Постанова № 75775253, 07.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/6590/17 Головуючий у 1-й інстанції Черткова Н.І.

Номер провадження 22-ц/778/2233/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Бердянської місцевої прокуратури на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В позові позивач зазначав, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати ОСОБА_4, яка за життя володіла 2/5 частиною житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1 Ще за життя його мати та співвласник іншої частини будинку розпочали приватизацію земельної ділянки.

Позивач вказав, що після відкриття спадщини він вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріуса, немає.

Листом від 20.09.2016 року № 29-28-99.2-2776/2-16 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомлено позивача, що згідно з Книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року земельна ділянка зареєстрована на підставі рішення сесії від 30.06.2005 року за № 12 у спільну часткову власність, загальною площею 0,03622.

Таким чином нотаріусом було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивач не зміг надати оригінал правовстановлюючого документу.

Після звернення позивача, постійно діюча комісія з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології протоколом № 38, відмовила у внесенні змін у рішення сесії Бердянської міської ради від 30.06.2005 року за № 12, яким передати у власність 2/5 частин ОСОБА_3

На підставі викладеного, позивач просив визнати за ним право власності на 2/5 частини земельної ділянки загальною площею 0,0362 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/5 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0362 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Керівник Бердянської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_3, Бердянська міська рада , будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання ними судової повістки ( а.с.127, а.с. 136) до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з наведеного колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності ОСОБА_3, Бердянської міської ради, які не прибули до апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_3 є законними, обґрунтованими.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного і всебічного з'ясування фактичних обставин справи, прав і обов'язків сторін, а тому з ними не можна погодитися.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1.

ОСОБА_4 на праві власності належали 2/5 частини житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 Запорізької області, а також за життя вона та співвласник іншої частини будинку розпочали приватизацію земельної ділянки.

29.03.2007 року ОСОБА_3 Бердянською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1

01.09.2016 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом, в якій вказав склад спадкового майна - 2/5 частки земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.50).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.03.2017 року, винесеної державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Сальнік О.Ю., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на 2/5 частки вищевказаної земельної ділянки, у зв'язку з тим, що державний акт на право власності в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі, зареєстровано на ОСОБА_4 не було (а.с.57).

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленгуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення сесії Бердянської міської ради) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення сесії Бердянської міської ради) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до п. 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003 року державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у Бердянському районі від 23.02.2017 року за № 29-28-0.3-326/2-17 вбачається, що державний акт на право власності не було зареєстровано в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с.12).

Крім того, відповідно до листа міжрайонного управління Держгеокадастру у Бердянському районі та м. Бердянську від 12.04.2018 року, який апелянт додала до апеляційної скарги, земельній ділянці по АДРЕСА_1 було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

У зв'язку з не оформленням права власності або користування на земельну ділянку, 06.09.2016 року зазначений кадастровий номер було перенесено до архівного шару.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13.

Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги не врахував вказаний факт, та дійшов передчасного висновку, що земельна ділянка, право власності на яку визнано за позивачем, належала спадкодавцеві - ОСОБА_4

Виходячи з викладеного, вирішуючи питання про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, невірно застосував норми матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги керівника Бердянської місцевої прокуратури знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

В силу вимог ч. 1, 5 ст. ст. 141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених нею під час розгляду справи.

Прокуратурою Запорізької області сплачено за подачу даної апеляційної скарги судовий збір у сумі 960 грн. ( а.с. 118).

Отже, кошти у розмірі 960 грн. сплачені Прокуратурою Запорізької області за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 376 , 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Керівника Бердянської місцевої прокуратури старшого радника юстиції В.Рудого задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2018 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури ( ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Киїів МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) судовий збір в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.08. 2018 року.

Головуючий

Судді: