Рішення № 75786498, 13.07.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1109/18

Справа №754/8959/17

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Дмитрієвій А.А.

за участі: представника прокуратури - Ліщановській А.М.

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2017 р. Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_4 про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030015000 від 22.12.2016 р., місцевою прокуратурою встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка належить територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради вибула із її володіння без волі власника.

Встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 на підставі рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 р. «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва вказаного рішення, а отже належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради №1112 від 10.12.2010 р. вказаний будинок віднесено до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.

Разом з тим, вказане майно було незаконно зареєстровано на праві власності.

Установлено, що на підставі рішення виконкому Дарницької районної ради № 1231 від 25.11.1991 ОСОБА_5 видано ордер № 12677 від 06.12.1991 на жиле приміщення жилою площею 29,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації № 724 від 22.07.99, АДРЕСА_1 виключено із числа службових житлових приміщень, переоформлено договір найму квартири на - ОСОБА_5, склад сім'ї ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (онука).

За інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_8.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 17.01.2017, (реєстраційний номер № 455), ОСОБА_9 (продавець) продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Вказаний посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Згідно з п. 2 вказаного договору відчужувана квартира нібито належить Продавцю (ОСОБА_9) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради VIII сесії IV скликання № 738/2126 від 18.11.2004. Право власності на нерухоме майно зареєстроване державним реєстратором Дуднік О.С., 13.12.2016 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису № 17995736.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло.

Разом з тим, за інформацією Деснянської районної в м. Києві від 21.03.2017 р. та від 11.05.2017 р. встановлено, що з дня набрання чинності законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» по даний час через відділ приватизації державного фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства не проходила приватизація АДРЕСА_1. Рішення про приватизацію зазначеної квартири органом приватизації району не приймалось. Житловий будинок АДРЕСА_1 належить до територіальної громади м. Києва та перебуває в комунальній власності.

Згідно інформації, наданої КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.05.2017 за № 062/14-5467 (И-2017) право власності на АДРЕСА_1 не реєструвалось.

За інформацією Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» від 12.05.2017 за № 906-721, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 ОСОБА_9 не видавалось.

Крім того, згідно інформації Державного архіву м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 01.06.2017, у переглянутій справі № 830 «рішення КМР VIII сесії VI скликання № 738/2126 від 18.11.2004» не виявлено.

Зазначено, що відчуження комунального майна повинно було відбуватися в рамках приватизаційної процедури у порядку, визначеному законодавчими актами.

Однак, право власності територіальної громади перейшло до ОСОБА_4 в обхід встановленої законодавством приватизаційної процедури.

Оскільки відчуження спірної квартири відбулось поза волею та без участі дійсного власника майна - територіальної громади, а тому квартира АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала права на її відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 з 31.10.2010 шляхом ліквідації припинені районні в місті Києві ради. Повноваження районних рад щодо розпорядження майном територіальної громади міста Києва відносяться до компетенції Київської міської ради.

Таким чином, у випадку, коли б спірна квартира не була протиправно відчужена невстановленою слідством особою, то територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради могла б здійснювати державний контроль за використанням вказаного об'єкта нерухомості.

Згідно з вимогами ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право масності на майно, яке було відчужене поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

З огляду на те, що спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством порядку щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а тому право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру не припинялося.

Зазначено, що ураховуючи викладене, спірна квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню від ОСОБА_4 на підставі ст. 388 ЦК України на користь розпорядника майна - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позову давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Київська міська рада як розпорядник майна територіальної громади міста Києва. Разом з цим, прокуратурою встановлено неналежне виконання Київською міською радою повноважень щодо контролю за використанням комунального майна.

Київською міською радою не вжито жодних заходів щодо повернення спірного майна у судовому порядку, що свідчить про бездіяльність Київської міської ради, а тому саме Київською місцевою прокуратурою № 3 пред'являється позов в інтересах держави.

Незаконне вибуття поза волею власника квартири АДРЕСА_1 порушує майнові інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості розпоряджатись та здійснювати державний контроль за використанням вказаного об'єкта нерухомості.

На підставі викладеного просять витребувати у ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Києва кв. АДРЕСА_1, загальною площею 46.4 кв.м., житловою площею 29.8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1115852380000 та судові витрати покласти на відповідача, стягнувши їх на користь прокуратури м. Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.08.2017 р. відкрито провадження в цивільній справі за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2017 р. справу прийнято в провадження та призначено справу до судового розгляду (том №2 а.с.13).

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20.12.2017 р. відповідачем ОСОБА_4 подано зустрічну позовну заяву про визнання особи добросовісним набувачем та визнання право власності на квартиру за цією адресою.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано наступним.

17.01.2017 р. позивач по зустрічному позову придбав у гр. ОСОБА_9 (далі Продавець) у власність кв. НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.01.2017 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованим в реєстрі за №455.

Відповідно до цього Договору, вищевказаний об'єкт нерухомого майна належить Продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2, виданого 10.12.2004 р., виконавчим комітетом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської VII сесії IV скликання №738/2126 від 18.11.2004 р. Право власності на нерухоме майно зареєстроване державним реєстратором Дуднік О.С. 13.12.2016 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності:17995736, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна:1115852380000.

Відповідно до п.3 Договору, актуальність зазначеної вище інформації про Об'єкт нерухомого майна, інформації про державну реєстрацію право власності, відсутності відомостей про реєстрацію речових прав. Крім права власності на Обєкт нерухомого майна, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №78233145, сформованою 17.01.2017 р. Чуловським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Відповідно до п. 5 Договору, за домовленістю сторін Ціна продажу Обєкту нерухомого майна за цим Договором становить 550 783,00 грн., які повністю сплачені Покупцем Продавцю до підписання цього Договору.

17.01.2017 р. право власності Покупця (позивача по зустрічному позову) на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що Державним реєстратором Чуловським В.А. видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу :78266599, дата та час формування витягу:17.01.2017 р. о 13:25:14.

Однак, Позивач за первісним позовом просить суд витребувати у Відповідача за первісним позовом квартиру, зазначаючи, що спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади м. Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством порядку щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а отже оспорює або не визнає за Позивачем по зустрічному позову право власності на вказану квартиру.

Проте, ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужуване особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 338 УК України, майно не може бути витребуване у нього.

Зазначила, що якщо припустити, що квартира була відчужена Продавцем на користь Покупця (позивача за зустрічним позовом) незаконно, тобто коли Продавець не мав права власності на квартиру чи володів цим майном на момент його відчуження за певних правових обставин незаконно або ж без достатніх правових підстав, позивач по зустрічному позову не знав і не міг знати про вказані вище обставини, оскільки в момент вчинення договору купівлі-продажу квартири з боку Продавця були надані всі документи, які підтверджують право власності на квартиру, які були перевірені як нотаріусом, який посвідчував правочин так і Покупцем (позивачем по зустрічному позову).

Звертає увагу суду на те, що в момент вчинення договору купівлі-продажу, за відповідачем по зустрічному позову не було зареєстроване в установленому законом порядку право власності на квартиру і як наслідок він не був власником цього майна, а тому це майно не могло бути ним загублене, викрадене або іншим чином бути таким, що вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Крім того, станом на даний час відсутні судові рішення, якими було визнано незаконність вибуття квартири з власності позивача за первісним позовом (з підстав зазначених в первісному позові) та/або скасовано реєстрацію права власності Продавця на квартиру в момент її продажу Позивачу по зустрічному позову та/або визнано вказаний вище договір купівлі-продажу квартири недійсним та/або скасовано за Позивачем по зустрічному позову право власності на квартиру.

Таким чином, позивач по зустрічному позову в будь-якому випадку має статус добросовісного набувача квартири і набув з підстав передбачених ст. 330 ЦК України право власності на цю річ, і тому вона не може бути витребувана у нього, оскільки не містить підстав передбачених ст. 388 ЦК України.

З підстав передбачених ст. ст. 330, 388, 382 ЦК України, позивач є добросовісним набувачем квартири, внаслідок чого має право визнати право власності на це майно, пред'явивши відповідний позов як добросовісний набувач до особи яка оспорює або не визнає наявність цього права за позивачем.

З урахуванням викладеного позивач ОСОБА_4 за зустрічним позовом просить суд: 1) визнати ОСОБА_4 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1; 2)визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

15.02.2018 р. представником прокуратури було надано Відзив на зустрічний позов, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 за наступних підстав.

Так, Позивач за зустрічним позовом зазначає, що в силу положень ст. 3858 ЦК України квартира не може бути витребувана у Відповідача за первісним позовом. Спростовуючи доводи Позивача за зустрічним позовом, зазначили, що згідно з вимогами ст. ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, яке було відчужене поза межами волі власника, не набувається у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. На наявність права власника не майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацію договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

З огляду на те, що спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством порядку щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а тому право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру не припинялося і в силу положень ч. 1 ст. 388 ЦК України спірне майно підлягає витребуванню у останнього набувача.

Також, вважає хибними доводи Позивача за зустрічним позовом щодо відсутності у територіальної громади міста права власності на спірне майно, у зв'язку з тим, що воно не було зареєстроване в установленому законом порядку, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 з 31.10.2010 шляхом ліквідації припинені районні в м. Києві ради. Повноваження районних рад щодо розпорядження майно територіальної громади міста Києва відносяться до компетенції Київської міської ради. Рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» будинок по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва в додатку 7 вказаного рішення, а отже належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1112 від 10.12.2010 вказаний будинок віднесено до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, тобто АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Таким чином, у випадку, коли б спірна квартира не була протиправно відчужена, то територіальна громада міста Києва в особі Київської місцевої ради могла б здійснювати державний контроль за використанням вказаного об'єкта нерухомості.

Також, представником прокуратури зазначено, що Позивачем за зустрічним позовом не дотримано вимоги щодо форми та змісту зустрічного позову. Із зустрічного позову вбачається, що він пред'явлений до позивачів за первісним позовом, зокрема і до Київської місцевої прокуратури №3. Відповідно до чинного законодавства органи прокуратури не наділені повноваженнями щодо розпорядження житловим фондом територіальної громади міста. Зі змісту позовних вимог неможливо встановити, яка саме вимога пред'явлена до місцевої прокуратури.

Крім того, обставини викладені в зустрічній позовній заяві фактично зводяться до заперечень щодо обставин та вимог, викладених в первісному позові у зв'язку з чим, вважають доводи Позивача за зустрічним позовом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

07.03.2018 р. представником Київської міської ради подано Відзив, в якому зазначено, що з огляду на те, що спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством порядку щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а тому право власності територіальної громади м. Києва на спірну квартиру не припинилося.

Тому, спірна квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню від ОСОБА_4 на підставі ст. 388 ЦК України на користь розпорядника майна - територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, просили суд задовольнити позов Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах Київської міської ради в повному обсязі.

12.03.2018 р. представником Київської міської ради подано Відзив на зустрічний позов, відповідно до якого просили відмовити позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, оскільки спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а тому право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру не припинялося і в силу положень ч. 1 ст. 388 ЦК України спірне майно підлягає витребуванню у останнього набувача. Крім того, доводи позивача за зустрічним позовом є хибними щодо відсутності у територіальної громади міста Києва права власності на спірне майно, у зв'язку з тим, що воно не було зареєстроване в установленому законом порядку. У випадку, коли б спірна квартира не була протиправно відчужена, то територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради могла б здійснювати державний контроль за використанням вказаного об'єкта нерухомості. З огляду на те,що спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а тому право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру не припинилося. Тому, спірна квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню від ОСОБА_4 на підставі ст. 388 ЦК України на користь розпорядника майна - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

23.04.2018 р. було залучено до матеріалів справи відзив-заперечення відповідача ОСОБА_4 проти позову про витребування майна, у якому просила у позовних вимогах заступника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі позивача Київської міської ради до ОСОБА_4 відмовити повністю. Відзив обґрунтовано аналогічними обґрунтуваннями зустрічного позову.

30.05.2018 р. представником прокуратури подано Відповідь на відзив, у якому надано наступні пояснення.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.

До складу вищевказаного майна, у тому числі, увійшов будинок АДРЕСА_1, який розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» передано до сфери управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.

Рішення щодо оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не приймалися, свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалось. Житловий будинок АДРЕСА_1 належить до територіальної громади м. Києва та перебуває в комунальній власності, що підтверджується інформацією Деснянської районної в місті Києві від 21.03.2017 та від 11.05.2017.

Крім того, за даними Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 12.05.2017 за № 062/14-5467 (И-2017) встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не реєструвалось.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі рішення Київської міської ради VIIII сесії IV скликання № 738/2126 від 18.11.2004, серія та номер: НОМЕР_2, виданого 10.12.2004.

Водночас, матеріали цивільної справи містять достатньо доказів того, що свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 10.12.2004 взагалі не видавалось уповноваженим органом, а тому не породжує правових наслідків.

Право власності територіальної громади перейшло до ОСОБА_4 в обхід встановленої законодавством приватизаційної процедури.

Оскільки відчуження спірної квартири відбулось поза волею та без участі дійсного власника майна - територіальної громади, а тому квартира АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала права на її відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 з 31.10.2010 шляхом ліквідації припинені районні в місті Києві ради. Повноваження районних рад щодо розпорядження майном територіальної громади міста Києва відносяться до компетенції Київської міської ради.

Таким чином, право комунальної власності на вказане майно не припинялось.

Тобто, квартира АДРЕСА_1, є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради, оскільки нею вказане майно не відчужувалося, право власності територіальної громади м. Києва на вказане майно не припинялося, а ОСОБА_4 не набула права власності на майно у встановленому законом порядку.

Отже, твердження представника відповідача про недоведеність факту належності спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва не відповідають дійсним обставинам справи.

Також, представник відповідача безпідставного зазначає, що з урахуванням відсутності реєстрації права власності на нерухоме майно за територіальною громадою таке право є не доведеним.

Посилання представника відповідача на відсутність державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Києва згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є безпідставним оскільки таке право виникло задовго до прийняття та набрання чинності указаного закону

У відповідності до вимог ст.ст. 330. 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника у зв'язку з реєстрацією правочинів за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Наявність державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем не є перешкодою для задоволення позову про витребування майна, оскільки саме рішення про таке витребування є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Таким чином, витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 є єдиним вірним та дієвим способом захисту порушеного права позивача на майно, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права є вірним та відповідає ст. 16 ЦК України.

Реєстрація права власності за ОСОБА_4 спірної квартири, яка є об'єктом комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися майном, яке відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 є комунальною власністю територіальної громади.

У свою чергу, звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність територіальної громади комунального майна (квартири), яка незаконно вибула з власності територіальної громади.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ОСОБА_4 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

На підставі викладеного, просять суд задовольнити первісний позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник прокуратури первісний позов підтримала в повному обсязі з підстав викладених в ньому. Зазначила, що витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 є єдиним вірним та дієвим способом захисту порушеного права позивача на майно.

Проти задоволення зустрічного позову заперечувала з підстав необґрунтованості зустрічних позовних вимог, оскільки спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а тому право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру не припинялося і в силу положень ч. 1 ст. 388 ЦК України спірне майно підлягає витребуванню у останнього набувача

Представник Київської міської ради до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином. Подано заяву про можливість розгляду справи у відсутності представника Київської міської ради вимоги первісного позову підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі з підстав його необґрунтованості та базуванні на припущеннях. Вимоги зустрічної позовної заяви підтримав в повному обсязі просив задовольнити, оскільки ОСОБА_4 є добросовісним набувачем.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. З ст. 23 Закону України « Про прокуратуру » передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою ( заявою ), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь - якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві ( заяві ) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді ( незалежно від форми, в якій здійснюється представництво ), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України " Про прокуратуру ".

Стаття 60 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні » визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Пунктом 5 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином Київська міська рада є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до Витягу з розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації від 22.07.99 р. №724 «Про розгляд заяв громадян та організацій з квартирних питань» - виключено із числа службових житлових приміщень Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та переоформлено договір найму на цю квартиру на гр. ОСОБА_5, склад сім'ї якої: вона, дочка - ОСОБА_6, син - ОСОБА_7, онука - ОСОБА_8 (а.с.10).

Відповідно до ордеру №12677 від 16.12.1991 р. на право заняття службового житлового приміщення - видане гр. ОСОБА_5 в тому, що їй надається службове приміщення на період роботи на даній посаді, сім'я якої складається з 3-х чоловік, на право заняття двох кімнат - загальною житловою площею 29,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Ордер видано на підставі рішення виконкому Дарницької районної Ради народних депутатів від 25.11.1991 р. №1231 (а.с.11).

Згідно Розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва від 22.07.99 р. №724 «Про виключення з числа службових житлових приміщень», виключено із числа службових житлових приміщень Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та переоформлено договір найму на цю квартиру на гр. ОСОБА_5, склад сім'ї якої: вона, дочка - ОСОБА_6, син - ОСОБА_7, онука - ОСОБА_8 (а.с.12-13).

З відповіді керівника Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Деснянського районного сервісного центру по роботі зі споживачами Безкоровна О. від 10.05.2017 р. №02/03/00-361, наданої заступнику керівника Київської місцевої прокуратури №3 Одуденко А.В. вбачається, що комунальним концерном розглянуто запит від 21.04.2017 р. вих. №1674вих.17 стосовно надання інформації щодо видачі довідки за формою №3 від 16.01.2017 р. бланк №2109 гр. ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, та за результатами розгляду повідомлено, що житловий будинок АДРЕСА_1, розташований у Деснянському районі м. Києва належить до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Стосовно порушеного у запиті питання, щодо того, чи видавалось гр. ОСОБА_9 довідка за формою №3 від 16.01.2017 р. бланк №2109 повідомлено, що зазначена довідка та відповідний бланк не могли бути надані фахівцями Концерну, оскільки станом на 16.01.2017 р. у Деснянському відділенні Концерну, фахівці якого на той час здійснювали прийом споживачів відповідного будинку в тому числі, в журналі реєстрації довідок було зареєстровано лише одну довідку за номером (бланк) №03/05-102 (а.с.14).

Зі Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3, виданого 28.05.2016 р. Деснянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, вбачається, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці ІНФОРМАЦІЯ_10, про що 28.05.2016 р. складено відповідний актовий запис №690 (а.с.17).

Згідно актового запису про смерть №690 від 28.05.2016 р. ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 р. у віці ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.19).

Відповідно до актового запису про смерть №703 від 13.10.2011 р. ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 р. у віці ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.20).

У відповідності до актового запису про смерть №22322 від 20.12.2012 р. ОСОБА_7, помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.22).

Згідно актового запису про смерть №17861 від 27.10.2013 р. ОСОБА_5, померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с.23).

З відповіді керівника апарату Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.05.2017 р. №102/04/30-4170, наданої заступнику керівника Київської місцевої прокуратури №3 Одуденко А.В. на запит від 21.04.2017 р. №1675 вих-17 щодо надання довідки форми №3 за адресою: АДРЕСА_1 державна адміністрація повідомила, що в квартирі АДРЕСА_1 було зареєстровано 4 особи, а саме:

?ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована з 24.12.1991 по 24.12.2013 знята з реєстраційного обліку як померла;

?ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована з 24.12.1991 по 15.11.2011 знята з реєстраційного обліку як померла;

?ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, була зареєстрована з 01.07.1997 по 21.06.2016 знята з реєстраційного обліку як померла;

?ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, був зареєстрований з 24.12.1991 по 15.01.2013 знятий з реєстраційного обліку як померла.

Станом на 11.05.2017 р. в вищезазначеній квартирі ніхто не зареєстрований (а.с.15).

Крім того, судом встановлено, що 17.01.2017 р. ОСОБА_9 (далі - Продавець), з однієї сторони та ОСОБА_4 (далі - Покупець) з другої сторони, разом «Сторони», а кожен окремо «Сторона», керуючись взаємною згодою та діючим законодавством України, уклали Договір купівлі-продажу квартири (далі - «Договір») (а.с.25).

Відповідно до п. 1 Договору Продавець передає у власність Покупця квартиру номер АДРЕСА_1 (далі - «Об'єкт нерухомого майна») а Покупець приймає Об'єкт нерухомого майна у власність та зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму. Загальна площа Об'єкту нерухомого майна становить 46,4 кв.м., житлова площа становить 29,8 кв.м., кількість кімнат - 2.

Відповідно до п. 2 Договору Вищевказаний Об'єкт нерухомого майна належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2, виданого 10.12.2004 р., Виконавчим комітетом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради VIII сесії IV скликання № 738/2126 від 18.11.2004 р. Право власності на нерухоме майно зареєстроване державним реєстратором Дуднік О.С., 13.12.2016 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності: 17995736, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1115852380000.

Відповідно до п. 3 Договору Актуальність зазначеної вище інформації про Об'єкт нерухомого майна, інформації про державну реєстрацію права власності, відсутністю відомостей про реєстрацію речових прав, крім права власності на Об'єкт нерухомого майна, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №78233145, сформованою17.01.2017 р. Чуловським В.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

У відповідності до п.5 Договору за домовленістю сторін Ціна продажу Об'єкта нерухомого майна за цим Договором становить 550783,00 грн., які повністю сплачені Покупцем Продавцю до підписання цього Договору.

Згідно Свідоцтва про право власності від 10.12.2004 р., Виконавчий комітет Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_9 на праві приватної власності. Свідоцтво видано на підставі Рішення Київської міської ради VIII сесії IV скликання від 18.11.2004 р. № 738/2126 взамін Свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.07.2001 р. (а.с.25).

Згідно Довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Деснянського району м. Києва, бланк №2109 від 16.01.2017 р., виданої ОСОБА_9 в тому, що вона мешкає і зареєстрована в АДРЕСА_1, де займає житлову площу із 2 кімнат 29,8 кв.м. у окремій квартирі на 3-му поверсі 5-ти поверхового будинку. Квартира приватної власності належить ОСОБА_9 згідно з Свідоцтва про право власності від 10.12.2004 р. власник особового рахунку ОСОБА_9 (а.с.29).

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.34):

?Індексний номер витягу: 78266599; Дата, час формування: 17.01.2017 р. 13:25:14; Витяг сформовано: приватним нотаріусом Чуловським Володимиром Анатолійовичем, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Підстава формування витягу: заява з реєстраційним номером:20574096, дата і час реєстрації заяви: 17.01.2017 13:19:50, заявник: ОСОБА_15 (уповноважена особа).

?Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:11158523800000; Об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості: Так; Площа: загальна площа (кв.м.):46.4, житлова площа (кв.м.):29.8; Адреса: АДРЕСА_1.

?Актуальна інформація про право власності. Номер запису про право власності: 18591466. Дата, час державної реєстрації: 17.01.2017 13:19:50; Державний реєстратор: приватний нотаріусом Чуловський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер:455, виданий 17.01.2017, видавник: приватний нотаріусом Чуловський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33452020 від 17.01.2017 13:23:47, приватний нотаріусом Чуловський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Форма власності: приватна; Розмір частки: 1/1; Власники: ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_5, виданий 26.03.1999, видавник: Каховським РВ УМВС України в Херсонській області, країна громадянства: Україна.

Однак, згідно наданої відповіді Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 16.05.2017 №062/01/09-4874, розглянуто звернення Київської місцевої прокуратури №3 від 21.04.2017 р. №1677вих-17 щодо правового статусу житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 та за результатами розгляду повідомило, що відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» жилий будинок на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» передано до сфери управління Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с.35).

Крім того, у відповідності до наданої відповіді Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» від 12.05.2017 р. №110/906-721 за дорученням Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Комунальному підприємстві з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» - лист заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 Одуденко А.В. від 21.04.2017 №1673 вих-17 в межах компетенції розглянуто. З приводу цього повідомлено, що головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_9 не видавалось (а.с.36).

З Довідки «Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» Деснянського району Бланк №03/05-280 від 27.01.2017 року, виданої в відповідь на запит №46/500 від 24.01.2017 р. в тому, що він (вона) не прописаний (а) в АДРЕСА_1 де займає житлову площу із 2 кімнат 29,8 кв.м. у окремій квартирі на АДРЕСА_1. Власник лицьового рахунку ОСОБА_5. У відповідності до відомостей про зареєстрованих осіб - дані відсутні (а.с.37).

Крім того, у відповідності до відповіді Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 12.05.2017 №062/145467 (И-2017) на № 1676вих-17 від 21.04.2017, у відповідь на запит Київської місцевої прокуратури, повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг Київського міського бюро технічної інвентаризації (далі Бюро) АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалась.

Також повідомлено, що згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1878 від 11.02.2011 року державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяження таких прав здійснюють територіальні органи державної реєстрації прав Міністерства юстиції України і державні та приватні нотаріуси. Одночасно повідомило, що починаючи з 01.06.2010 року бюро проводило державну реєстрацію на об'єкти нерухомого майна шляхом внесення даних до Реєстру.

Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України, що забезпечує функціонування Реєстру. Чинним законодавством передбачено, що починаючи з 01.01.2013 року, функції щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, делеговані Державній реєстраційній службі України. Виходячи з вищенаведеного, з 01.01.2013 року Бюро позбавлено доступу до Реєстру. Бюро не відомо чи проводилась технічна інвентаризація квартири, за адресою зазначеною в запиті, іншими суб'єктами господарювання, а тому інформація, яка зберігається в Бюро може бути не достовірною та не актуальною (а.с.38-39).

У відповідь на лист Київської місцевої прокуратури №3 від 21.04.2017 №1672 вих-17 щодо надання інформації відносно видачі ордеру на квартиру АДРЕСА_1 та відносно приватизації зазначеної квартири, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація листом від 11.05.2017 р. №1021/03/24-4117 проінформувала, про те, що через відділ приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської райдержадміністрації не проходила приватизація квартири АДРЕСА_1 (а.с.41).

Державним архівом м. Києва опрацьовано запит заступника керівника Київської міської прокуратури №3 Одуденко А. від 18.05.2017 р. №2046вих-17 на адресу Київської міської ради (вх. №08/9546 від 29.05.2017), який надійшов на розгляд архіву 31.05.2017 щодо надання відомостей «чи приймалось рішення КМР VIII сесії скликання №738/2126 від 18.11.2004» та листом від 01.06.2017 №068/05-17/714 повідомлено наступне (а.с.42-43).

До Державного архіву м. Києва на постійне зберігання передані у встановленому порядку за описами справ та згідно актів приймання-передавання справ документи фонду № 1697 «Київська міська рада» за період з 1990 р. по 16.03.2006 р. включно. Документи передані на зберігання до архіву на паперових носіях, сформовані та зброшуровані у справи із загальними назвами, що містять посилання дише на дати та номери рішення, які були прийняті. Державний архів м. Києва не має у своєму розпорядженні електронної пошукової бази до цих рішень (поадресової, поіменної, за назвами, змістом). Пошук здійснюється шляхом перегляду описів до фонду та поаркушного перегляду справ.

У переглянутій справі №830 вищезазначеного фонду, що має назву «Рішення №№701/2011-729/2139, 734/2144-756/2166, 758/2168-799/2209 VIII сесії Київради IV скликання від 18 листопада 2004 року» виявлено такі рішення:

?рішення VIII сесії IV скликання (так у документі, а не VI скликання, як зазначено у запиті) Київської міської ради від 18.11.2004 №738/2148 (так у документі), що має назву «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №6387/98 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею»;

?рішення VIII сесії IV скликання Київської міської ради від 18.11.2004 №716/2126 (так у документі) «Про передачу закритому акціонерному товариству «Укрхімремобладнання» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі механічної майстерні на вул. Червоноградській, 5 у Деснянському районі м. Києва»;

Інформують, що у переглянутій справі №830 «рішення КМР VIII сесії IV скликання №738/2126 від 18.11.2004» (як зазначено у запиті) не виявлено.

За описом №1 справ простійного зберігання фонду 1697 «Київська міська рада» у період від 18.11.2004 р. прийняті також рішення №№560/1970, 568/1978-571/1981, 575/1985-577/1987, 595/2005; 608-2018-1, 666/2076, 668/2078, 670/2080-671/2081, 673/2083-674/2084, 676/2085-696/2106, 698/2108-700-76/2110 VIII сесії Київради IV скликання.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - номер інформаційної довідки: 91633873 від 11.07.2017 09:43:58, сформованої ОСОБА_17, Прокуратура міста Києва, згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1115852380000

Об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості: Так

Опис об'єкта: загальна площа (кв.м.): 46.4, житлова площа (кв.м.): 29.8

Адреса: АДРЕСА_1.

Актуальна інформація про право власності

Дата, час державної реєстрації: 17.01.2017 13:19:50

Державний реєстратор: приватний нотаріус Чулковський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу квартири, серія та номер:455, виданий 17.01.2017, видавник: приватний нотаріус Чулковський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33452020 від 17.01.2017 13:23:47, приватний нотаріус Чулковський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Форма власності: приватна

Розмір частки: 1/1

Власники: ОСОБА_4.

Таким чином, згідно Інформаційної довідки квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4, розмір частки 1/1.

Згідно деталізованої інформації про право власності. Номер про право власності: 17995736

Дата, час державної реєстрації: 13.12.2016 13:11:18

Державний реєстратор: Дуднік Ольга Сергіївна, Філія комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва, м. Київ.

Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на житло, видано на підставі рішення КМР VIII сесії IV скликання №738/2126 від 18.11.2004, серія та номер НОМЕР_2, виданий 10.12.2004, видавник: Виконавчий комітет КМР

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32891112 від 13.12.2016, 14:47:52, Дуднік Ольга Сергіївна, Філія комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва, Київ

Форма власності: приватна

Розмір частки: 0

Власники: ОСОБА_9

Паво власності припинено

Дата, час державної реєстрації: 17.01.2017 13:19:50

Відомості внесено до реєстру: 17.01.2017 13:24:45 приватний нотаріус Чулковський Володимир Анатолійович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що рішення щодо оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не приймалися, свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалось. Житловий будинок АДРЕСА_1 належить до територіальної громади м. Києва та перебуває в комунальній власності, що підтверджується інформацією Деснянської районної в місті Києві від 21.03.2017 та від 11.05.2017. Крім того, за даними Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 12.05.2017 за № 062/14-5467 (И-2017) встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не реєструвалось.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, що також передбачено ст. 182 ЦК України.

Так, статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення закріплюються і встатті 327 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, що також передбачено ст. 182 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» міститься перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав, але в даному випадку право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано та у Київської міської ради відсутній відповідний правовстановлюючий документ.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Згідно листа Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в м. Києві від 11.05.2017 року на даний час через відділ приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства не проходила приватизація квартири АДРЕСА_1. Розпорядження про передачу житла у власність №738/2126 від 18.11.2004 року відсутнє, свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалось.

Відповідно до копії витягу з кримінального провадження №1201600030015000 від 22.12.2016 року вбачається, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201600030015000 від 22.12.2016, місцевою прокуратурою встановлено, що квартира НОМЕР_4, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, вибула із її володіння без волі власника.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі рішення Київської міської ради VIIII сесії IV скликання № 738/2126 від 18.11.2004, серія та номер: НОМЕР_2, виданого 10.12.2004.

Водночас, матеріали цивільної справи містять достатньо доказів того, що свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 10.12.2004 не видавалось уповноваженим органом, а тому не породжує правових наслідків.

Право власності територіальної громади перейшло до ОСОБА_4 в обхід встановленої законодавством приватизаційної процедури.

Оскільки відчуження спірної квартири відбулось поза волею та без участі дійсного власника майна - територіальної громади, а тому квартира АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала права на її відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 з 31.10.2010 шляхом ліквідації припинені районні в місті Києві ради. Повноваження районних рад щодо розпорядження майном територіальної громади міста Києва відносяться до компетенції Київської міської ради.

Таким чином, право комунальної власності на вказане майно не припинялось.

Тобто, квартира АДРЕСА_1, є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради, оскільки нею вказане майно не відчужувалося, право власності територіальної громади м. Києва на вказане майно не припинялося, а ОСОБА_4 не набула права власності на майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до правової позиції, викладеної Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2015 року по справі №6-1203цс15, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Суд зазначає, що згідно до п.26 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснюється, що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України).

Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Практика ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача ОСОБА_4 критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірного майна на користь позивача відповідає критерію законності: витребування із її власності спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідача у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. Відповідач не позбавлений права в подальшому звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування їй компенсації вартості витребуваного майна, збитків що сприятиме дотриманню принципу пропорційності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

У відповідності до ст. ст. 76- 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі « Гарсія Руїз проти Іспанії », від 22 лютого 2007 року в справі « Красуля проти Росії », від 05 травня 2011 року в справі « Ільяді проти Росії », від 28 жовтня 2010 року в справі « Трофимчук проти України », від 09 грудня 1994 року в справі « Хіро Балані проти Іспанії », від 01 липня 2003 року в справі « Суомінен проти Фінляндії », від 07 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії » ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку у задоволенні первісного позову та залишення зустрічного позову без розгляду, у зв'язку з необґрунтованістю.

Посилання представника відповідача є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається сторона відповідача, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог, позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, тому, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8261,74 грн

Керуючись ч. 1 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 391, 806 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81,82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, - ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -.

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_4 на користь територіального громади міста Києва квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,4 кв.м., жиловою площею 29,8 кв.м., реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1115852380000.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Київської місцевої прокуратури № 3 судовий збір в розмірі 8261,74 гривені.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: