Рішення № 75797910, 09.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/333/18 Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-угорське підприємство «Геліос» (далі – позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – відповідач-1), Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – відповідач-2), яким просить суд: 1) прийняти позовну заяву до розгляду; 2) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року за № 000114120 згідно акта камеральної перевірки № 767/1200* від 11 листопада 2016 року проведеною Ужгородською ОДПІ та податкового повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 22 березня 2018 року згідно акта камеральної перевірки від 28 лютого 2018 року за № 303/07-16-12-01/19110530 проведеною Головним управлінням ДФС у Закарпатській області; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, на користь СП «Геліос», витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.11.2016р. позивачем було отримано лист від Ужгородської ОДПІ з актом про результати камеральної перевірки № 767/1200* від 11.11.2016 року. В ході перевірки головний державний ревізор-інспектор відділу податків і зборів з юридичних осіб Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_1 встановила, що станом на 18.10.2016 року у СП «Геліос» наявний податковий борг: ПДВ – 19866,89 грн.; земельний податок з юридичних осіб – 453774,26 грн.; податок на прибуток з підприємств, створених за участю іноземних інвесторів – 19753,85 грн.; комунальний податок – 145,66 грн.; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування та застосування РРО – 42665,70 грн.; штрафи та інші санкції – 170,00 грн., чим порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 ПК України. Згідно з висновком перевірки, дані перевірки свідчать про завищення суми бюджетного відшкодування СП «Геліос» за вересень 2016 року у розмірі 6000,00 грн.

Позивач у позовних вимогах вказав на те, що з діями відповідача не погоджується, не визнає акт перевірки № 767/1200* від 11.11.2016 року та просить скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23 грудня 2016 року та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22 березня 2018 року, прийнятого на підставі Акту камеральної перевірки від 28.02.2018 року за № 303/07-16-12-01/19110530.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України): у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 162 КАС України: відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

При розгляді справ в порядку спрощеного позовного провадження та у відповідності до ч. 1 ст. 261 КАС України: відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання та надано відповідачам 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію позовної заяви та додатків до неї було отримано в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду 17 травня 2018 року, що вбачається зокрема підписом представника відповідача-1 на супровідному листі, який міститься в матеріалах справи (а.с.40) та в наданому ним відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 23.05.2018р.

У поданому відзиві на позовну заяву, представником відповідача-1 було зазначено, що 11 листопада 2016 року Ужгородською ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року від 18.10.2016 року № НОМЕР_3. Перевіркою було встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість 23.07.1997 року № 100287073. В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року, від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 7037,00 грн., сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку відображено у рядку 20.2.1 декларації складає 6000,00 грн., сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту складає 6000,00 грн. наступного податкового (звітного) періоду складає 1037,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до комп’ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДФС України (Податковий блок «TAXBLOK») станом на 18.10.2016 року у платника наявний податковий борг, а саме: по податку на додану вартість у сумі 198663,69 грн.; по земельному податку з юридичних осіб у сумі 453774,26 грн.; по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 19753,85 грн.; по комунальному податку у сумі 145,66 грн.; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сумі 42665,70 грн.; адміністративній штрафи та інші санкції – 170,00 грн., чим порушено позивачем вимоги п. 200.4 ст. 200 ПК України.

У зв’язку з цим, в порушення пункту 200.4 ст. 200 ПК України, платником безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування у сумі 6000,00 грн., що стало наслідком прийняття відповідачем-1 щодо позивача податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.12.2016 року.

Окрім цього, представником відповідача-2 також було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про те, що Головним управління ДФС у Закарпатській області було проведено камеральну перевірку СП «Геліос» з питань дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно з поданими СП «Геліос» податкових декларацій з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 28.02.2018 № 303/07-16-12-01/19110530. За результатами перевірки, відповідачем-2 відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2018 року про застосування до позивача 956,67 грн. штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу 4783,35 грн.

При цьому, посилаючись на п. 126.1 ст. 126 ПК України, представником відповідача-2 було зазначено про те, шо оскільки СП «Геліос» податкові зобов’язання по податкових деклараціях з ПДВ за липень-грудень 2009 року, за січень-грудень 2010 року, за січень-березень 2011 року погасив лише у 2016 році, то у органу державної фіскальної служби право застосувати штрафну санкцію виникло тільки з дня погашення вказаних сум податкового боргу, а обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 ст. 126 ПК України виникають в силу самого факту порушення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України: суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України: письмове провадження – розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних матеріалів у справі.

Дослідивши подані сторонами документи та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем-1 було проведено перевірку діяльності позивача, висновки якої викладено в Акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 11.11.2016р. № 767/1200* (а.с.25-26).

При перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року від 18.10.2016 року № НОМЕР_4, інтегрована картка платника.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою позивачем декларацією з податку на додану вартість за вересень 2016 року, від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 7037,00 грн., сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку відображена у рядку 20.2.1 декларації складає 6000,00 грн., сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 1037,00 грн. (а.с.26).

У висновку перевірки, вказано про те, що дані камеральної перевірки свідчать про завищення суми бюджетного відшкодування СП «Геліос» (19110530) за вересень 2016 року у розмірі 6000,00 грн. (а.с.26 на звороті).

За результатами перевірки, відповідачем-1 стосовно позивача за порушення пункту 200.4 ст. 200 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року № НОМЕР_2, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1500,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою від 19 січня 2017р. № 489 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, у якій просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26 грудня 2016 року (а.с.16-22).

За результатами розгляду скарги, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області у рішенні від 07.03.2017 № 633/10/07-16-10-02-08 встановлено відсутність підстав для списання податкового боргу СП «Геліос» відповідно до процедури, визначеної ст. 101 ПК України, тобто скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_2 буз змін (а.с.30).

Окрім цього, відповідачем-2 також було проведено перевірку діяльності позивача, висновки якої викладені в Акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 28.02.2018 року № 303/07-16-12-01/19110530 (а.с.28-29).

Дані камеральної перевірки свідчать про невчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, зазначену у податкових деклараціях, чим порушено п. 57.1 ст. 57 та п. 126.1 ст. 126 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018 року № НОМЕР_1 та застосовано до позивача штраф у розмірі 956, 67 грн. (а.с.27).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив також його в адміністративному порядку, подавши скаргу від 25 березня 2018 року № 504 в Державну фіскальну службу України та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2018 (а.с.31-33).

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.05.2018 р. № 17196/6/99-99-11-03-01-25, ДФС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018р. № НОМЕР_1, а скаргу без задоволення (а.с.54-55).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Щодо спірних рішень суб'єктів владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною другою статті 2 КАС України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду приписи пункту 123.1 ст. 123 ПК України, податковим повідомленням-рішенням відповідача-1 № НОМЕР_2 від 23.12.2016 застосовано до СП «Геліос» штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1500,00 грн. (6000,00 грн. 25%).

При цьому, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України: податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово – господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК України, визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Отже, перевіряючи при проведенні камеральної перевірки у відповідності до норм ПК України відповідачі використовували наявну інформацію з інформаційно-аналітичного забезпечення ДФС України про наявний станом на час перевірки податковий борг.

В той же час посилання позивача у позовній заяві на численні судові рішення є безпідставними, оскільки ним жодним чином не доведено причино-наслідковий зв’язок між зазначеними судовими рішеннями та наявною інформацією про податковий борг платника.

Крім того, суд наголошує на тому, що по своїй суті позивач у позовній заяві просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача-1, посилаючись на безнадійність податкового боргу, тим самим використовуючи наявні правові положення для ухилення від виконання своїх зобов’язань по сплаті податків.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Такого висновку дійшов Конституційний суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, справа № 1-25/2010 (абзац 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Конституційний суд України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України: при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 36 ПК України: податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та (або) сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені ПК України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків передбачених законом.

У даному випадку, враховуючи положення ст. 36 ПК України, п. 200.4 ст. 200 ПК України, чинним законодавством України покладено безпосередній обов’язок щодо повноти та достовірності зазначення сум у податковій декларації з податку на прибуток.

А тому, податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_2 відповідача-1 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2018, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України: погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом;

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України: Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Податковий обов’язок виникає у платника податку за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 ПК України).

Стаття 37 ПК України передбачає, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 38.1 ст. 28 ПК України, виконанням податкового обов’язку визнається сплата зобов’язань у встановлений податковий законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 113. ст. 113 ПК України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до п. 114 ст. 114 ПК України, граничні строки граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки позивач податкові зобов’язання по податкових деклараціях з ПДВ за липень-грудень 2009 року, за січень-грудень 2010 року, за січень-березень 2011 року погасив лише у 2016 році, то у органу фіскальної служби право застосувати штрафну санкцію виникло лише з дня погашення вказаних сум податкового боргу.

Зокрема, обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України виникають у силу самого факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України (такого ж висновку дійшов й Вищий адміністративний суд України по справі № 805/14707/13-а (К/800/8929/14).

Отже, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2018 відповідача-2 є також правомірним та скасуванню не підлягає.

Водночас суд наголошує на тому, що у спірній ситуації податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі актів камеральних перевірок, тобто відповідачами проведено саме камеральну перевірку діяльності позивача, при якій перевіряється вся фінансова звітність суцільним порядком.

З огляде на це, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час проведення перевірки відповідачем-1) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, ст. 120-2. 123, 126 ПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності сплати податкових зобов’язань. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 1 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом по справі № 803/1315/17 у Постанові від 05.06.2018р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

Таким чином, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_2 та від 28.03.2018 № НОМЕР_1, з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» (місцезнаходження: вул. Мукачівське шосе, буд. 2, м. Чоп, Закарпатська область, 89502; код ЄДРПОУ 19110530) до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Загорська, буд. 10а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017; код ЄДРПОУ - 39595916), Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяОСОБА_2