Рішення № 7577067, 19.02.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2007 Справа № 2/22-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комерційного банку "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії, м. Херсон,

до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Арміда ЛТД", м. Херсон,

про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 300000грн.00коп., 80876грн.71коп. відсотків за рахунок майна, за участю представників

позивача: Літвінов О.В., дов. № 3432 від 02.02.2006р.

відповідача: Мельнічук Л.М., виконавчий директор; Архіпов В.М., представник дор. від 01.01.07 р.; Мінаков К.С., представник, дов. від 16.02.07 р.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення та зміну позовних вимог № 01/03-428 від 06.02.07 р., просить достроково стягнути з ТзОВ "Арміда ЛТД" на користь КБ "Західінкомбанк" заборгованість за Кредитним договором у сумі 300 000 грн., а також 80876 грн. 71 коп. відсотків за кредитним договором а всього 380876грн. 71коп., за рахунок нерухомого майна, що належить ТзОВ "Арміда ЛТД", вказаного у Договорі іпотеки, а саме: виробничої будівлі площею 140,4 кв.м.; будівлі складу площею 225,1 кв.м.; адміністративно-побутового корпусу площею 115,4 кв.м.; туалету площею 2,9 кв.м.; водопроводу № 1; огорожі № 2, 3, 4; мостіння І, та земельної ділянки розміром 0,9496 га., що розташовані за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Паровозна, 34. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 546-548, 572, 574-577, 589, 590, 592, 1054, 1055, 1057 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 199 ГК України, ст. ст. 8, 12, 18, 33 Закону України "Про іпотеку".

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення та зміну позовних вимог.

Крім того, позивач згідно до заяви про збільшення та зміну позовних вимог № 01/03-428 від 06.02.07 р. заявив клопотання у якому просить скасувати ухвалу суду по справі від 1 лютого 2007 року, у зв'язку з тим, що відсутність арешту на майно відповідача може ускладнити виконання рішення суду та може надати можливість ТзОВ Фірма "Арміда ЛТД" відчужити предмет іпотеки та інше майно, що їй належить. Зазначене клопотання позивача залишене судом без задоволення оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд не наділений правом скасування власних судових рішень (рішень та ухвал).

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Підставою звернення до суду у Позивача було невиконання Відповідачем п. 3.2.4 кредитного договору № 2912-05 (далі договір), а саме щомісячної сплати процентів за користування кредитними коштами.

Але п. 3.2.6 договору сторони домовились, що за порушення строків повернення та сплати грошових сум згідно вимог будь якого в тому числі п. 3.2.4 Позичальник забов'язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НВУ яка буде діяти на період нарахування пені, від суми несплачених грошових сум за кожен день просрочки на рахунок кредитора. Таким чином, на думку відповідача, договором не передбачено за таких підстав звертатись до суду за достроковим стягненням заборгованності за договором, оскільки такої заборгованності не існує.

Відповідно до п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язень є підставою для застосування господарських санкцій (стягненя збитків, штрафних санкції, оперативно господарських, тощо) передбаченних договором.

На цей час Відповідачем виконано п. 3.2.4 та п. 3.2.6 договору тобто сплачені проценти за користування кредитними коштами та за порушення строків сплати процентів сплачено пеню. Таким чином, на думку відповідача, порушені Відповідачем зобов'язання виконані в повному обсязі.

Крім цього, відповідач вважає, що у разі дострокового погашення кредиту це передбачає дострокове розірвання цього договору, що, на думку відповідача, не передбачено ні вищезазначеним договором кредиту ні законодавством України. Згідно п. 5 "Строки дії данного кредитного договору" в п. 5.1. вказано, що данний кредитний договор діє до повноного погашення "Кредитору" суми кредиту, вказаної в п. 1.1. данного кредитного договору, сплати відсотків, штрафів, збитків та іншої заборгованностї згідно умов данного кредитного договору. Тобто, на думку відповідача, цей договор є безстроковий до повного його виконання, а дострокове розірвання, як вказано вище, протирічить договору кредиту та законодавству України.

Запепечує відповідач також проти посилань позивача на те, то відповідачем невиконано вимоги п. 4.8. договору іпотеки тобто про страхування іпотеки на його повну вартість від ризиків, від випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, який укладається на користь іпотекодержателя. Дане твердження позивача, на думку відповідача, не відповідає дійсності та спростовується договором ВСБВС № 022344 від 07 грудня 2006 року про добровільне комплексне страхування майна укладеним між ЗАТ страхова компанія "Статус" та ТОВ фірма "Арміда ЛТД", вигодонабувачем за яким є КБ "Західінкомбанк".

Таким чином, на думку відповідача, він повністю виконав п. 4.8. договору іпотеки та не порушив норми ст. 8 Закону України "Про іпотеку". П. 3.2.4 та п. 3.2.6 кредитного договору, на думку відповідача, також виконані в повному обсязі. Тому відповідач просить суд припинити провадження по справі за ст. 80 п. 1-1 оскільки відсутній предмет спору.

В доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач повідомляє наступне.

Щодо дострокового погашення кредиту.

29.12.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 2912-5, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача 300 000 грн. кредитних коштів під 18% річних (далі - Кредитний договір). Цього ж дня між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки).

В період з 01.09.2006 р. по 18.01.2007 р. відповідач прострочив оплату відсотків по кредиту. 18.01.2007 р. позивач виконав усі зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, а саме сплатив відсотки в повному обсязі, а також сплатив пеню, яка була розрахована позивачем на підставі п. 3.2.6. Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1.5. Кредитного договору у випадку невиконання відповідачем умов даного договору, зокрема п. 3.2.4. (сплата відсотків) позивач має право за письмовою вимогою до відповідача достроково стягнути суму кредиту.

Як стверджує відповідач, на сьогоднішній день його зобов'язання по сплаті позивачу відсотків за користування кредитними коштами виконані в повному обсязі, також сплачено і пеню, нараховану позивачем. Крім того, як стверджує відповідач, жодних вимог позивача по достроковому поверненню кредиту відповідачем отримано не було.

Таким чином, на думку відповідача, у нього зобов'язання по достроковому поверненню позивачу кредитних коштів не виникло, тобто предмет спору відсутній.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог вказаного Закону.

Як стверджує відповідач, жодної вимоги позивача щодо виконання будь-яких зобов'язань відповідачем отримано не було. Позивач постійно знаходиться за адресою, що вказана в Кредитному договорі, дана адреса є юридичною та фактичною адресою даного підприємства.

Виконання зобов'язання відповідача (сплата відсотків та пені) було прийнято позивачем, тому звернення з позовом, на думку відповідача, є безпідставним, оскільки положення Договору іпотеки відповідачем виконуються належним чином.

Згідно п. 6.2. Договору іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем (відповідачем) умов даного договору та/або порушення ТОВ "БП "Борисфен-поліграфсервіс" будь-якої з умов кредитного договору Іпотекодержатель (позивач) має право зокрема звернути стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ "БП "Борисфен-поліграфсервіс" не є стороною у даній справі, не є стороною і у Договорі іпотеки, таким чином, відповідач вважає, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставною.

Щодо підвищення відсоткової ставки.

06.02.2007 р. Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та стягнення 80876, 71 грн. з урахуванням підвищеної відсоткової ставки на підставі п. 4.1.6. Кредитного договору.

Пунктом 4.1.6. Кредитного договору передбачено, що за порушення строків сплати відсотків Кредитор (Позивач) має право підвищувати відсоткову ставку на 1% за кожен день прострочення. Згідно п. 3.2.4. Кредитного договору відсоткова ставка становить 18%.

У відповідності до ст. 615 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ст. 188 Господарського кодексу України).

Будь-яких додаткових угод щодо зміни відсоткової ставки позивач та відповідач не укладали, з відповідною вимогою чи пропозицією позивач не звертався.

Таким чином, як вважає відповідач, вимога позивача про стягнення з відповідача додатково нарахованих відсотків є також безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона суперечить ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.2.6. Кредитного договору передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання (сплата відсотків по кредиту).

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 61 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду (в даному випадку цивільна відповідальність) за одне й те саме правопорушення.

Відповідача вже було притягнуто до цивільно-правової відповідальності за прострочення сплати відсотків (сплачено пеню), таким чином, на думку відповідача. підвищення процентної ставки за теж саме порушення умов договору є безпідставним таким, що не відповідає ст. 61 Конституції України.

Крім того, згідно ст. 3 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, представником відповідача були заявлені наступні письмові клопотання.

Про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою по справі від 07.02.07 р., яке залишене судом без задоволення, оскільки вжиті зазначеною ухвалою заходи відповідають вимогам ст. ст. 66, 67 ГПК України та пов'зані з предметом позову.

Про роз'яснення ухвали по справі від 07.02.07 р. щодо обмеження права відповідача на доступ та користування арештованим майном, яке йому належить на праві власності. Зазначене клопотання залишене судом без задоволення, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України місцевому господарському суду не надане право визначення порядку накладення арешту на майно боржника. Зазначений порядок визначений, зокрема, у Законі України "Про виконавче провадження".

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.02.07 р. до 19.02.07 р. та у судовому засіданні 19.02.07 р., остання для підготовки вступної та резолютивної частин рішення по справі, які були оголошені судом за згодою представників сторін.

Відповідно до ухвали голови господарського суду Херсонської області від 05.02.07 р., справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

29 грудня 2005 року, з урахуванням вимог ст. ст. 179-181, 346, 347 Господарського кодексу України, ст. ст. 1054, 1055, 1057 Цивільного кодексу України, між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ТзОВ "Арміда ЛТД" було укладено Кредитний договір № 2912-05, згідно якого відповідачу було надано довгостроковий кредит у вигляді відкличної поновлюваної кредитної лінії для поповнення обігових коштів в розмірі 300000 грн.

Свої зобов'язання за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Договору), про що свідчить меморіальний ордер про перерахування ХФ КБ "Західінкомбанк" ТзОВ на поточний рахунок ТзОВ "Арміда ЛТД" 300000 грн. та банківська виписка з особового поточного рахунку ТзОВ "Арміда ЛТД".

У забезпечення зобов'язань за кредитним Договором № 2912-05, 29.12.05, керуючись ст. ст. 546, 547, 574, 575, 577 ЦК України, ст. ст. 345, 347 ГК України, ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (надалі-Закон) між вказаними вище сторонами було укладено договір іпотеки будівель та споруд майнового комплексу, який складається з виробничої будівлі площею 140,4 кв.м., будівлі складу площею 225,1 кв.м., адміністративно-побутового корпусу площею 115,4 кв.м., туалету площею 2,9 кв.м., водопроводу № 1, огорожі № 2, 3, 4, мостіння І, що знаходяться в м. Херсон, вул. Паровозна, 34 та належить ТзОВ "Арміда ЛТД" згідно договору купівлі-продажу від 24 липня 2003 року, зареєстрованого Херсонським ДБТІ 29 липня 2003 року, та акту прийому-передачі майна від 25 липня 2003 року.

Згідно з п. 3.2.4. кредитного Договору позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати відсотки виходячи з розрахунку 18% річних щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Кредитора.

Однак, в порушення п. 3.2.4. Кредитного договору позичальник, за користування наданими грошовими коштами на протязі трьох місяців з 01.09.06 по 01.12.06 не сплачував відсотки (при загальній сумі отриманого кредиту 300000 грн.) у зв'язку з чим заборгованість позичальника на 01.12.06 склала 313115,44 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який складається з суми наданого кредиту, заборгованості зі сплати відсотків та нарахованої пені у сумі 350,83 грн., за час прострочення сплати відсотків, що передбачено п. 3.2.5. кредитного Договору.

Враховуючи вимоги ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, та інш.), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

На підставі того, що відповідачем не було виконано вимоги умов кредитного договору, договору іпотеки, ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України позивач надсилав на відомі йому адреси, а саме: ТзОВ "Арміда ЛТД" та на ім'я директора товариства Архіпова В.М., вимоги № 01/03-2971 від 18.10.06 та № 01/03-3058 від 25.10.06 в яких позивач надавав відповідачу строк для погашення існуючої заборгованості (7 днів) і попереджав його про можливе звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки. Але вимоги ХФ КБ "Західінкомбанк" ТзОВ так і не були отримані та задоволені з приводу відсутності їх отримувачів, що підтверджується довідками Укрпошти. У зв'язку з чим позивач звернувся до Кур'єрської служби доставки (далі-КСД) з метою вручити уповноваженому представнику відповідача вимоги № 01/03-3330 від 16.11.06 та № 01/03-3327 від 16.11.06 по сплаті заборгованості, але за юридичною адресою, відповідача не було знайдено працівниками КСД, а за місцем реєстрації директора ТзОВ "Арміда ЛТД" Архипова В.М., останній відмовився від отримання листів, що підтверджується відмітками КСД на повідомленнях від 30.11.06 та від 31.11.06.

Крім того, вимога позивача про дострокове повернення, у десятиденний строк, основного боргу та сплату відсотків отримана відповідачем 07.12.06 р. (а.с. 119).

Керуючись п. 4.1.5. Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якої умови даного Кредитного договору Кредитор має право достроково стягнути суму кредиту, нарахованих за ним відсотків, штрафних санкцій, понесених збитків та іншу заборгованість згідно з умовами Кредитного договору, звернувши при необхідності стягнення на заставлене (надане в іпотеку) майно та інше майно, основі засоби та обігові кошти відповідача (ТзОВ "Арміда ЛТД"), що також передбачено п. 6.2.1. договору іпотеки.

Позичальником також не виконувались вимоги п. 4.8. Договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки, що також є порушенням відповідачем вимог ст. 8 Закону України "Про іпотеку" (договір ВСБВС № 022344 про добровільне комплексне страхування майна між ЗАТ страхова компанія "Статус" та ТОВ фірма "Арміда ЛТД" укладений тільки 07 грудня 2006 року, відповідно до умов п. 4.1. зазначеного Договору, він починає діяти лише після зарахування на рахунок Страховика страхового платежу, доказів такого зарахування відповідач не представив).

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті.

Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає - у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

На підставі п. п. 3.2.4., 4.1.5., 6.4. кредитного Договору, п. п. 4.8., 6.2.2., 6.5., Договору іпотеки, а також ст. ст. 572, 589, 590, 592 ЦК України, ст. ст. 12, 33 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з невиконанням іпотекодавцем (відповідачем) взятих на себе зобв'язань, порушення ним вказаних вище Договорів та законодавчих актів іпотекодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частина 2 статті 592 ЦК України надає право іпотекодержателю (позивачу по справі) вимагати дострокового виконання зобов'язання забезпеченого заставою (іпотекою), а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави в тому числі і в випадках встановлених договором, що в даному випадку має місце.

Згідно з п. 8 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 24.12.99 № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосування Закону України "Про заставу" право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя (позивача, Банку), якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Крім того, згідно з п. 3.2.4. кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати відсотки виходячи з розрахунку 18% річних щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Кредитора.

Однак, в порушення п. 3.2.4. кредитного Договору позичальник, за користування наданими грошовими коштами на протязі чотирьох місяців з 01.09.06 по 01.02.07 не сплачував відсотки (при загальній сумі отриманого кредиту 300000 грн.,), у зв'язку з чим позивач, керуючись п. 4.1.6. кредитного договору підвищував відсоткову ставку і таким чином відповідачу, за час прострочки нараховано 80876,71 грн. відсотків, тобто понад 18% річних.

ХФ КБ "Західінкомбанк" ТзОВ 30.12.06 направив на адресу відповідача листа № 01/03-3846 про застосування до ТзОВ "Арміда ЛТД" підвищеної відсоткової ставки, що передбачено п. 4.1.6. кредитного Договору, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем відсотків. У зв'язку з викладеним, заборгованість позичальника (відповідача) на 01.02.06 склала 380876,71 грн., згідно з розрахунком підвищеної відсоткової ставки (понад 18%) на основну суму заборгованості (300000 грн.).

Законом України "Про іпотеку" передбачено, що нерухоме майно (нерухомість) це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Об'єкти, споруди, а саме майновий комплекс (предмет іпотеки) розташований на земельній ділянці, розміром 0,9496га., придбаній відповідачем у власність.

Статтею 6 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,99496га., розташованої за адресою м. Херсон, вул. Паровозна, 34, від 15.12.05 р. вбачається, що предметом договору є продаж земельної ділянки під виробничою базою за тією ж адресою, де знаходиться предмет іпотеки за іпотечним Договором від 29.12.05, укладеним між позивачем та відповідачем. Також, в договорі вказано цільове використання земельної ділянки - під виробничу базу, майновий комплекс якої і є предметом іпотеки.

Відокремлення зазначеної спірної земельної ділянки від предмету іпотеки –майнового комплексу, може призвести до зміни власника земельної ділянки, що знаходиться під майновим комплексом який, у свою чергу, є предметом іпотеки, та знецінення останнього. Слід також враховувати, що поділу спірної земельної ділянки відповідною проектною організацією до цього часу не здійснено і не можливо встановити яка частина землі, на якій знаходиться спірний майновий комплекс (виробнича база), може використовуватись окремо від нерухомого майна.

Таким чином, об'єкти, споруди, а саме майновий комплекс (предмет іпотеки) розташована на земельній ділянці, розміром 0,9949га. що також є предметом іпотеки відповідно до вимог Закону.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Господарським судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що згідно п. 6.2. Договору іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем (відповідачем) умов даного договору та/або порушення ТОВ "БП "Борисфен-поліграфсервіс" будь-якої з умов кредитного договору Іпотекодержатель (позивач) має право зокрема звернути стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, відповідач вважає, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставною. Як встановлено судом, іпотекодавцем за вказаним Договором є саме відповідач, а не ТОВ "БП "Борисфен-поліграфсервіс". Крім того, згідно з представленою позивачем засвідченою копією Договору іпотеки, пункт 6.2. зазначеного Договору не містить назви ТОВ "БП "Борисфен-поліграфсервіс".

Не приймається до уваги господарським судом і посилання відповідача на те, що нарахування останньому відсотків за користування кредитними коштами із застосуванням підвищеної відсоткової ставки є подвійним притягненням до цивільно-правової відповідальності з урахуванням сплаченої відповідачем пені. Оскільки нарахування відсотків по кредитному договору не є цивільно-правовою відповідальністю.

Заява відповідача про вжиття запобіжних заходів до позивача від 19.02.07 р. залишається судом без задоволення, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 43-1 та 43-2 ГПК України, відповідно до яких зазначені заходи вживаються до звернення з позовом та встановлений вичерпний перелік запобіжних заходів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Позов задовольнити.

2.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Арміда ЛТД", ідентифікаційний код - 14134276, адреса - будинок № 34, вулиця Паровозна, місто Херсон, р\рахунок –не відомий на користь комерційного банку "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії, ідентифікаційний код –22761521, адреса –будинок № 37, вулиця 21 Січня, місто Херсон, р\рахунок –не відомий, 300000грн.00коп. основного боргу за кредитним договором, 80876грн.71коп. відсотків, за рахунок нерухомого майна, що належить ТзОВ "Арміда ЛТД", вказаного у Договорі іпотеки, а саме за рахунок: виробничої будівлі площею 140,4 кв.м.; будівлі складу площею 225,1 кв.м.; адміністративно-побутового корпусу площею 115,4 кв.м.; туалету площею 2,9 кв.м.; водопроводу № 1; огорожі № 2, 3, 4; мостіння І; земельної ділянки площею 0,9496 га., що розташовані за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Паровозна, 34. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Арміда ЛТД", ідентифікаційний код - 14134276, адреса - будинок № 34, вулиця Паровозна, місто Херсон, р\рахунок –не відомий на користь комерційного банку "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії, ідентифікаційний код –22761521, адреса –будинок № 37, вулиця 21 Січня, місто Херсон, р\рахунок –не відомий, 3808грн.77коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України "23" лютого 2007 р.