Постанова № 75774093, 07.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2313/18 Суддя суду першої інстанції:

В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року, що прийнята у місті Черкаси, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань у м.Черкасах про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і на їх підставі підтвердити грубі, недопустимі порушення правових норм при фальсифікації рішення від 24.10.2014 №3, як неправомірні, а саме рішення - незаконним;

- на підставі цих досліджень ухвалити законне і обґрунтоване рішення по відновленню справи №25, так як керівник відповідача (син голови колгоспу) ОСОБА_5 по колгоспному ігнорує свої зобов'язання щодо виконання ст. 36 Закону і не прийняв рішення по справі №25.

У прохальній частині позову позивач також просив суд:

- прийняти позов до провадження та витребувати у відповідача справу №25, в яку перекладені документи, а від Придніпровського районного суду справу №711/498/15-а та постанову Вищого адміністративного суду від 13.06.2017 у справі К/800/14773/16;

- при виконанні рішення Вищого адміністративного суду України відповідач зобов'язаний буде прийняти постанову по справі №25, а не фальсифікату №12052 і автоматично припиняться перешкоди в реалізації ст. 36 Закону, тобто відновиться «захист порушених прав позивача, який гарантуватиме дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень», конкретно ОСОБА_5

Також позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. На переконання позивача, обставини справ №711/9792/16-а, № 711/498/15-а, № 823/1369/18 та положення пункту 5 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) свідчать про те, що позовна давність у даному випадку не застосовуюється.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року позов залишено без руху з підстав наявності у ньому недоліків та пропуску строку звернення до адміністративного суду. Суд першої інстанції наголосив на тому, що підстави поновлення строку, вказані позивачем не є поважними.

У межах встановленого строку позивачем подано заяву про його поновлення, яка обґрунтована тим, що питання правомірності рішення відповідача № 3 від 711/489/15-а вже було предметом розгляду судів у справі №711/489/15-а.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року позов повернуто позивачу. Суд першої інстанції наголосив на тому, що позивачем не було наведено інших підстав поновлення строку, ніж ті, яким вже була надана оцінка в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позовна давність у даній справі не застосовується.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі змісту заявленого позову, його предметом є визнання неправомірними дій щодо прийняття відповідачем рішення №3 від 24.10.2014.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийняте 24.10.2014, із зазначеним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду лише 12.06.2018, тобто більш як через три з половиною років.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Обґрунтовуючи причини пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, позивач послався на те, що строк позовної давності у даній справі не застосовується згідно пункту 5 частини першої статті 268 ЦК.

Так, згідно пункту 5 частини першої статті 268 ЦК позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Колегія суддів наголошує на тому, що предметом цього позову у даній справі є визнання неправомірними дій щодо прийняття відповідачем рішення, а не стягнення страхових коштів, а тому посилання позивача на пункт 5 частини першої статті 268 ЦК, є безпідставним.

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом в ухвалі по справі від 31 липня 2018 року №823/1369/18.

Що стосується посилання позивача на те, що обставини справ №711/9792/16-а, № 711/498/15-а, № 823/1369/18 свідчать про дотримання строку звернення до суду, то колегія суддів наголошує на тому, що розгляд та вирішення цих справ будь-яким чином не впливає на питання дотримання строків у справі, що розглядається.

Крім того, із судових рішень, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі № 711/498/15-а вбачається, що позивач про оскаржувану постанову був обізнаним ще у 2015 році, звернувшись із відповідним позовом до суду.

Колегія суддів наголошує на тому, що питання дотримання строку звернення до суду пов'язане із поданням позову у справі, що розглядається, а не з поданням позову у іншій справі, де позов залишено без розгляду у зв'язку із залишенням судового засідання позивачем до закінчення судового розгляду (ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2017 року по справі № 711/498/15-а).

Таким чином, вказані позивачем підстави поновлення строку оскарження не є поважними.

Частиною першою статті 123 КАС встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про повернення позову, причини пропуску строку вказані позивачем у позові та заяві, поданій у відповідності до частини першої статті 123 КАС, не є поважними.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Додаткового колегія суддів наголошує на неприпустимості зазначення учасниками справи в офіційних процесуальних документах висловів, що свідчать про неповагу до суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 07.08.2018.