Постанова № 75775975, 08.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/643/18

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

05 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області щодо відмови у встановлені йому статусу інваліда війни та зобов’язати управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області визнати його інвалідом війни та видати посвідчення інваліда війни встановленого зразка, передбаченого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно та незаконно відмовлено ОСОБА_2 у видачі посвідчення інваліда війни, оскільки на його думку, він має право на отримання такого посвідчення, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідач заперечував проти позову, зазначаю, що в наданих позивачем документах відсутні відомості про залучення його до складу формувань Цивільної оборони, а тому позивач не належить до осіб на яких поширюються вимоги п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не витребувано та не досліджено додаткових доказів, які наявні у позивача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв’язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

В зв’язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 в період з 10.06.1986 року по 01.07.1986 року, в якості водія був відряджений у 30-ти кілометрову зону Чорнобильської АЕС, де приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та був залучений до виконання робіт, пов’язаних з дезактивацією автодоріг, під’їзних шляхів та забрудненої території.

16.12.2014 року Центральна міжвідомча експертна комісія МОЗ та МНС України надала експертний висновок про те, що захворювання позивача пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

06.02.2015 року позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності (захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).

27 лютого 2015 року позивача визнано особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) і учасником її ліквідації та Миколаївської обласною державною адміністрацією видано відповідне посвідчення (серія А № 150164).

31.07.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення інваліда війни до якої додав: інформаційну довідку (про участь у формуваннях ЦО) від 10.07.2017 року № 01.1-14/1155-1, видану департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації; копію посвідчення інваліда ЧАЕС; копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України.

07.08.2017 року відповідачем направлено запит до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації про надання інформації щодо участі ОСОБА_2 у формуваннях Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Листом від 09.08.2017 року № 8457/04.2-04 УПСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області повідомило позивача про те, що його документи були направлені до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації для надання роз’яснення щодо встановлення статусу. За рекомендаціями відповідача направлено запит до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації Чорнобильської катастрофи про надання конкретної інформації щодо залучення ОСОБА_2 до складу формувань цивільної оборони.

Листом від 01.09.2017 року № 01.1-14/1405 Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації повідомив відповідача, що в архіві Департаменту під грифом «обмеження доступу» наявні розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які видані починаючи з 26.04.1986 року. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам. При цьому вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян.

12.09.2017 року УПСЗН Первомайської міської ради повідомило позивача про неможливість встановлення статусу інваліда війни в зв’язку з відсутністю інформації про факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідка МСЕК та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Враховуючи, що позивач при зверненні до відповідача належних доказів про участь у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надав, відповідач правомірно відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, серед іншого, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З наведеної норми вбачається, що особа, яка була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Згідно з Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року №90, «в состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СССР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет… Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путём привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников…».

Цей наказ був чинний на момент виконання позивачем роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому судова колегія вважає за можливе застосувати його при вирішенні питання щодо залучення позивача до виконання роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Аналогічні доводи наведені в інформаційній довідці департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про участь у формуваннях Цивільної оборони від 10.07.2017 року № 01.1-14/1155/1 (а.с.15).

Департамент зазначає, що формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєзовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

За обставинами справи ОСОБА_2 визнано особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) і є учасником її ліквідації , що підтверджується відповідним посвідченням. Інвалідність позивача виникла внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно наказу «дорожньо – експлуатаційної дільниці № 899 п’ятого УПРДОРА» від 17.06.1986 року шофера ОСОБА_2 командировано до м.Київа Упрдор – 9 строком на 16 днів з 18.06.1986 року по 03.07.1986 року для виконання робіт (а.с.55).

З наведеного вбачається, що позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до інвалідів війни та має право на встановлення статусу інваліда війни.

У відповідності до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що «Посвідчення інваліда війни» і відповідний нагрудний знак видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

В п.10 вищенаведеного Положення визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

При цьому судова колегія враховує, що з відповіді на запит позивача, департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 01.09.2017 року № 01.1.-14/1405 повідомив про відсутність в архіві департаменту будь-яких персоніфікованих даних стосовно залучення конкретних осіб або працівників певних підприємств до виконання робіт у складі формувань Цивільної оборони.

Суд першої інстанції, як і відповідач, відмовляючи позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, не врахував неможливість отримання позивачем довідки, що підтверджує залучення його, як особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони. При цьому не враховано, що неможливість отримання такої довідки пов’язано, не у зв’язку із відсутністю даних конкретно щодо позивача, а у зв’язку із відсутністю будь-яких персоніфікованих даних невизначеного кола осіб.

Тому колегія суддів зазначає, що відсутність в архіві Київської обласної державної адміністрації даних про роботу будь – яких конкретних осіб, в тому числі і позивача, в складі формувань Цивільної оборони, не спростовує факту наявності у ОСОБА_2 права на встановлення статусу інваліда війни.

Зважаючи на те, що позивач належав до визначеного переліку громадян, які в обов'язковому порядку залучались до формувань, а розпорядчі документи з питань цивільної оборони підприємств, містить дані, що до таких формувань зараховувались усі громадяни СРСР на всіх об'єктах народного господарства в обов'язковому порядку, суд дійшов висновку про те, що позивач був направлений на відповідні роботи з ліквідації наслідків ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача довідки виданої органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи судова колегія вважає помилковим, оскільки, по-перше, необхідність надання такої довідки не ґрунтується на вимогах закону, по-друге, є не виконуваним, враховуючи, що відповідне Міністерство 09.12.2010 року реорганізоване в Міністерство надзвичайних ситуацій України, яке в свою чергу 24 грудня 2012 року реорганізоване в Державну службу України з надзвичайних ситуацій, що унеможливлює отримання позивачем довідки від неіснуючого Міністерства.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому УПСЗН Первомайської міської ради протиправно відмовило йому у встановлені такого статусу.

Суд зазначає, що частина 3 ст.245 КАС України передбачає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов’язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України. Такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Згідно з Рекомендаціями ОСОБА_3 Європи № П (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 Європи від 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту-в національному-органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У спірних правовідносинах, які є предметом розгляду даної справи, праву позивача на встановлення статусу інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) у відповідності до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та отримання посвідчення інваліда війни кореспондує обов’язок відповідача прийняти таке рішення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні звернення позивача щодо надання йому статусу інваліда війни у відповідності до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та видачі посвідчення інваліда війни, а відтак є підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Суд першої інстанції не врахував наведені норми права, надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв’язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року – скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_2.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області щодо відмови у встановлені ОСОБА_2 статусу інваліда війни.

Зобов’язати управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області визнати його інвалідом війни та видати посвідчення інваліда війни встановленого зразка, передбаченого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 09 серпня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко