необхідно застосовувати показник 290, 39 грн в день (17 714, 08 грн./61 днів).

Враховуючи вищенаведене, з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) слід стягнути в користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період із 28.11.2017 по день фактичного розрахунку (17.05.2018) (172 дні), виходячи із розрахунку 290, 39 грн в день, у розмірі 49 947 грн 08 коп.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не виконано свого обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, про мають місце протиправні дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_3 в день виключення із списків частини (28.11.2017) компенсації за неотримане речове майно, які не відповідають визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям поведінки суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності та висновки суду щодо обґрунтованості кожної з позовних вимог, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 409, 60 грн, сплачені за квитанціями від 22.05.2018 №ПН1787 та №ПН1790, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівського прикордонного загону (військова частина 2144).

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (місцезнаходження: вул. Личаківська, 74, м. Львів, 71010, код ЄДРПОУ 14321653) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (місцезнаходження: вул. Личаківська, 74, м. Львів, 71010, код ЄДРПОУ 14321653) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в день виключення із списків частини (28.11.2017) компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (місцезнаходження: вул. Личаківська, 74, м. Львів, 71010, код ЄДРПОУ 14321653) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) в користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за період із 28.11.2017 по день фактичного розрахунку 17.05.2018 у розмірі 49 947 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн 08 коп;

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (місцезнаходження: вул. Личаківська, 74, м. Львів, 71010, код ЄДРПОУ 14321653) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2018 року.

Суддя О.П. Хома