Постанова № 75779071, 08.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м.Суми

Справа №591/2727/18

Номер провадження 22-ц/788/1326/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

сторін:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИСПОРТІНВЕСТ»

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИСПОРТІНВЕСТ»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 червня 2018 року, ухваленого в складі судді Шелєхової Г.В., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 06 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИСПОРТІНВЕСТ» (далі ТОВ «СУМИСПОРТІНВЕСТ»), в якому просить стягнути на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 28 015 грн. 70 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2018 року в розмірі 4 079 грн. 59 коп. Свої вимоги мотивує тим, що з 15 жовтня 2011 року працював у ТОВ «СУМИСПОРТІНВЕСТ» на посаді ведучого інженера технічного нагляду. 01 березня 2018 року його було звільнено з роботи, в зв'язку із скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Однак, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не було проведено розрахунку при його звільненні, станом на день подачі позову існує заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «СУМИСПОРТІНВЕСТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 23 682 грн. 66 коп. без утримання з цієї суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів та середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 2 667 грн. 87 коп. без утримання з цієї суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «СУМИСПОРТІНВЕСТ», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині визначеної до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, стягнувши 3 314 грн. 12 коп. з утриманням при виплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору у встановлених Податковим кодексом України розмірах. У своїх доводах вказує на те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір утримується товариством при нарахуванні середнього заробітку за період затримки розрахунку по заробітній платі. Зазначає, що виконання судового рішення призведе до порушення вимог податкового законодавства, що в свою чергу стане підставою для накладення на товариство штрафних (фінансових) санкцій.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він погоджується з доводами відповідача щодо розміру присудженого до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі сторонами не оскаржується та в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача Шевченка Д.О. та позивача, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що з 14 жовтня 2011 року ОСОБА_1 працював на посаді ведучого інженера з технічного нагляду в ТОВ «СУМИСПОРТІНВЕСТ» (а.с. 9).

Наказом директора ТОВ «СУМИСПОРТІНВЕСТ» від 01 березня 2018 року за №6-к, позивача звільнено з роботи, в зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 8).

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі, виданої відповідачем 04 травня 2018 року, за період з 01 червня 2017 року по 01 березня 2018 року ОСОБА_1 було нараховано 34 802 грн. 08 коп., без ПДФО і ВЗ заборгованість по заробітній платі становить 28 015 грн. 70 коп. (а. с. 4). 01 червня 2018 року відповідачем суду надано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 з якої слідує, що в зв'язку із виплатою позивачу 17 травня 2018 року 5 000 грн. 00 коп., станом на 01 червня 2018 року розмір заборгованості становить 23 682 грн. 95 коп., визначено середньоденну заробітну плату, без вирахування податку та доходи фізичних осіб та військового збору, в розмірі 114 грн. 28 коп. (а. с. 18)

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу в день його звільнення не було виплачено усіх сум, що належить йому від підприємства, а тому його права порушені та підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку, в межах заявлених позовних вимог, а саме за період з 02 березня 2018 року по 16 квітня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду так, як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з відповідними змінами (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

П. 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. п. 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Визначений судом першої інстанції розмір середньоденної заробітної плати в сумі 114 грн. 28 коп. сторонами не оспорюється. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні проведений у відповідності до Порядку, та в межах заявлених позовних вимог, становить 3 314 грн. 12 коп. (114,28 грн.*29дн.),

Разом з тим, присуджуючи до стягнення середній заробіток з утриманням податків, судом першої інстанції не було враховано наступне.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Тобто, обов'язок утримувати податок із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені покладено саме на роботодавця, як податкового агента, на що суд при ухваленні рішення в оскаржуваній частині уваги не звернув.

З урахуванням викладеного, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині розміру присудженого до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить змінити, стягнувши з ТОВ «СУМИСПОРТІНВЕСТ» на користь позивача 3 314 грн. 12 коп., з утриманням при виплаті податків та інших обов'язкових платежів.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИСПОРТІНВЕСТ» задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 червня 2018 року в частині присудженого до стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИСПОРТІНВЕСТ» на користь ОСОБА_1 за період з 02 березня 2018 року по 16 квітня 2018 року середній заробіток за час затримки при звільненні в сумі 3 314 гривень 12 копійок. При виплаті здійснити утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 серпня 2018 року.

Головуючий : Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

С.С. Ткачук