Рішення № 75775203, 07.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2018 року № 826/3526/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Сбербанк»до третя особа Міністерства юстиції України Головного управління юстиції у Волинській області Арбітражний керуючий ліквідатор ПП «Діапазон» ОСОБА_2 провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління юстиції у Волинській області (далі по тексту - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2, в якому просить суд визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в частині складання акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2; зобов'язати на тих самих підставах провести перевірку за участі іншого складу перевіряючих.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 24 квітня 2018 року.

У підготовче засідання 24 квітня 2018 року прибули представники позивача та відповідача-1.

В підготовче засідання не з'явились представник відповідача-2 та третя особа, про місце, дату та час судового розгляду учасники були повідомлені належним чином.

Третя особа, 20 квітня 2018 року, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22 травня 2018 року, яке відкладалось на 12 червня 2018 року для надання часу представнику позивача ознайомитись з відзивом.

10 травня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла заява позивача про виправлення описки в позовних вимогах, в якій позивач просить розглядати позовні вимоги в наступній редакції: визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо доручення проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2 Головному управлінню юстиції у Волинській області та щодо відмови в проведенні перевірки діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2 іншим територіальним орагнам з питань банкрутства; зобов'язати Міністерство юстиції України провести на підставі скарги ПАТ «Сбербанк» від 07 вересня 2017 року перевірку діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2.

За змістом положень частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Дослідивши заяву представника позивача щодо виправлення описки у позовних вимогах, суд встановив, що вказана заява по суті є уточненням та збільшенням позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, у підготовчому засіданні був присутній представник позивача, судом було поставлено питання щодо наявності клопотань або заяв, представник відповідача повідомив суд про те, що клопотань або заяв не має.

Також у підготовчому засіданні представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

За таких обставин, беручи до уваги те, заява про виправлення описок у позовних вимогах по суті є уточненням та збільшенням позовних вимог та подана після закриття підготовчого засідання, суд вважає за необхідне вказану заяву позивачу залишити без розгляду.

Зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання у справі № 826/3526/18 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судом ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» не погоджується із складеним Головним управлінням юстиції у Волинській області актом позапланової перевірки Арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2, вважає його незаконним, а дії по його складанню такими, що підлягають визнанню протиправними.

Відзив Міністерства юстиції України мотивований тим, що порушень при складанні акту позапланової перевірки арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2 не допущено, а саме по собі складання вказаного акту не порушує права та інтереси позивача.

Відзив Головного управління юстиції у Волинській області мотивований тим, що позапланова перевірка призначена та проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки є обґрунтованими, а дії по складанню акту - правомірними. Вимога про зобов'язання на тих самих підставах провести перевірку за участі іншого складу перевіряючих також не підлягає задоволенню.

20 квітня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 17 листопада 2017 року № 1202/33156-0-33-17/9.4 за матеріалами скарги ПАТ «Сбербанк» від 07 вересня 2017 року № 1270/28-31-1, у період з 12 грудня 2017 року по 14 грудня 2017 року, проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2, за результатом якої складено акт позапланової перевірки від 18 грудня 2017 року № 16 та довідку про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2 від 14 грудня 2017 року № 16.

Як висновок проведеної перевірки порушень вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» у діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2 не виявлено.

Не погоджуючись із висновками акту позапланової перевірки від 18 грудня 2017 року № 16 та діями по проведенню перевірки, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження дії Міністерства юстиції України в частині складання акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність дій суб'єкта владних повноважень змісту рішення приписам чинного законодавства з одночасним встановленням дотримання процедури його прийняття.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. N 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі по тексту - Положення № 228), відповідно до якого Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

В свою чергу, відповідно до статті 106 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пунктів 3, 9 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 395, наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року N 1284/5 затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), далі по тексту - Порядок № 1284/5.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного Порядку цей Порядок поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Крім цього, вказаний Порядок № 1284/5 встановлює процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Таким чином, основним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок здійснення процедури контролю за діяльністю арбітражних керуючих є Порядок № 1284/5.

Пунктами 2.1 та 2.2. вказаного Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці

Пунктом 2.6 Порядку № 1284/5 встановлено, підставами для проведення позапланової перевірки є: подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу контролю про проведення перевірки за його бажанням; звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю; виявлення недостовірності даних, заявлених у документах, поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов'язкової звітності, поданих арбітражним керуючим; перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю; встановлення Дисциплінарною комісією невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, зазначеного в пункті 2.2 цього розділу, та направлення звернення (скарги), що було(а) підставою для проведення відповідної позапланової перевірки, для проведення додаткового контролю; рішення Дисциплінарної комісії щодо проведення органами контролю додаткового контролю на підставі заяв та скарг, які надійшли на розгляд Дисциплінарної комісії; виявлення Мін'юстом або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків; невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство.

Підпунктом 2.6.1 встановлено, що Мін'юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або зобов'язує територіальний орган з питань банкрутства провести позапланову перевірку.

Для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки (додаток 1), в якому зазначаються: підстава для проведення перевірки; вид перевірки; склад комісії з перевірки (далі - комісія); арбітражний керуючий, щодо якого буде здійснюватися захід; місце проведення перевірки з урахуванням вимог пункту 3.1 розділу III цього Порядку; предмет перевірки; строки проведення перевірки. Доручення на проведення перевірки підписується керівником структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ Мін'юсту), або керівником територіального органу з питань банкрутства (пункт 2.8 Порядку № 1284/5).

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що правомірною є перевірка, що проведена відповідним територіальним органом за дорученням Міністерства юстиції України, за наявності відповідних підстав із дотриманням строків проведення перевірок.

Матеріалами справи свідчать, що Головним управлінням юстиції у Волинській області на виконання доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 17 листопада 2017 року № 1202/33156-0-33-17/9.4 за матеріалами скарги ПАТ «Сбербанк» від 07 вересня 2017 року № 1270/28-31-1, у період з 12 грудня 2017 року по 14 грудня 2017 року, проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2.

Суд зазначає, що в даному випадку, відповідачем у відповідності до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Порядку № 1284/5 проведено позапланову перевірку, тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Порядку № 1284/5 здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:

проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка);

надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;

складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Строк проведення перевірки не може перевищувати для: планової - восьми робочих днів; позапланової - трьох робочих днів.

Судом встановлено, що за результатом позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2, складено довідку про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2 від 14 грудня 2017 року № 16 та акт позапланової перевірки від 18 грудня 2017 року № 16.

Наведене свідчить про дотримання вимог пункту 2.3 Порядку 1284/5.

При цьому, як свідчить акт перевірки, позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Діапазон» ОСОБА_2 тривала три дні (з 12 грудня 2017 року по 14 грудня 2017 року) що також узгоджується із пунктом 2.3 Порядку № 1284/5.

Слід зазначити, що питання надання можливості арбітражному керуючому подати заперечення тощо не досліджувалось в даному провадженні, оскільки третя особа - арбітражний керуючий ліквідатор ПП «Діапазон» ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 6.6 Порядку № 1284/5 акт перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині міститься інформація про вид перевірки, підставу для її проведення, предмет перевірки, склад комісії, місце проведення перевірки, арбітражного керуючого, щодо якого здійснюється перевірка, та реквізити Довідки.

В описовій частині акта перевірки містяться інформація про виявлені під час перевірки порушення, які наводяться відповідно до резолютивної частини Довідки, оцінка пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, та усунення арбітражним керуючим зазначених у Довідці порушень. У разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу, описова частина акта перевірки повинна містити інформацію з Висновку.

У резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються.

У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.

Акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю.

Дослідивши акт перевірки, судом, також, не встановлено порушень щодо його складання.

Крім цього, відхиляються посилання позивача на Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України 15 січня 2013 року N 113/5, оскільки вказаний Порядок втратив чинність з 19 липня 2013 року.

Також, суд зазначає, що матеріали справи містять скарги позивача, листування між позивачем та відповідачем з приводу спірних правовідносин, проте, обраний спосіб захисту позивача не вимагає дослідження вказаних документів.

За таких обставин, підстави для визнання протиправними дії Міністерства юстиції України в частині складання акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 та зобов'язання на тих самих підставах провести перевірку за участі іншого складу перевіряючих відсутні.

Крім цього, досліджуючи питання наявності порушень прав позивача у сфері публічно-правових відносин судом встановлено наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося (дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень).

Суд зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом проведення позапланової перевірки та складання акту щодо діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, при цьому, вказана перевірка призначена на підставі скарги саме Публічного акціонерного товариства «Сбербанк». Незадоволення результатом проведеної перевірки (не встановлено порушень з боку арбітражного керуючого ОСОБА_2) не свідчить про порушення прав позивача в даному випадку.

Слід зазначити, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується саме із висновками акту перевірки, а не з діями по складанню акту перевірки.

Суд наголошує, що правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акта перевірки. Відповідно, рішення про розгляд скарги, не порушує права позивача.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права в наведеній частині не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року № К/800/45400/14.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають лише ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Акт є носієм доказової інформації щодо обставин, які перевірялись під час проведення контрольного заходу. Однак оцінка акту (в тому числі й оцінка дій службових осіб щодо викладення в ньому висновків) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, або у випадку можливого використання такого акту, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Наведена позиція застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова