Ухвала суду № 75787048, 01.08.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:2604/25751/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду з заявою за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивував тим, що 29 березня 2013 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 897 089,44 грн. та судовий збір у розмірі 3219 грн., а всього на загальну суму 900 308,44 грн. 13 грудня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення. 03 серпня 2017 року ухвалою суду замінено сторону виконавчого провадження - стягувача Публічне акціонерне товариство «Правекс-Банк» на ОСОБА_2. В подальшому ОСОБА_2 скористався правом, передбаченим п. 3.2.2 Договору іпотеки № 595-004/06Ф від 10 листопада 2006 року та ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності. У зв'язку з чим просить визнати виконавчий лист № 2604/15751/12, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 13 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 897 089,44 грн. та судового збору у розмірі 3219 грн., а всього на загальну суму 900 308,44 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Заявник в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_3

Представник заявника в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересовані особи та їх представники в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

На підставі ст. 197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

29 березня 2013 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 897 089,44 грн. та судовий збір у розмірі 3219 грн., а всього на загальну суму 900 308,44 грн. (а.с. 89-91, том 1).

25 липня 2013 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2013 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії залишено без задоволення (а.с. 132-133, том 1).

13 грудня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2604/15751/12 з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії у розмірі 897 089,44 грн. та судовий збір у розмірі 3219 грн., а всього на загальну суму 900 308,44 грн. (а.с.129, том 3).

Підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявником зазначено, що стягувач ОСОБА_2 скористався правом, передбаченим п. 3.2.2 Договору іпотеки № 595-004/06Ф від 10 листопада 2006 року та ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності, що в силу ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є підставою припинення зобов'язання за основним договором.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заяви через невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, що 19 лютого 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Охотою М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50228116 з примусового виконання виконавчого листа 2604/15751/12, виданого Дніпровського районного суду м. Києва 13 грудня 2013 року (а.с.99, том 3).

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Розділом VII цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомої цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Одночасно судом встановлено, що відповідно до умов договору іпотеки № 595-004/06Ф, укладеного 10 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», ОСОБА_1 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 62-66, том 1).

03 серпня 2017 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Правекс - Банк», ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено: замінено сторону виконавчого провадження - стягувача Публічне акціонерне товариство «Правекс-Банк» на ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1; адреса: 04107, АДРЕСА_2) у виконавчому провадженні ВП №50228116 щодо примусового виконання виконавчого листа №260415751/12, виданого 13.12.2013 року Дніпровським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Правекс - Банк» - 900308 (дев'ятсот тисяч триста вісім) гривень 44 копійок., яке перебуває в провадженні Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 44-47, том 2).

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 02 серпня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 10 листопада 2006 року та договору про відступлення права вимоги від 28 квітня 2016 року (а.с. 56-58, том 2).

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" за договором про відкриття кредитної лінії знаходиться на примусовому виконанні, положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання не застосовуються, тому набуття права власності на предмет іпотеки не доводить повного виконання виконавчого документа та не є підставою для ствердження про наявність інших причин визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України рішення суду підлягає обов'язковому виконанню.

Зважаючи на викладені факти, існують усі підстави стверджувати, що у такий спосіб заявником не доведено відсутність обов'язку щодо погашення заборгованості за договором кредиту № 014/01-141 на купівлі автотранспортних засобів від 16 травня 2008 року, тому не підлягають задоволенню заява ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України ,Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 17, 18, 260, 261, 353, 432, 458 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Повний текст ухвали складено 03 серпня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва або до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна