Постанова № 7579842, 19.01.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року справа № 2-а-7816/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.В.

за участю

представників позивача Бакалової Л.О., Сідлецької А.Л.

представників відповідача Жук Л.Г., Кучерявої Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494 і № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року №0000152301/1/3033 і № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року №0000152301/2/4838 і № 00001022301/2/4837 та від 19 серпня 2009 року №0000152301/3/6505 і № 00001022301/3/6504

ВСТАНОВИВ:

в поданому до суду адміністративному позові позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2008822,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 179191,0 грн., та податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, від 31 березня 2009 року №0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року №0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року №0000152301/3/6505, якими визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1616822,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 808411,0 грн., прийнятих на підставі акту №203/23-4/31100492 від 15 січня 2009 року.

На думку позивача, не відповідають діючому законодавству викладені в акті виїзної планової перевірки висновки щодо безпідставного віднесення до валових витрат на придбання бітуму та щебеневої продукції та до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів, поставлених на адресу позивача за нікчемними угодами із ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» і ТОВ «Український граніт», які не спричинили реальних наслідків.

Позивач вважає, що висновки позивача щодо нікчемності зазначених угод спростовуються наявними у нього документами первинного бухгалтерського обліку: накладними, податковими накладними, залізничними товаротранспортними накладними, звітами матеріально відповідальних осіб, відомостями про рух товарно-матеріальних цінностей, журналами обліку надходження чорновяжучих матеріалів, журналами реєстрації довіреностей та актами переробки бітуму, а також листами ЗАТ»Лисичанська нафтова компанія» № 17/1618 від 21.08.2009 року і ТОВ «Росукрнафтарезерв» №08/21-3 від 21.08.2009 року.

Крім того, позивач вказує, що відповідач здійснив неповну та необєктивну документальну перевірку, оскільки залишив поза увагою документи первинного та податкового обліку філій позивача, які не є самостійними платниками податків і оподаткування яких здійснюється консолідовано через ДП «Хмельницький облавтодор», та не пересвідчився в фактичному отриманні товарів від ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» і ТОВ «Український граніт» через філії позивача.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що висновки щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» і ТОВ «Український граніт», на яких ґрунтуються спірні податкові повідомлення-рішення, викладені в акті виїзної планової перевірки від 15.01.2009 року, якою встановлено:

поставка бітуму та щебеневої продукції позивачеві від зазначених постачальників не підтверджена жодним первинним документом;

видаткові накладні, виписані ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв», не відповідають вимогам до первинних документів, оскільки не містять посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій що не дає змоги їх ідентифікувати;

позивач безпідставно здійснював оплату транспортних витрат контрагентів, не підтверджених первинними документами;

операції з поставок бітуму (ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв») та щебеневої продукції (ТОВ «Український граніт») не мали реальних наслідків;

ТОВ «Український граніт» відсутнє за місцезнаходженням , не має достатніх трудових, матеріальних ресурсів та складських приміщень для здійснення господарської діяльності.

укладені позивачем угоди з ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» і ТОВ «Український граніт» є нікчемними на підставі п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, і не створюють інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з урахуванням наведеного нижче.

Судом встановлено, що позивач - позов дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зареєстроване 06.05.2002 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 247272).

Основними видами господарської діяльності позивача є: функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; добування піску і гравію; будівництво будівель; діяльність інжинірингу; інші види оптової торгівлі.

На підставі акту № 203/23-4/31100492 від 15.01.2009 року про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1616822,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 808411,0 грн. та від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2008822,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 1800325,0 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку і за наслідком їх розгляду відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2008822,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 179191,0 грн., та податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року №0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року №0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року №0000152301/3/6505, якими визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1616822,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 808411,0 грн.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, базуються на викладених в акті перевірки № 203/23-4/31100492 від 15.01.2009 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.3.9 п5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 2008822,0 грн. у звязку з завищенням валових витрат по операціях поставки бітуму від ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» та щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт» за нікчемними договорами.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №П0602/А-2/54-6 від 06 лютого 2006 року ТОВ «Престо-Мар» взяло на себе зобовязання передати у власність позивача бітум дорожній в кількості 1500 тон на загальну суму 2175000,0 грн. і мазут в кількості 300 тон на загальну суму 2638500,0 грн. (п.1.1. договору ) в погоджені сторонами строки (2.1 договору). За змістом п. 2.2. договору поставка залізничним транспортом здійснюється на умовах FCA - станція вантажовідправника, а п.2.3 договору визначено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля в залізничній накладній станції відправника. Водночас за умовами договору у випадку поставки товару наливом в цистернах, які належать заводу-виробнику або орендованих, покупець оплачує подачу, прибирання та інші затрати, повязані з організацією залізничних перевезень а також, за власний рахунок забезпечує своєчасне повернення рухомого складу і належному стані на станцію (2.6 договору). У п.2.8 договору вказано, що у випадку поставки товару в орендованих цистернах, покупець, покупець зобовязується сплачувати продавцю залізничний тариф, вказаний в залізничній квитанції, добір тарифу та оплачувати продавцю орендну плату за оренду цистерни (п.2.7 договору).

Виконання договору №П0602/А-2/54-6 від 06 лютого 2006 року та поставка бітуму оформлена виписаними ТОВ «Престо-Мар» видатковими накладними від 12 грудня 2006 року №№ 121201-121205, від 22 березня 2007 року №№ СФ 220301- СФ 220303 та податковими накладними від 12 грудня 2006 року №№ 121201-121205 і від 22 березня 2007 року №№ 220301-220303 на поставку бітуму, у які поряд з вартістю товару включена вартість товаротранспортних витрат (залізничний тариф, добір тарифу за використання цистерни, послуги з організації залізничного перевезення).

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі зазначених вище документів та залізничних накладних №№ 48811110-48811114 і №№49207234-49207309, відповідно до яких відправником бітуму є ЗАТ «Лінік», власником товару ТОВ «ТНК-ВР Комерс», власниками вагонів ДП «Фіакр», Спецтранссервіс та ТОВ «ТНК-ВР Комерс», а отримувачем бітуму філія Старокостянтинівський райавтодор.

Крім вартості бітуму, на підставі вказаних вище податкових накладних і видаткових накладних, позивач здійснював оплату ТОВ «Престо-Мар» вартості залізничного тарифу, добору тарифу за використання власних цистерн, послуг з організації залізничних перевезень (подача, прибирання цистерни).

Як свідчать матеріали, справи після надходження зазначеного бітуму на станцію призначення - ст. Старокостянтинів та отримання видаткових накладних, позивач оформляв накладні про передачу бітуму філії.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні та залізничні накладні на поставу бітуму від ТОВ «Престо-Мар», суд встановив, що всупереч п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704:

видаткові накладні не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

залізничні накладні не містять інформації щодо витрат ТОВ «Престо-Мар» на транспортування мазуту залізничним транспортом.

Суд вважає неналежними доказами поставки бітуму від ТОВ «Престо-Мар» надані позивачем звіти про рух матеріалів в майстра філії Старокостянтиніський райавтодор за жовтень 2006 року, грудень 2006 року та березень 2007 року, оскільки вказані документи свідчать лише про використання філією бітуму, отриманого від позивача і одночасно вказують на те, що постачальником цього товару на філію є позивач ДП «Хмельницький облавтодор» (розшифровка приходу матеріалів від постачальників до кожного звіту).

Відповідно до договору поставки №85-7 від 23 березня 2007 року, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі згідно Закону України «Про закупівлю товарів, робі і послуг за державні кошти», ПП «Тан» зобовязалось поставити бітум дорожній нафтовий вязкий БНД 90/130, марка і кількість якого вказується в специфікації, що є невідємною частиною договору (п.1.1. договору) на загальну суму 3240000,0 грн. (п.2.4 договору), в ціну якого включені всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, а також витрати які повязані з поставкою товару покупцю без врахування транспортних витрат (п.2.2. договору) згідно товаротранспортних накладних за погодженим розрахунком вартості для автотранспорту (п.3.2 договору), на умовах станція (місце) призначення покупця, яке зазначається в заявці (п.3.1 договору). Пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі стягнення з постачальника транспортною організацією вартості перевезення від станції відправлення (пункту відправлення) до станції призначення (пункту призначення), що підтверджується даними в залізничній накладній (товаротранспортній накладній), покупець сплачує зазначені транспорті витрати на підставі окремо виставленого постачальником рахунку, де зазначається вартість транспортування. За змістом п.3.7 договору датою поставки товару залізничним транспортом вважається дата передачі товару на станції призначення (у місці призначення), що підтверджується актом прийому передачі. Поставка товару підтверджується двостороннім актом прийому-передачі між постачальником та покупцем, який підписується протягом двох банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар, копії залізничної накладної, копії паспорту якості на товар, документу, який підтверджує сертифікацію товару Держстандартом України, висновку державної санітарної епідеміологічної експертизи (п.3.6 договору).

Поставка бітуму на виконання договору №85-7 від 23 березня 2007 року оформлена виписаними ПП «Тан» видатковими накладними від 24 липня 2007 року №№ РН-0000038-РН-0000039, від 28 серпня 2007 року № № РН-0000078-РН-0000083, від 12 червня 2007 року №№ РН-0000024-РН-0000025, від 11 червня 2007 року №№0000021-0000021, від 27 червня 2007 року №0000028, від 13 липня 2007 року №0000036, від 11 липня 2007 року №№ РН-0000034-РН-0000034, від 28 вересня 2007 року №№ РН-0000088-РН-0000090 та податковими накладними від 24 липня 2007 року №№39 40, від 28 серпня 2007 року №№ 53-58, від 12 червня 2007 року №№ 23-25, від 11 червня 2007 року №№21-22, від 27 червня 2007 року №28, від 13 липня 2007 року №33, від 11 липня 2007 року №№ 31, 32, від 28 вересня 2007 року №№64-66, у які поряд з вартістю товару включена вартість товаротранспортних витрат (залізничний тариф, добір тарифу за використання цистерни).

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі зазначених вище документів та залізничних накладних №№ 49802135, 50215084, 49809005, 49802387, 49801889, 49802133, 49802388, 49807474, 49809066, 49503736, 49503372, 50217764, відповідно до яких відправником бітуму є ЗАТ «Лінік», власником товару ТОВ «ТНК-ВР Комерс», власниками вагонів ДП «Фіакр», Спецтранссервіс, ТОВ «Ітек Транс», платником ТОВ «Ітек Транс», ЗАТ «Лінік» а отримувачами бітуму філії позивача - Старокостянтинівський райавтодор, Дунаєвецька ДЕД, Полонський райавтодор.

Крім вартості бітуму, на підставі вказаних вище податкових накладних і видаткових накладних, які не містять жодної інформації щодо понесених ПП «Тан» витрат оплату послуг залізниці, позивач здійснював оплату ПП «Тан» вартості залізничного тарифу і добору тарифу за використання цистерн, не вимагаючи від останнього окремо виставленого рахунку, де зазначається вартість транспортування, як вимагає п. 2.5 договору з ПП «Тан».

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, суд встановив:

всупереч п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, вказані документи не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

всупереч п.3.6 договору №85-7 від 23 березня 2007 року з ПП «Тан» акти приймання передачі бітуму на станції призначення від постачальника до позивача не складались.

Суд вважає неналежними доказами поставки бітуму від ПП «Тан» надані позивачем звіти про рух матеріалів в майстра філій Старокостянтинівський райавтодор, Дунаєвецька ДЕД, Полонський райавтодор за квітень травень, червень, липень, серпень, вересень і жовтень 2007 року, оскільки вказані документи свідчать лише про використання філією бітуму, отриманого від позивача і одночасно вказують на те, що постачальником цього товару на філію є позивач ДП «Хмельницький облавтодор» (розшифровка приходу матеріалів від постачальників до кожного звіту).

Відповідно до договору поставки №130-8 від 19 червня 2008 року, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі згідно Закону України «Про закупівлю товарів, робі і послуг за державні кошти», ТОВ «Росукрнафтарезерв» зобовязалось поставити бітум дорожній БНД 90/130 (п.1.1. договору) на загальну суму 20280000,0 грн. (п.2.4 договору), в ціну якого включені всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, а також витрати які повязані з поставкою товару покупцю без врахування транспортних витрат (п.2.2. договору) на умовах FCA - станція відправлення на адресу станції (місця) призначення покупця, яке зазначається в його заявці (п.3.1 договору). Пунктом 3.5 договору передбачено, що постачальник протягом одного календарного дня із часу відвантаження товару надає покупцю інформацію щодо станції призначення, номерів вагонів та залізничних накладних і кількості товару в кожному вагоні. За змістом п.3.7 договору датою поставки товару залізничним транспортом вважається дата передачі товару на станції призначення (у місці призначення). Поставка товару підтверджується двостороннім актом прийому-передачі між постачальником та покупцем, який підписується протягом двох банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар, копії залізничної накладної, копії паспорту якості на товар, документу, який підтверджує сертифікацію товару Держстандартом України, висновку державної санітарної епідеміологічної експертизи (п.3.6 договору).

Згідно до п.6.2 договору покупець (позивач) здійснює оплату витрат на транспортування згідно товаротранспортних накладних.

Додатковими угодами №1 від 23 липня 2008 року та №2 від 14 серпня 2008 року позивач та ТОВ «Росукрнафтарезерв» вносили зміни до договору поставки №130-8 від 19 червня 2008 року щодо вартості бітуму.

Листами №28/07-1 від 28.07.2008 року і № 21/07-1 від 21.072008 року ТОВ «Росукрнафтарезерв» повідомив позивача про відвантаження на адресу філій останнього бітуму на виконання укладеного договору.

Відповідно до акту приймання-передачі №24 від 14 серпня 2008 року, видаткової накладної №РН-0000024 від 14 серпня 2008 року та податкової накладної № 24 від 14 серпня 2008 року ТОВ «Росукрнафтарезерв» на виконання договору №130-8 від 19 червня 2008 року поставило позивачеві бітум дорожній БНД 90/130 в загальній кількості 993,200 тон загальною вартістю 4817020,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8028376,67 грн.

Як свідчать матеріали справи, відправником бітуму, придбаного позивачем від ТОВ «Росукрнафтарезерв», який надійшов на адресу філії Старокостянтиніський райавтодор 25-го і 30-го липня 2008 року відповідно до залізничних накладних №№ 51092076, 51092219, 51092069 і 51092070, є ЗАТ «Лінік», власником товару ТОВ «ТНК-ВР Комерс», платником ТОВ «Біт Системи», а власниками вагонів Східний портал, Спецтранссервіс, ТОВ «Ітек Транс».

Крім зазначених вище документів 14 серпня 2008 року позивач отримав від ТОВ «Росукрнафтарезерв» податкову накладну №27 на відшкодування ж/д тарифу та акт №ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо відшкодування ж/д тарифу на загальну суму 277709,63 грн., до якого зокрема включена вартість відшкодування ж/д тарифу в сумі 134156,21 грн. на перевезення до ст. Старокостянтинів вантажу в загальному обсязі 993,2 тони, який підписав без заперечень.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази щодо поставки бітуму загальною кількістю 993,200 тон загальною вартістю 4817020,0 грн. від ТОВ «Росукрнафтарезерв», суд встановив:

видаткова накладна №РН-0000024 від 14 серпня 2008 року та податкова накладна № 24 від 14 серпня 2008 року, які засвідчують поставку бітуму від вказаного постачальника, який надійшов на адресу станції призначення задовго до їх оформлення (25-го і 30-го липня 2008 року) не відповідають вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

станом на день розгляду спору позивач не сплатив ТОВ «Росукрнафтарезерв» кошти за бітум, який надійшов відповідно до залізничних накладних №№ 51092076, 51092219, 51092069 і 51092070;

витрати ТОВ «Росукрнафтарезерв» по сплаті відшкодування ж/д тарифу у звязку з поставкою бітуму не підтверджені жодним первинним документом;

всупереч п.3.6 договору № 130-8 від 19 червня 2008 року, укладеного з ТОВ «Росукрнафтарезерв», акт приймання передачі бітуму на станції призначення від постачальника до позивача не оформлялись;

відповідно до звіту про рух матеріалів у майстра філії Старокостянтинівський райавтодор за липень 2008 року постачальником бітуму відповідно до залізничних накладних №№ 51092076, 51092219, 51092069 і 51092070 є ЗАТ «Лінік».

Суд вважає неналежними доказами поставки бітуму від ТОВ «Росукрнафтарезерв» надані позивачем звіти про рух матеріалів в майстра філії Старокостянтинівський райавтодор за липень і серпень 2008 року, оскільки вказані документи свідчать лише про використання філією бітуму, отриманого від позивача і одночасно вказують на те, що постачальником цього товару на філію в липні 2008 року є позивач ДП «Хмельницький облавтодор» (розшифровка приходу матеріалів від постачальників до кожного звіту), а постачальниковми в серпні 2008 року ЗАТ «Лінік».

Суд також не бере до уваги постанову Житомирсокого апеляційного суду від 27 жовтня 2009 року по справі №21/1040 за позовом ТОВ «Росукрнафтарезерв» до позивача, оскільки вказаним судом не досліджувався реальних характер відносин позивача та його контрагента щодо поставки бітуму та понесених контрагентом у звязку з поставкою витрат.

Судом встановлено, що отримавши від ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв» видаткові накладні та податкові накладні позивач відносив до валових витрат витрати на оплату товару та на оплату відшкодування ж/д тарифу, добір ж/д тарифу та послуг, повязаних з доставкою залізницею, а податок на додану вартість, сплачений в їх ціні, - до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця. Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних та накладних на передачу бітуму, виписаних ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв», не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

У частині другій ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 , перевізними документами є накладна та інші залізничні документи на вантаж. Н акладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом встановлено, що залізничні накладні на бітум, не містять жодної вказівки на те, що постачальниками (власниками) цих товарів ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв». Судом також не встановлена наявність інших первинних документів, які вказують на те, що постачальниками бітуму, отриманого від ЗАТ «Лінік», відповідно до залізничних накладних є ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв».

Натомість, зі змісту вказаних залізничних накладних вбачається, що єдиним власником бітуму є ТОВ «ТНК-ВР Комерс». Зазначені відомості вказані вантажовідправником (ЗАТ Лінік») у графі 4 зворотного боку залізничних накладних у відповідності до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України № 644 від 24 листопада 2000 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084 у момент передачі бітуму залізниці та квитанціях про приймання вантажу для перевезення залізничною станцією відвантаження - м.Новозолотарівка Донецької залізниці отриманими судом від ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на запит від 12.10.2009 року №4483.

Таким чином, за бітум, відправником якого був ЗАТ «Лінік», а власником - ТОВ «ТНК-ВР Комерс» позивач здійснював розрахунки з ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв».

В судовому засіданні суд позбавлений можливості підтвердити або спростувати зазначені в залізничних накладних відомості щодо права власності ТОВ «ТНК-ВР Комерс» на бітум, поставка якого оформлена видатковими та податковими накладними, виписаними ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв», а також дослідити ланцюг постачальників вказаного товару від його виробника (ЗАТ «Лінік») до позивача, оскільки ТОВ «ТНК-ВР Комерс» та ПП «Престо Мар» на запит суду відповіді не надали, відповідь ПП «Тан» №16 від 15.12.2009 року не містить жодних пояснень щодо предмету доказування в даному спорі, а викладені у відповіді ТОВ «Росукрнафтарезерв» №09-12-16/5 від 16.12.2009 року відомості щодо права власності вказаного товариства на бітум спростовуються наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ 51092076, 51092219, 51092069 і 51092070 та звітом філії Старокостянтинівський райвтодор про рух матеріалів звіту за липень 2008 року, відповідно до якого постачальником бітуму є ЗАТ «Лінік»

Одночасно з оплатою бітуму, позивач сплачував ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв» витрати на доставку товару залізничним транспортом, які складаються з витрат на оплату ж.д. тарифу, добору тарифу, витрат на прибирання вагонів та інших витрат, без жодного документу, який би підтверджував факт та розмір здійснення цих витрат вказаними позичальниками

Досліджені судом залізничні накладні вказують, що платниками витрат з доставки товару залізничним транспортом, сплачених на станції відвантаження (м.Новозолотарівка) в момент передачі вантажу залізниці для перевезення, є ТОВ «Біт Системи», ЗАТ «Лінік» і ТОВ «Ітек Транс».

В судовому засіданні судом не встановлено та не надано ані позивачем, ані його контрагентами на запити суду, жодного первинного документу, який би підтверджував фактичні витрати ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв» на доставку бітуму до станції призначення.

Судом враховується, що позивач та його контрагенти ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв» після укладення договорів на поставку бітуму не змінювали умов поставки, в тому числі щодо відправників бітуму та підстав для відшкодування витрат на доставку товару залізницею.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази свідчать, що вказані у видаткових накладних та податкових накладних, виписаних ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв», відомості щодо поставки бітуму та витрати на його транспортування залізницею не відповідають дійсності.

Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення валових витрат відповідних звітних періодів у звязку з включенням витрат на придбання бітуму від ТОВ «Престо-Мар», ПП «Тан» і ТОВ «Росукрнафтарезерв», а відтак податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в частині визначення основного боргу в сумі 1898320,0 грн. та штрафних санкцій сумі 1681417,0 грн. законними і обґрунтованими.

Разом з тим, суд вважає, безпідставними викладені в акту планової перевірки від 15.01.2009 року висновки відповідача щодо нікчемності договорів з ТОВ «Український граніт» на придбання щебеневої продукції №11/07-ІІ від 10.05.2007 року і №09/08-ІІ-382-08 від 04.06.2008 року укладеного філією Хмельницька ДЕД, №12/07-П від 04.06.2007 року, укладеного філією «Автодорсервіс», № 26/07-П від 01.10.2007 року і №04/08-П від 11.02.2008 року, укладених філією Старокостянтинівське ДРБУ-71, і №103-7 від 26.04.2007 року, укладеного позивачем, і відсутності в позивача права на включення до валових витрат витрат на загальну суму 440944,0 грн. на придбання щебеню та відсіву від ТОВ «Український граніт» безпідставними у звязку з викладеним нижче.

Відповідно до договору поставки №103-7 від 26.04.2007 року, укладеного за результатами проведення позивачем процедури закупівлі з дотриманням Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», ТОВ «Український граніт» зобовязалось поставити позивачеві відсів, кількість якого вказується в специфікації, яка є невідємною частиною договору (п.1.1. договору) на загальну суму 580500,0 грн. з ПДВ (п.2.4 договору), у ціну якого включені всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, а також витрати, повязані з доставкою товару покупцю без врахування транспортних витрат (п.2.2 договору). За змістом п.3.8 договору датою поставки товару автомобільним транспортом вважається дата передачі товару на станції призначення, що підтверджується актом приймання передачі.

Виконання договору та поставка щебеневої продукції підтверджена сторонами видатковими накладними №РН-0000093 від 05 травня 2007 року, № РН-134 від 12 червня 2007 року, № РН-157 від 25 червня 2007 року, №258 від 12 вересня 2007 року, №271 від 24 вересня 2007 року, №279 від 01 жовтня 2007 року, № 292 від 11 жовтня 2007 року, № 299 від 19 жовтня 2007 року, № 328 від 22 листопада 2007 року, № 339 від 04 грудня 2007 року, № 353 від 25 грудня 2007 року та №3 від 03 січня 2008 року та податковими накладними № 87 від 05 травня 2007 року, № 154 від 12 червня 2007 року, № 179 від 25 червня 2007 року, №324 від 12 вересня 2007 року, №344 від 24 вересня 2007 року, №279 ввід 01 жовтня 2007 року, № 381 від 10 жовтня 2007 року, № 392 від 19 жовтня 2007 року, № 445 від 22 листопада 2007 року, № 339 від 04 грудня 2007 року, № 480 від 25 грудня 2007 року та №3 від 03 січня 2008 року.

Оплата позивачем придбаного від ТОВ «Український граніт» товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом планової виїзної перевірки від 15.01.2009 року.

Перевезення придбаного відсіву від ТОВ «Український граніт» до позивача в травні - червні 2007 року здійснювало ТОВ «Союз транс лайн» відповідно до укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 29-7 від 19 лютого 2007 року.

Надання послуг з перевезення відсіву підтверджується дослідженими в судовому засіданні заявками позивача №497 від 04.05.2007 року, №622 від 11.06.2007 року, №786 від 11.09.2007 року, актами здачі прийняття транспортних послуг №СТЛ-000042 від 23 травня 2007 року, №СТЛ-000039 від 21 травня 2007 року, №СТЛ-000037 від 16 травня 2007 року, №СТЛ-000046 від 30 травня 2007 року, №СТЛ-000033 від 10 травня 2007 року, №СТЛ-000035 від 14 травня 2007 року, №СТЛ-000029 від 07 травня 2007 року, № СТЛ-000052 від 13 червня 2007 року, №СТЛ-000059 від 26 червня 2007 року, товаротранспортними накладними, податковими накладними №63-05 від 23.05.2007 року, №47-05 від 21.05.2007 року, №36-05 від 16.05.2007 року, №89-05 від 30.05.2007 року, №09-05 від 07.05.2007 року, №28-05 від 14.05.2007 року, №22-05 від 10.05.2007 року, №36-06 від 13.06.2007 року. Факт оплати цих послуг позивачем та правомірність віднесення витрат на оплату цих послуг до валових витрат відповідних звітних періодів підтверджується дослідженими судом відповідними платіжними дорученнями, актом планової виїзної перевірки позивача від 15.01.2009 року та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

В період з вересня 2007 року по січень 2008 року поставки відсіву відповідно до договору №103-7 від 26.04.2007 року від ТОВ «Український граніт» здійснювались на умовах самовивозу з місця зберігання товару в с. Красносілка (за фактичним місцезнаходженням ТОВ «Український граніт») автомобільним транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71».

Факт перевезення відсіву транспортом позивача в обсягах, вказаних в видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «Український граніт», від вказаного постачальника до філій позивача (Старокостянтинівський райавтодор, Старосинявський райавтодор, Шепетівську ДЕД, Хмельницьку ДЕД) підтверджується дослідженими в судовому засіданні товаротранспортними накладними, подорожніми листами вантажних автомобілів за вересень 2007 року-січень 2008 року, журналом реєстрації доручень за 2007 рік.

Факт оприбуткування позивачем придбаного в травні-грудні 2007 року та січні 2008 року відсіву від ТОВ «Український граніт» та передачі на філії (Старокостянтинівський райавтодор, Старосинявський райавтодор, Шепетівську ДЕД, Хмельницьку ДЕД) підтверджується накладними на відпуск відсіву від позивача вказаним філіям та актами інвентаризації за відповідні періоди.

Відповідно до договору №26/07-П/342-07 від 01 жовтня 2007 року, укладеного між позивачем в особі начальника філії «Старокостянтинівське ДРБУ 71», який діяв на підставі доручення №342-07 від 17 вересня 2007 року, та ТОВ «Український граніт», останнє зобовязалось на умовах та в порядку, визначеному цим договором поставити покупцю відсів гранітний на суму 49990,0 грн. (п.1.1. договору), асортимент та кількість якого вказується в рахунку, виставленому постачальником на підставі заявки покупця та погоджується сторонами у накладних, які є невідємною частиною договору, на умовах само вивозу зі складу, який знаходиться на території ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» в селі Красносілка Старокоростянтинівського району (п.2.1 договору). Пунктом 6.1 договору визначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент йог завантаження та зважування на вагах, що належать постачальнику. При виявленні можливих недоліків покупець зобовязаний скласти відповідний акт та негайно повідомити про це постачальника (п.6.2 договору).

Виконання договору та поставка щебеневої продукції підтверджена сторонами видатковими накладними №6 від 01 березня 2007 року, №РН-0000158 від 26 червня 2007 року, № 151 від 20 червня 2007 року, №233 від 28 серпня 2007 року, №291 від 08 жовтня 2007 року, № 296 від 18 жовтня 2007 року№381 від 03 грудня 2007 року і №513 від 05 листопада 2007 року та відповідними податковими накладними.

Оплата позивачем придбаного від ТОВ «Український граніт» товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями, актом планової виїзної перевірки від 15.01.2009 року та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

Факт перевезення відсіву транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» в обсягах, вказаних в видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «Український граніт», від вказаного постачальника до вказаної філій підтверджується дослідженими в судовому засіданні товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за березень-грудень 2007 року, журналом реєстрації довіреностей за 2007 рік.

Факт оприбуткування філією придбаного в березні-грудні 2007 року відсіву від ТОВ «Український граніт»підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693, актами інвентаризації матеріальних цінностей та звітами про рух матеріалів у майстра за відповідні періоди.

Відповідно до договору №04/08-П від 11 лютого 2008 року укладеного між ДП «Хмельницький облавтодор» в особі начальника філії Старокостянтиніське ДРБУ-71, який діяв на підставі доручення №44-08 від 01 лютого 2008 року, та ТОВ «Український граніт», останнє взяло на себе зобовязання передати у власність покупця щебінь та відсів (п.1.1. договору), асортимент, кількість, умови поставки якого визначаються в додатках до даного договору, або накладних, які є його невідємною частиною (п.2.1 договору). За змістом п.5.5. договору покупець зобовязується вивезти товар зі складу постачальника протягом трьох календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його завантаження та зважування на вагах, що належать постачальнику (п.6.1 договору). Право власності на товар, а також ризик його втрати чи псування, переходить від постачальника до покупця у момент передачі товару за видатковою накладною або товарно-транспортною накладною покупцю або перевізнику (п.8.1 договору).

В додатку №1 до договору №04/08-П від 11 лютого 2008 року сторони визначити асортимент, кількість та вартість товару, що підлягає поставці, та визначили умови поставки самовивіз покупцем зі складу, який знаходиться на території ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр», с. Красносілка Старокостянтинівського району.

Виконання договору та поставка щебеневої продукції підтверджена сторонами видатковими накладними №6 від 27 березня 2008 року, №110 від 05 травня 2008 року, № 74 від 01 квітня 2008 року, №223 від 04 липня 2008 року, №258 від 04 серпня 2008 року і №314 від 30 вересня 2008 року та відповідними податковими накладними.

Оплата позивачем придбаного від ТОВ «Український граніт» товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями, актом планової виїзної перевірки від 15.01.2009 року та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

Факт перевезення відсіву транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» в обсягах, вказаних в видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «Український граніт», від вказаного постачальника до вказаної філій підтверджується дослідженими в судовому засіданні товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за березень-вересень 2008 року, журналом реєстрації довіреностей за 2008 рік.

Факт оприбуткування філією придбаного в березні-вересні 2008 року відсіву від ТОВ «Український граніт»підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693, актами інвентаризації матеріальних цінностей та звітами про рух матеріалів у майстра за відповідні періоди.

Відповідно до договору №05/07-П від 20 березня 2007 року укладеного між ДП «Хмельницький облавтодор» в особі начальника філії «Хмельницька ДЕД», який діяв на підставі доручення №157-07 від 07 лютого 2007 року, та ТОВ «Український граніт», останнє взяло на себе зобовязання передати у власність покупця щебінь та відсів на суму 29990,0 грн. (п.1.1. договору), асортимент і кількість, якого вказуються у рахунку, виставленому постачальником на підставі заявки покупця та погоджується сторонами договору у накладних, які є невідємною частиною договору (п.2.1 договору). Пунктом 6.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем момент його завантаження та зважування на вагах, щ належать постачальнику. Право власності на товар, а також ризик його втрати чи псування переходить від постачальника до покупця у момент передачі товару за видатковою накладною або товаротранспортною накладною покупцю або перевізнику (п.8.1 договору). За змістом п.2.2 договору умови поставки визначаються в додатках до даного договору, які є його невідємною частиною.

Підписавши додаток №1 до договору №05/07-П від 20 березня 2007 року, сторони визначили умови поставки товару EXW франко завод відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року.

Виконання договору та поставка щебеневої продукції підтверджена сторонами видатковою накладною №108 від 22 травня 2007 року, та податковою накладною №109 від 15.05.2007 року, виписаною за фактом перерахування коштів.

Оплата позивачем придбаного від ТОВ «Український граніт» товару підтверджується платіжним дорученням №317 від 15 травня 2007 року, актом планової виїзної перевірки від 15.01.2009 року та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

Факт перевезення відсіву транспортом філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» в обсягах, вказаних в видатковій та податковій накладних, виписаних ТОВ «Український граніт», від вказаного постачальника до філій «Хмельницька ДЕД» підтверджується дослідженими в судовому засіданні товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за травень 2007 року, журналом реєстрації довіреностей за 2007 рік.

Факт оприбуткування філією придбаного в травні 2007 року відсіву від ТОВ «Український граніт»підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693, звітом про рух матеріалів у майстра за травень 2007 року.

Відповідно до договору №12/07-П/360-07 від 04 червня 2007 року, укладеного між позивачем в особі начальника філії «Автодорсарвіс», який діяв на підставі доручення №360-07 від 04 червня 2007 року, та ТОВ «Український граніт», останнє зобовязалось на умовах та в порядку, визначеному цим договором поставити покупцю щебінь на суму 49990,0 грн. (п.1.1. договору), асортимент та кількість якого вказується в рахунку, виставленому постачальником на підставі заявки покупця та погоджується сторонами у накладних, які є невідємною частиною договору (п.2.1 договору), на умовах самовивозу зі складу, який знаходиться на території ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» в селі Красносілка Старокоростянтинівського району (п.2.2 договору). Пунктом 6.1 договору визначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент йог завантаження та зважування на вагах, що належать постачальнику. При виявленні можливих недоліків покупець зобовязаний скласти відповідний акт та негайно повідомити про це постачальника (п.6.2 договору). Право власності на товар, а також ризик його втрати чи псування переходить від постачальника до покупця у момент передачі товару за видатковою накладною або товаротранспортною накладною покупцю та перевізнику (п.8.1 договору).

Виконання договору та поставка щебеневої продукції підтверджена сторонами видатковою накладною №РН-0000135 від 15 червня 2007 року та податковою накладною № 162 від 15.06.2007 року.

Оплата позивачем придбаного від ТОВ «Український граніт» товару підтверджується платіжним дорученням №317 від 15 червня 2007 року, актом планової виїзної перевірки від 15.01.2009 року та актом про результати планової виїзної перевірки філії «Старокостянтинівське ДРБУ-71» від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693.

Факт перевезення відсіву транспортом філії «Хмельницька ДЕД» в обсягах, вказаних в видатковій та податковій накладних, виписаних ТОВ «Український граніт», від вказаного постачальника до вказаної філій підтверджується дослідженими в судовому засіданні товаротранспортними накладними та подорожніми листами вантажних автомобілів за червень 2007 року, журналом реєстрації довіреностей за 2007 рік.

Факт оприбуткування філією придбаного в червні 2007 року відсіву, постачальником якого є ТОВ «Український граніт», та використання його в господарській діяльності підтверджується актом перевірки від 22 грудня 2008 року №2379/231/03447693 та звітами про рух матеріалів у майстра червень 2007 року.

Зібрані в матеріалах справи докази свідчать, що отримавши від постачальника щебеневої продукції (ТОВ «Український граніт») видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач впродовж 2006-2008 років відніс до валових до валових витрат відповідних звітних періодів витрати на придбання відсіву та щебеню на загальну суму 440944,0 грн. без ПДВ, а податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, - до податкового кредиту звітних періодів.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Досліджені судом докази свідчать по те, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат витрат на придбання в 2006 - 2008 роках щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт» .

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності досліджених вище договорів на поставку щебеневої продукції, укладених позивачем та його філіями (за дорученням позивача) з ТОВ «Український граніт», та, відповідно, відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат на придбання від вказаного постачальника товару у звязку з викладеним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договорів на придбання щебеневої продукції №11/07-ІІ від 10.05.2007 року і №09/08-ІІ-382-08 від 04.06.2008 року укладених філією Хмельницька ДЕД, №12/07-П від 04.06.2007 року, укладеного філією «Автодорсервіс», № 26/07-П від 01.10.2007 року і №04/08-П від 11.02.2008 року, укладених філією Старокостянтинівське ДРБУ-71, і №103-7 від 26.04.2007 року, укладеного позивачем з ТОВ «Український граніт», вимогам цивільного законодавства, або існування будь-яких визначених законом заборон (обмежень) щодо укладання договорів поставки щебеневої продукції.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи зазначені договори, сторони позивач та його контрагент ТОВ «Український граніт» діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Навпаки, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ТОВ «Український граніт» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем щебеневої продукції, постачальником якої було ТОВ «Український граніт».

Отримавши від ТОВ «Український граніт» товар, позивач здійснив розрахунок в повному обсязі, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок постачальника, а отримавши податкову накладну, відніс суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, до податкового кредиту звітного періоду.

Суд відхиляє як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договорів на придбання щебеневої продукції, які базуються на невідповідності виписаних ТОВ «Український граніт» видаткових накладних та податкових накладних вимогам первинних документів у звязку з відсутністю підпису директора та віддаленістю вказаного контрагента від місця поставки (місцезнаходження м.Київ, вул.Тельмана,5); відсутності у ТОВ «Український граніт» орендованих та власних основних засобів та устаткування для здійснення відпуску щебеневої продукції, незначній чисельності працюючих (одна особа), відсутності сертифікатів відповідності та радіаційних свідоцтв, з урахування наведеного нижче.

Висновки щодо відсутності у ТОВ «Український граніт» орендованих основних фондів та устаткування базуються на результатах перевірки ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» (стор. 70 акту ), а не ТОВ «Український граніт».

Крім того, відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Таким чином, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено відповідачем, що придбана позивачем від ТОВ «Український граніт» щебенева продукція на момент поставки належала іншому власнику, зокрема ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр».

Як зазначено в ст. 664 ЦК України, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок доставити товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обовязок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації для доставки покупцеві.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Український граніт» достатньої кількості працівників, як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом враховується, що відповідно до додатків К1/1 до декларацій з податку на прибуток за 2007 і 2008 роки, податкових розрахунків комунального податку за 2007-2008 роки, які надавались ТОВ «Український граніт» за місцем реєстрації, кількість працюючих коливалась в різні звітні періоди від 3-х до 6-ти працюючих.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача сертифікатів відповідності та радіаційних свідоцтв спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Суд вважає необгрунтованими висновки відповідача щодо невідповідності видаткових накладних і податкових накладних, виписаних ТОВ «Український граніт» вимогам до первинного документу, які базуються на відсутності підпису директора та посади особи, яка підписала вказані документи від імені постачальника.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що видаткові накладні та податкові накладні на поставку відсіву підписані посадовою особою ТОВ «Український граніт» Прудніковою Ю.В. або старшим бухгалтером Вовчук О.М. В судовому засіданні відповідачем не доведено відсутність у вказаних осіб права на підписання від імені постачальника вказаних первинних документів. При цьому відповідач не надав жодного доказу, який би свідчив про намагання відповідача встановити посаду вказаних осіб, у тому числі шляхом надання запиту до ТОВ «Український граніт» за відомим відповідачеві місцем його фактичного місцезнаходження в селі Красносілка або за юридичною адресою вказаного постачальника.

Тому, суд не бере до уваги посилання позивача на неможливість ідентифікувати осіб, які підписували видаткові та податкові накладні на поставку щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт».

Судом також враховується, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Український граніт» основним видом діяльності вказаного товариства є оптова торгівля будівельними матеріалами

1 січня 2008 року, ТОВ «Український граніт» та ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» уклали дилерський договір №1 терміном до 31 грудня 2008 року (п.7.1. договору), відповідно до п.1.1. якого позивач надав партнеру (ТОВ «Український граніт») невиняткові права на поширення на території України, Російської Федерації, Білорусії, Польщі продукції позивача (за змістом п.1.3. договору щебеневої продукції), а також право іменувати себе «офіційний дилер ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» (п.1.2 договору). За умовами дилерського договору ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» поставляє партнеру продукцію за партнерськими (оптовими) цінами (п.1.5 договору), а партнер (ТОВ «Український граніт») в усіх рекламних та інформаційних матеріалах щодо продукції позивача, договорах реалізації продукції зобовязаний посилатись на ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр», як на виробника продукції.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено порушення позивачем або його контрагентом ТОВ «Український граніт» правил ведення бухгалтерського та податкового обліку по операціях з придбання щебеневої продукції, не доведено також, що формуючи валові витрати за вказаними господарськими операціями, позивач порушив вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності спростовують доводи відповідача щодо нікчемності договорів на придбання щебеневої продукції №11/07-ІІ від 10.05.2007 року і №09/08-ІІ-382-08 від 04.06.2008 року укладених філією Хмельницька ДЕД, №12/07-П від 04.06.2007 року, укладеного філією «Автодорсервіс», № 26/07-П від 01.10.2007 року і №04/08-П від 11.02.2008 року, укладених філією Старокостянтинівське ДРБУ-71, і №103-7 від 26.04.2007 року, укладеного позивачем з ТОВ «Український граніт», а відтак податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, підлягають скасуванню в частині основного платежу в сумі 110502,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 55251,0 грн.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, від 31 березня 2009 року №0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року №0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року №0000152301/3/6505, якими визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1616822,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 808411,0 грн., базуються на викладених в акті перевірки № 203/23-4/31100492 від 15.01.2009 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1 і пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниженні податку на додану вартість на суму 1616822,0 грн. у звязку з віднесенням до податкового кредиту відповідних звітних періодів податку на додану вартість по операціях з придбання бітуму від ПП «Тан», ТОВ «Престо-Мар», ТОВ «Росукрнафтарезерв» та щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт» за нікчемними договорами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п одаткова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, п раво на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій за нікчемними угодами.

З а змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні, виписані ТОВ «Престо Мар», ПП «Тан» і ТОВ Росукрнавтарезерв», суд вважає недостатніми для включення вказаних в ним сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що зазначені в них відомості щодо поставки бітуму від вказаних постачальників не відповідають дійсності.

Тому, висновки відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість за вказаними операціями суд вважає обґрунтованими.

Разом з тим, на думку суду, неправомірними є висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по господарським операціям з придбання позивачем та його філіями щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт»

Дослідивши всі зібрані в матеріалах справи докази по господарській операції з придбання позивачем щебеневої продукції від ТОВ «Український граніт» у їх сукупності, суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені постачальником товару з дотриманням вимог чинного законодавства є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості є достовірними, а факт виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Український граніт» договорів №11/07-ІІ від 10.05.2007 року і №09/08-ІІ-382-08 від 04.06.2008 року укладених філією Хмельницька ДЕД, №12/07-П від 04.06.2007 року, укладеного філією «Автодорсервіс», № 26/07-П від 01.10.2007 року і №04/08-П від 11.02.2008 року, укладених філією Старокостянтинівське ДРБУ-71, і №103-7 від 26.04.2007 року, та придбання на придбання щебеневої продукції підтверджується дослідженими судом доказами

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірними, а відтак такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині основного платежу в сумі 110502,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 55251,0 грн. та податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, від 31 березня 2009 року №0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року №0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року №0000152301/3/6505, якими визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість, в частині основного платежу в сумі 87527,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 43764,0 грн.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000162301/0/493, від 31 березня 2009 року № 00001022301/1/3034, від 15 червня 2009 року № 00001022301/2/4837 і від 19 серпня 2009 року № 00001022301/3/6504, якими визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині основного платежу в сумі 110502,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 55251,0 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 27 січня 2009 року № 0000152301/0/494, від 31 березня 2009 року №0000152301/1/3033, від 15 червня 2009 року №0000152301/2/4838 та від 19 серпня 2009 року №0000152301/3/6505, якими визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість, в частині основного платежу в сумі 87527,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 43764,0 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 24.01.2010 року.

Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук

З оригіналом згідно

Суддя О.К.Ковальчук