Постанова № 75770203, 06.08.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2018 р. Справа № 914/3970/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Бонк Т.Б.

Мирутенка О.Л.

за участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за представників сторін від:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани

Василівни м. Львів

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 22.05.2018 (повний текст ухвали 29.05.2018), колегія суддів: Манюк П.Т., судді Бортник О.Ю., Іванчук С.В.

про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 11.05.2016 за нововиявленими обставинами

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради м. Львів

до відповідача фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє 914/3970/14

самостійних вимог на предмета спору

на стороні позивача Львівської міської ради м. Львів

про стягнення заборгованості та виселення з приміщень

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Мачеус О.В. на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради суму в розмірі 196 28, 78 грн, з яких: 192 675, 28 грн - заборгованості з орендної плати; 3 853, 50 грн - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у цій справі рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 скасовано в частині відмови у позові про виселення, в цій частині прийнято нове рішення яким позов задоволено, виселено ФОП Мачеус О.В. з приміщень, загальною площею 246, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 37. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2017 касаційну скаргу ФОП Мачеус Оксани Василівни на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 скасовано а рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 залишено в силі.

До Господарського суду Львівської області ФОП Мачеус О.В. подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у цій справі, де заявник просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 72 028,87 грн, яка не повинна нараховуватися з мотивів неможливості використання орендарем частини орендованого майна - підвальних приміщень площею 92,3 кв.м, розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові.

Заява обґрунтована тим, що нововиявленою обставиною є висновком судового експерта Мельника О.П. від 03.01.2018 № 29-17 у іншій господарській справі № 914/2264/17 щодо технічного стану об'єкта оренди, а саме підвальних приміщень площею 92,3 кв.м, розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові, яким встановлено незадовільний стан орендованого приміщення та не дозволяє орендареві - ФОП Мачеус О.В. використовувати їх відповідно до цільового призначення та умов договору оренди. Експлуатація приміщень підвалу можлива лише при умові проведення їх ремонту. Від технічного стану підвальних приміщень будинку № 38 залежить можливість використання за цільовим призначенням та договором оренди підвальних приміщень під будинком № 37 на площі Ринок у м. Львові.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 відмовлено в задоволенні заяви ФОП Мачеус Оксани Василівни про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у цій справі залишено в силі.

Ухвала суду мотивована тим, що ФОП Мачеус О.В. була обізнана про обставини, на які вона посилається як на нововиявлені ще з 27.05.2015 при первісному розгляді цієї справи і вказаним доводам заявника господарськими судами усіх трьох інстанцій була надана належна правова оцінка. При цьому заявник у своїй заяві про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 не зазначила, які саме нововиявлені обставини є істотними для справи.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Заявник подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не врахував нововиявлених обставин, які не були і не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи по суті. Такою обставиною заявник вважає висновок судового експерта Мельника О.П. від 03.01.2018 № 29-17 у іншій господарській справі № 914/2264/17 щодо технічного стану об'єкта оренди встановлено, що технічний стан (гідравлічної ізоляції огороджувальних конструкцій, оздоблення) приміщень підвалу площею 92,3 кв.м в будинку № 37 на площі Ринок у м. Львові не відповідає вимогам п.8.2.1, 8.2.2 ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення» та п.7.13, 7.14, 9.4.1 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» є незадовільний та не дозволяє орендареві - ФОП Мачеус О.В. використовувати їх відповідно до цільового призначення та умов договору оренди. Експлуатація приміщень підвалу можлива лише при умові проведення їх ремонту. Від технічного стану підвальних приміщень будинку № 38 залежить можливість використання за цільовим призначенням та договором оренди підвальних приміщень під будинком № 37 на площі Ринок у м. Львові.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Представник позивача повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Заявник повторно не з'явилася в судове засідання, однак подала клопотання про відкладення розгляду справи, покликаючись на те, що є тимчасово непрацездатною, на підтвердження чого подала листок непрацездатності.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як підтверджується матеріалами справи, апеляційне провадження у цій справі відкрито ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 та з врахуванням автоматичної зміни складу колегії від 05.07.2018, строк розгляду по вказаній справі завершується 05.08.2018. Таким чином, 06.08.2018 - є останнім днем строку розгляду апеляційної скарги ФОП Мачеус О.В.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 06.08.2018, а обов'язковість явки учасників в судове засідання визнано на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.202, п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що ФОП Мачеус О.В. була обізнана про розгляд справи, при цьому ознайомлювалась з матеріалами справи під час тимчасової непрацездатності - 01.08.2018, суд розглядає подане клопотання як зловживання процесуальними правами та відмовляє у його задоволенні.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи.

Як підтверджується матеріалами справи, 10.03.2009 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ФОП Мачеус О.В. (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7015-9, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 246,9 кв.м, а саме: приміщення першого поверху площею 143,8 кв.м, підвал площею 92,3 кв.м. та антресоль площею 10,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 37.

Відповідно до п.4.1 договору строк дії договору становив 2 роки 364 дні з 10.03.2009 по 09.03.2012. В силу приписів пункту 4.3 договору строк його дії спочатку було продовжено з 09.03.2012 по 08.03.2015 та в подальшому з 08.03.2015 по 07.03.2018.

У зв'язку з тим, що у ФОП Мачеус О.В. встановлено наявність заборгованості з орендної плати перед орендодавцем в розмірі 192 675, 28 грн, судом позовні вимоги в цій частині були задоволені.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

З огляду на зазначене, твердження заявника про те, що при первісному розгляді справи № 914/3970/14, що закінчилось прийняттям рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016, ФОП Мачеус О.В. не було відомо, що технічний стан орендованих підвальних приміщень не дозволяв орендареві використовувати їх відповідно до цільового призначення та умов договору оренди, а лише з висновку судового експерта від 03.01.2018 № 29-17, є безпідставними та не можуть слугувати нововиявленою обставиною в розумінні ст. 320 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що висновок експерта про технічний стан об'єкта проведений станом на 21.12.2017, а рішення, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами було прийнято ще 11.05.2016.

Необхідно зазначити, що Вищий господарський суд України при розгляді даної справи, відхилив доводи касаційної скарги ФОП Мачеус О.В. про неправомірне нарахування позивачем орендної плати за користування частиною орендованих приміщень (підвалом) з огляду на неможливість їх використання відповідачем у зв'язку з незадовільним технічним станом, оскільки, відповідачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не було подано належних і допустимих доказів неможливості використання вказаної частини орендованих приміщень.

Місцевий господарський суд правомірно також звернув увагу на те, що на обставини незадовільного стану підвальних приміщень площею 92,3 кв.м, розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові, відповідач посилався ще при первісному розгляді справи в місцевому господарському суді, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2015 у справі № 914/3970/14 було задоволено клопотання ФОП Мачеус О.В., зупинено провадження у справі та призначено судову будівельно-технічну експертизу з метою встановлення чи відповідає підвал в будинку 37 на вул. пл. Ринок у м. Львові умовам договору від 10.03.2009 щодо можливості його використання за цільовим призначенням, витрати на проведення якої покладено на відповідача. Однак, у зв'язку з неоплатою даної експертизи ФОП Мачеус О.В., матеріали справи № 914/3970/14 були повернуті 05.02.2016 до господарського суду без проведення експертизи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ФОП Мачеус О.В. була обізнана про обставини, на які вона посилається як на нововиявлені ще з 27.05.2015 при первісному розгляді справи і вказаним доводам заявника господарськими судами трьох інстанцій була надана належна правова оцінка.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови»). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004 ).

Таким чином, в світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, перегляд рішення судів за нововиявленими обставинами є винятковим інститутом та має відбуватись виключно в контексті заяви та без переоцінки вже встановлених обставин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Львівської області від 22.05.2018 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстави для її скасування чи змін відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (заявником).

Керуючись ст. ст. ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 282-284, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського Львівської області від 22.05.2018 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 за нововиявленими обставинами залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП Мачеус О.В. без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 08.08.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

О.Л. Мирутенко