Рішення № 75796532, 09.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1406/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 частина 1141 Національної гвардії України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 А.) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2018 року, зобов’язання вчинити дії шляхом відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 795/2017 від 01.12.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем передчасно винесено 27.06.2018 року постанову про закінчення виконавчого провадження № 55291375, оскільки боржником у вказаному виконавчому провадженні було лише частково виконано рішення суду від 23.08.2017 року у справі № 803/963/17.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами Розділу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою суду від 03.08.2018 року допущено у справі заміну первісного відповідача ОСОБА_4 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – відповідач), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 частину 1141 Національної гвардії України (далі – третя особа).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала посилаючись на те, що боржником ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України у виконавчому провадженні № 55291375 було проведено розрахунок та виплачено стягувачу ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, тому державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 27.06.2018 року винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження. Просила у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 09.08.2018 року представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи не прибули, подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною третьою статті 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки представники учасників справи подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

З оглянутих у судовому засіданні 07.08.2018 року матеріалів виконавчого провадження № 55291375 встановлено, що 01.12.2017 року на виконання постанови суду від 23.08.2017 року Волинським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 795/2017 у справі № 803/963/17 про зобов’язання ОСОБА_3 частину 1141 Національної гвардії України провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1

10.11.2017 року ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України на виконання постанови суду від 23.08.2017 року видано позивачу довідку № 2 про вартість речового майна, що належить до видачі, відповідно до якої вартість речового майна ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 59482,56 грн.

04.12.2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Новосадом О. Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55291375 з примусового виконання виконавчого листа № 795/2017, виданого 01.12.2017 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов’язання ОСОБА_3 частину 1141 Національної гвардії України провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1, відповідно до якої зобов’язано боржника ОСОБА_5 частину 1141 Національної гвардії України виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

15.12.2017 року за вих. № 50/41/34-1491 третя особа направила відповідачу лист щодо зупинення виконавчих дій, в якому повідомлено про те, що на рахунках ОСОБА_3 частини 1141 Національної гвардії України відсутні кошти по Коду економічної класифікації видатків державного бюджету 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» саме для погашення заборгованості за неотримане речове майно перед ОСОБА_1, у зв’язку із тим, що бюджетні асигнування насамперед використовуються в межах кошторисних призначень для виконання завдань та функцій Національної гвардії України, що унеможливлює виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 року у встановлений строк. Також повідомлено, що командуванням військової частини вживаються всі вичерпні заходи з метою отримання бюджетних коштів від вищого розпорядника бюджетних коштів Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. На підтвердження вказаної обставини надано лист від 15.12.2017 року за вих. № 50/41/34-1492, адресованого Західному територіальному управлінню Національної гвардії України, відповідно до якого третя особа просить клопотати перед вищим розпорядником бюджетних коштів - Головним управлінням Національної гвардії України щодо виділення бюджетних асигнувань по коду економічної класифікації видатків державного бюджету 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» у сумі 59482,56 грн. з метою погашення заборгованості за неотримане речове майно перед ОСОБА_1

На адвокатський запит за вих. №16.01/2018 року Головне управління Національної гвардії України повідомило представника позивача про те, що з клопотанням щодо виділення коштів для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 ні начальник Західного територіального управління Національної гвардії України, ні командир ОСОБА_3 частини 1141 до Головного управління не зверталися. Кошти для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 будуть виділені після надходження до Головного управління Національної гвардії України в установленому порядку клопотання командира ОСОБА_3 частини 1141.

27.04.2018 року ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України згідно платіжних доручень від 26.04.2018 року № 438 та № 439 перераховано позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у загальному розмірі 35862,37 грн., призначення платежу виплата вартості речового майна згідно довідок від 25.04.2018 року № 2 та від 25.04.2018 року № 2/2.

27.06.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Новосадом О. Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 55291375, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України проведено розрахунок неотриманого речового майна та виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1 згідно платіжних доручень від 26.04.2018 року № 438 та № 439, а тому на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 795/2017, виданого 01.12.2017 року Волинським окружним адміністративним судом.

Як встановлено судом, підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало те, що ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України на виконання рішення суду було видано довідку від 10.11.2017 року № 2 про вартість речового майна на загальну суму 59482,56 грн., водночас позивач отримав компенсацію вартості за вказане речове майно лише у розмірі 35862,37 грн., тобто рішення суду боржником виконано частково, відтак у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 55291375.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною пергою статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинам п’ятою, шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.06.2018 року виконавче провадження ВП № 55291375 було закінчено саме на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Водночас, з пояснень представника третьої особи, наданих у судовому засіданні 07.08.2018 року, слідує, що на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2017 року у справі № 803/963/17 ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України 10.11.2017 року було видано позивачу довідку № 2 про вартість речового майна, що належить до видачі, відповідно до якої вартість речового майна ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 59482,56 грн. Проте, у січні 2018 року ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України було виявлено, що вартість речового майна, що зазначена у довідці від 10.11.2017 року № 2, не відповідає належному розміру, у зв’язку з чим здійснено розрахунок вартості вказаного речового майна та видано нові довідки від 05.01.2018 року № 2 про вартість речового майна, що належить до видачі згідно наказу МВС від 15.02.2002 року № 148, на суму 12968,89 грн. та від 05.01.2018 року (представник третьої особи зазначив, що вказана довідка помилково датована 05.01.2015 року) про вартість речового майна, що належить до видачі згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1444, на суму 22893,48 грн., тобто в загальному розмірі 35862,37 грн. Представник ОСОБА_3 частини 1141 зазначив, що станом на день розгляду даної справи довідка від 10.11.2017 року № 2 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 А, на суму 59482,56 грн. та довідки від 05.01.2018 року № 2, № 2/2 на загальну суму 35862,37 грн. не скасовані та є чинними.

Отже, в ході розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_3 частиною 1141 Національної гвардії України було видано три довідки про вартість речового майна ОСОБА_1 А, а саме: від 10.11.2017 року № 2 на загальну суму 59482,56 грн., та від 05.01.2018 року № 2, від 05.01.2018 року №2/2 на загальну суму 35862,37 грн., які в установленому порядку не скасовані та є чинними, проте вказані довідки містять розбіжності щодо вартості речового майна, що належить до видачі позивачу, розбіжність становить 23620,19 грн.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах виконавчого провадження ВП № 55291375, оглянутих у судовому засіданні 07.08.2018 року, наявні три довідки ОСОБА_3 частини 1141 Національної гвардії України від 10.11.2017 року № 2 на загальну суму 59482,56 грн., та від 05.01.2018 року № 2, №2/2 на загальну суму 35862,37 грн., тобто державному виконавцю було достовірно відомо про наявність вказаних довідок та розбіжностей у них щодо вартості речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1

Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

З оглянутих у судовому засіданні 07.08.2018 року матеріалів виконавчого провадження № 55291375 слідує, що державний виконавець не вчинив жодних дій для з’ясування причин непроведення виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження позивачем військової служби саме на підставі довідки від 10.11.2017 року № 2 (вартість речового майна, яка зазначена у вказаній довідці, значно перевищує вартість речового майна, зазначених у довідках від 05.01.2018 року № 2, №2/2), яка в установленому порядку не скасована та є чинною. При цьому, 27.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 55291375 у зв’язку з фактичним виконанням боржником у повному обсязі рішення суду.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 27.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 55291375 винесена державним виконавцем передчасно, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вказаної постанови підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача вчинити дії шляхом відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 795/2017 від 01.12.2017 року, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є безумовною підставою для відновлення виконавчого провадження шляхом винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи те, що вимога позивача про зобов’язання відповідача вчинити дії шляхом відновлення виконавчого провадження може бути задоволена виключно у разі порушення відповідачем вимог частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», право позивача на відновлення виконавчого провадження на даний час не порушене, відтак позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 194, 229, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_6 від 27.06.2018 року (ВП № 55291375) про закінчення виконавчого провадження.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_7 Андрусенко