Постанова № 75780996, 01.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5649/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2018 року м. Київ

Справа № 754/12300/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання -Станішевської Б.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва ухвалене 10 травня 2018 року, у складі судді Грегуль О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 27 травня 2016 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Опель» по вул. Польовій, 4 в м. Києві не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Пежо» під її керуванням. В результаті ДТП її автомобілю були заподіянні технічні пошкодження. Згідно звіту № 77/05/16 про оцінку вартості нанесеного власнику збитку пошкодженого колісного транспортного засобу встановлено, що вартість матеріального збитку, з урахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, з урахуванням ПДВ 20% та інших загально державних податків та зборів, складає 104 169,76 грн.

Крім цього, вона понесла додаткові витрати по сплаті послуг автотоварознавчого дослідження експерта, поштові послуги за викликом зацікавлених сторін у сумі 2 000 грн.

Винні дії відповідача, внаслідок яких відбулось ДТП та пошкодження транспортного засобу - завдали їй моральної шкоди. ЇЇ автомобіль отримав значних пошкоджень, а тому вона не має змоги використовувати його за призначенням, внаслідок чого змушена постійно користуватись послугами таксі. Виклик таксі пов'язаний з постійним нервовим напруженням, в очікуванні на результат замовлення таксі. Професійні обов'язки позивача передбачають постійні проведення різного роду переговорів та зустрічей, на які вона має прибути вчасно, а використання таксі не завжди гарантує та забезпечує таку можливість, що в свою чергу негативно впливає на взаємовідносини в професійному плані та має негативний вплив на репутацію. Постійні переживання та нервовий стрес, викликані внаслідок даної ситуації, призвели до погіршення її самопочуття та стану здоров'я. Моральну шкоду оцінює у 20 000 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року, описки в якому виправлені ухвалою суду від 6 червня 2018 року, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 104 169 ,76 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн., витрати за оплату звіту № 77/05/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу - 1100 грн. та судовий збір у розмірі 1592, 89 грн.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначив, що при розгляді справи суд першої інстанції в обґрунтування рішення посилався на ст.ст. 1166, 1187,1188 ЦК України, повністю ігноруючи вимоги ст.ст. 22 та 1192 ЦК України, а саме в частині реальності збитків, що є суттєвим для вирішення справ подібного роду. Застосування судом у якості доказу Звіт № 77/05/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) порушує правові норми ч. 1, ч. 3 ст. 22 ЦК України, абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України та призводить до відшкодування збитків не у реальному розміру, а в більшому, що суперечить наведеним нормам.

ОСОБА_3 вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував наявність моральної шкоди та її розмір, чим порушив ч. 3 ст. 23, ст. 1167 ЦК України в частині доведеності наявності моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Вважає, що відсутність доказів оплати позивачем понесених витрат на ремонт авто та/або не проведення таких ремонтних робіт, не впливає на факт наявності реальних збитків, завданих внаслідок ДТП, а всі твердження відповідача, які наведені щодо недоліків у Звіті №77/05/16, не відповідають дійсності та спростовуються наявними у справі документами.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то в цій частині вважає вимоги доведеними. У зв'язку з даним ДТП позивач змушена була повністю змінити організацію свого звичного життя, витрачати час на юридичні консультації, судові засідання, в тому числі змушена була змінити плани на літню відпустку, на яку очікувала весь рік. Переживання, нервовий стрес, викликані відсутністю коштів, порушенням ходу звичного життя призвели до погіршення здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків. Враховуючи наведене, вважає, що в результаті ДТП їй було завдано моральної шкоди розмірі 20 000 грн., з яких суд першої інстанції при повторному розгляді справи задовольнив лише 10 000 грн.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Peugeot 207, д.н.з. НОМЕР_1, 2006 року випуску.

27 травня 2016 року біля 9год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Опель, д.н.з. НОМЕР_2 по вул..Польовій у м.Києві, не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем Пежо, д.н.з. НОМЕР_1, яким керувала позивач, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 17 червня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ СК «Скайд», але страхова компанія виключена з державного реєстру фінансових послуг розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18 серпня 2016 року № 2007 та позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ.

Відповідно до звіту № 77/05/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ), складеного 30 травня 2016 року на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику внаслідок пошкодження КТЗ марки Peugeot 207, д.н.з. НОМЕР_1 становить 104169 грн.76 коп.

За складання звіту № 77/05/16 позивачка ОСОБА_2 сплатила 1100 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень ст..1166, ч.1 ст.1167, ч.2 ст.1187, ст..1188 ЦК України відповідальність за заподіяну позивачу шкоду, яка полягає у пошкодженні належного їй транспортного засобу у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася з вини відповідача, має нести останній. Крім того, суд першої інстанції вважав доведеним розмір шкоди, який становить 104169 грн.76 коп. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, розмір якої з урахуванням ступеню вини відповідача, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивача в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням внаслідок цієї пригоди її автомобіля, визначив в сумі 10000 грн.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам і вимогам матеріального закону.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом установлено і сторонами не заперечується, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 травня 2016 року з вини відповідача ОСОБА_3, було пошкоджено автомобіль марки Пежо, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є позивачка ОСОБА_2, яка керувала цим автомобілем під час ДТП

Отже, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальність за завдані ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля збитки має нести відповідач, як особа, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з положеннями ст.1192 ЦК, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно звіту № 77/05/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, величина вартості матеріального збитку, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, з врахуванням ПДВ 20 % та інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) складає 104169 грн.76 коп.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що визначена у звіті вартість матеріального збитку не є реальним збитком, а застосування судом першої інстанції у якості доказу для визначення шкоди звіту № 77/05/16 порушує правові норми ст.. ст.22, 1192 ЦК України, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Зі звіту оцінювача вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу складає 96728 грн.16 коп., величина втрати товарної вартості КТЗ становить 7441 грн.60 коп. Вартість відновлювального ремонту визначена з урахуванням фізичного зносу та складається із вартості відновлювально-ремонтних робіт, вартості необхідних для ремонту матеріалів, вартості складових (деталі, вузли та агрегати), які підлягають заміні. Вартість складових, що підлягають заміні, розрахована з урахуванням податку на додану вартість.

Оцінювач при визначенні вартості матеріального збитку користувався Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, обставини, щоб давали підстави для сумнівів у правильності висновків оцінювача, відсутні.

Посилання відповідача на недоліки у звіті, а саме відсутність у протоколі огляду транспортного засобу інформації щодо пошкодження глушника та подушки, відсутність фото фіксації пошкодження паску безпеки, не заслуговують на увагу, оскільки пошкодження глушника та подушки зафіксовані на фото фіксації у звіті, про пошкодження паску безпеки зазначено у протоколі огляду транспортного засобу.

Крім того, ці пошкодження автомобіля зазначені також у рахунку-фактурі, складеному ПрАТ «Укрпроконтракт» 31 травня 2016 року.

Посилання відповідача на те, що оскільки позивачем не доведено факт ремонту автомобіля, а тому у оцінювача відсутні підстави визначати вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ, також не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту звіту вбачається, що оцінювачем податок на додану вартість застосований лише при розрахунку вартості запчастин, які підлягають заміні.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У провадженні суду першої інстанції справа перебувала з жовтня 2016 року, Деснянським районним судом м.Києва 31 травня 2017 року було ухвалене заочне рішення, яке за заявою ОСОБА_3 у грудні 2017 року було скасоване, 10 травня 2018 року суд повторно ухвалив заочне рішення у відсутність ОСОБА_3, який будучи повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Протягом усього періоду розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 будь-яких клопотань щодо призначення експертизи не заявляв. Саме з цих підстав колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

За таких обставин, колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем розміру матеріального збитку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу відповідачем заподіяна моральна шкода, визначений судом розмір моральної шкоди відповідає моральним (душевним) стражданням позивача та їх тривалості. Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності вимог позивача про відшкодування моральної шкоди не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки лише сам факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено майно позивача вже призводить до душевних страждань (ст.23 ЦК України), а не вчинення ОСОБА_3 дій щодо відновлення порушеного права позивача лише посилює ці страждання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Зачне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 9 серпня 2018 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус