Постанова № 75770200, 07.08.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. Справа № 921/5/18

Місто Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання – Борщ І.О.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (адвокат)

від відповідача 1 – ОСОБА_3 (адвокат)

від відповідача 2,3,4 - не з'явились

від третьої особи на стороні позивача - не з'явились

від третьої особи на стороні відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" №14-05/18-01 від 14.05.2018

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.03.2018 (головуючий суддя Боровець Я.Я.), повний текст складено - 26.04.2018,

у справі № 921/5/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", м. Тернопіль

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", м.Київ

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм", м. Біла Церква, Київська область;

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ОСОБА_4", м. Київ;

до відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. на стороні позивача: Приватне підприємство "Захід-Агроінвест", м.Ланівці, Тернопільська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Тернопільський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль,

про зняття арешту з рухомого заставного майна.

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції: Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Агроцентр - Галичина" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідачів ТОВ "Украгроком", ТОВ "Білоцерківський завод препаративних форм", ТОВ "Альфа ОСОБА_4" та ТОВ «ОСОБА_5 АгроУкраїна", за участю третіх осіб: Приватного підприємства "Захід - Агроінвест" та Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зняття арешту з рухомого заставного майна.

Нормативна підстава позову – ст.ст. 51, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 17,18 Закону України «Про заставу», ст.ст. 317, 319, 321, 572, 589 ЦК України.

Зокрема, у позовній заяві позивач зазначає, що у разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, то переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Уданому випадку, на думку позивача, наявний спір, який виник у зв’язку з переважним правом кредитора, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке державним виконавцем накладено арешт і єдиним способом захисту прав заставодержателя у межах виконавчого провадження, де останній не є стороною, є звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставленого майна.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року у справі № 921/5/18 позов задоволено. Знято арешт з рухомого майна, належного ТОВ "Агроцентр-Галичина", яке перебуває в заставі Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" згідно Договору застави, укладеного 04.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №1610, накладений постановами державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 27.04.2017 ВП №53845633, від 30.06.2017 ВП №54205797, від 21.08.2017 ВП №54562189, від 04.12.2017 ВП №55277764.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність порушеного охоронюваного законом інтересу позивача, враховуючи наявність арештів, накладених органами Державної виконавчої служби на заставне майно в інтересах інших юридичних осіб, які не є заставодержателями, що унеможливлюють виконання Заставодавцем умов Договору застави та реалізацію Заставодержателем (обтяжувачем з вищим пріоритетом) права задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави у спосіб, передбачений як Законом, так і договором Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути право власності на описане майно або право володіння ним. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що звернення стягнення на предмет застави в порядку примусового виконання проведеного державним виконавцем за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, порушує вимоги статті 2 Закону України "Про заставу" (пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно).

Суд першої інстанції покликався при цьому на частину 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала апеляційну скаргу: скаржник/відповідач -1 ТОВ «Украгроком» просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи це тим, що:

1) судом не враховано положень ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; і вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Скаржник вважає, що оскільки рішення суду від 02.02.2017 року про стягнення коштів з ТОВ «ОСОБА_5 центр - Галичина» на користь ТОВ «Украгроком» увалено 02.02.2017 року, а право застави у ПП «Захід -Агроінвест» виникло 04.04.2017 року, то право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів, відтак, на заставлене майно ТОВ «Агроцентр – Галичина» може бути звернуто стягнення у порядку ст. 51 Закону України «про виконавче провадження» для примусового виконання рішення суду від 02.02.2017.

2) звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна може виключно особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, адже майно і належить ТОВ «Агроцентр – Галичина», яке і є боржником. Відтак, ТОВ «Агроцентр-Галичина» не може звертися до суду з позовом в рамках ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»;

3) скаржник вважає, що права позивача не порушені в даному випадку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, мотивуючи це тим, що: 1) при розгляді справи судом першої інстанції повно та всебічно з’ясовано всі обставини, що мають значення для справи; 2) наявність арештів, накладених органами державної виконавчої служби на заставне майно ТОВ «Агроцентр-Галичина» в інтересах інших юридичних осіб, які не є заставодержателями, унеможливлюють виконання заставодавцем умов договору застави та реалізацію заставодержателем (обтяжувачем з вищим пріоритетом) права задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави у спосіб, передбачений законом і договором, що стало підставою для звернення ТОВ «Агроцентр-Галичина» до суду за захистом своїх прав та обов’язків; 3) покликається на те, що заставне обтяження виникло раніше, ніж накладено арешти в порядку виконавчого провадження а тому накладення арешту на заставне майно порушує права та інтереси позивача.

У письмових поясненнях третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПП «Захід -Агроінвест», просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це тим, що наявність накладених арештів органами державної виконавчої служби на все майно ТОВ «Агроцентр-Галичина», в тому числі і арешту майна, яке є предметом Договору застави, унеможливлює виконання умов Договору застави та порушує законні права заставодержателя, а саме задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судове засідання відповідачі – 2,3,4, треті особи не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідачів -1,2,3 та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.

Згідно встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що : 13.10.2016 між Приватним підприємством "Захід - Агроінвест" (як, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр - Галичина" (як, Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 13/10-с, предметом якого є купівля - продаж товару - соя врожаю 2016 та 2017 років у строк до 01 листопада 2017 року включно на загальну кількість товару – 800 тон (+/- 5 %) (згідно Додаткової Угоди № 1 від 09.11.2016). Ціна товару за одну тонну становить – 10 100,0 грн. з ПДВ.

Як слідує із матеріалів справи, ТОВ "Агроцентр-Галичина" умови договору купівлі - продажу виконано частково, що підтверджується видатковою накладною № 676 від 28.12.2016 та актом приймання передачі №ЗА-00000356 від 28.12.2016 на загальну кількість товару – 66 139 тонн на суму 668 003,9 грн.

04.04.2017 між ТОВ «Агроцентр – Галичина» (Заставодавець) та Приватним підприємством "Захід - Агроінвест" (як, Заставодержатель) для забезпечення вимог за Договором купівлі продажу №13/10-с від 13.10.2016, укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1610.

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави, визначено, що Заставодавець з метою забезпечення належного виконання власних зобов"язань передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених цим Договором, наступне рухоме майно:

- автомобіль МАN 32.364, загальний вантажний самоскид-С, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) №WМАТ17ZZZYМ305314, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302691, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- автомобіль VOLVO FH12, загальний вантажний самоскид-С, 1998 року випуску, шасі (кузов, рама) №YV2A4B2C5WB206557, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХХ302690, видане Центр ДАІ 6101 06 серпня 2014 року;

- жатка соняшникова NARDI, 2013 року випуску;

- комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, заводський №Н09770S731119, реєстраційний номер ВО24381, свідоцтво про реєстрацію машини ЕЕ№014338, видане ДІСГ в Тернопільській області 29.03.2016;

- спеціалізований напівпричіп Н/ПР-платформа-Е LANGENDORF SATH 30-34, шасі (кузов, рама) №WLASTH349WWF53487, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію ТЗ №СХО750644, видане Центр 10.11.2016;

- трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2015 року випуску, заводський №82006429, реєстраційний номер ВО23936, свідоцтво про реєстрацію машини ІС№045119, видане ДІCГ в Тернопільській області 01.09.2015;

- автомобіль IVEKO DAILY, фургон С, 1996 року випуску, шасі (кузов, рама) №ZCFC4980105116099, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію ТЗ САТ358817, видане 1-ВРЕВ УДАІ УМВС України в Тернопільській області 01.10.2013;

- автомобіль MERCEDES BENZ 208 D, спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама) №WDB9013611Р980544, реєстраційний номер НОМЕР_5 свідоцтво про реєстрацію ТЗ СХО463267, видане Центр 6141 23.08.2016;

- важка дискова борона БПД-6-01.

Пунктом 1.3 Договору застави, сторонами погоджена вартість предмета застави та становить 5 684 000,00 грн.

Також, сторони домовились, що на період дії цього Договору Предмет застави, окрім Напівпричіп-платформа LANGENDORF державний номер НОМЕР_3; жатка соняшникова NARDI, 2013 р.в.; комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, реєстраційний номер ВО24381, залишаються у володінні та користуванні Заставодавця та буде знаходитись за адресою: Тернопільська область Гусятинський район м. Хоростків вул. Незалежності, 1 та Напівпричіп-платформа LANGENDORF державний номер НОМЕР_3; жатка соняшникова NARDI, 2013 р.в.; комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, реєстраційний номер ВО24381 передається Заставодержателю і буде зберігатися за адресою: Тернопільська область м. Ланівці, вул. Загребельна, 5 (п.1.3. Договору застави).

Як визначено пунктом 5.1 Договору застави Заставодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання Основного зобовязання у разі настання одного з таких випадків: якщо у момент настання строку виконання Основного зобовязання воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому непоставлені товару (або його частини) та/або при повній або частковій несплаті неустойки, штрафу не відшкодуванні витрат та збитків Заставодержателя у встановлені Договором купівлі-продажу строки (пп. 5.1.1 п.5.1); у випадку порушення Заставодавцем обовязків за цим Договором та/або невиконання обов"язків за Договором купівлі-продажу та невиконання вимоги Заставодержателя про виконання Основного зобовязання незалежно від настання строку його виконання (пп. 5.1.5 п.5.1).

Відповідно до умов п.5.3 Договору застави, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України за власним вибором, в тому числі в позасудовому порядку в один зі способів, передбачених статтею 26 Закону України «про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» шляхом набуття заставодержателем права власності на предмет застави в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( п.п. 5.3.3.1).

04.04.2017 на підставі Договору застави в Державний реєстр обтяжень рухомого майна внесено приватне обтяження застава рухомого майна за майна за №16212488, згідно якого обтяжувачем є ПП "Захід Агроінвест", боржником ТОВ "Агроцентр Галичина", а об"єктом обтяження (приватне) - майно, визначене Договором застави.

09.11.2017 ПП "Захід Агроінвест" листом-повідомленням №09/11 повідомило ТОВ "АгроцентрГаличина" про порушення забезпеченого обтяженням зобов"язання, у зв"язку із невиконанням умов Договору купівлі продажу №13/10-с від 13.10.2016 та відповідно до вимог статей 26, 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" просило передати предмет Договору застави у власність ПП "Захід Агроінвест" протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 54286576 від 11.12.2017 звернення стягнення на заставне майно зареєстровано 09.11.2017.

27 квітня 2017 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП№53845633 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 22.03.2017 у справі №921/767/16-г/4, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

30.06.2107 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №54205797 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 у справі №921/128/17-г/11, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

21.08.2017 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП №54562189 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 08.08.2017 у справі №921/109/17-г/10, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

04.12.2017 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ВП№55277764 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2017 у справі №921/240/17-г/18, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику ТОВ "Агроцентр- Галичина" (все майно).

Як стверджує позивач, наявність арештів, накладених органами Державної виконавчої служби на заставне майно в інтересах інших юридичних осіб, які не є заставодержателями, унеможливлює виконання заставодавцем умов договору застави та реалізацію Заставодержателем (обтяжувачем з вищим пріоритетом) права задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави у спосіб, передбачений як Законом, так і договором, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів заставодержателя і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ «Агроцентр-Галичина» до відповідачів ТОВ "Украгроком", ТОВ "Білоцерківський завод препаративних форм", ТОВ "Альфа ОСОБА_4" та ТОВ «ОСОБА_5 АгроУкраїна", за участю третіх осіб: Приватного підприємства "Захід - Агроінвест" та Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зняття арешту з рухомого заставного майна.

З аналізу матеріалів справи та встановлених обставин справи вбачається, що у даному випадку мають місце публічні відносини з виконання рішень суду уповноваженими органами державної виконавчої служби з накладенням арешту на рухоме майно, а також відносини приватно-правового характеру, що випливають з договору застави, за яким в заставу передано спірне рухоме майно, на яке накладено арешт у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника (частина 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Як визначено частиною 3 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

09.11.2017 ПП "Захід Агроінвест" листом-повідомленням №09/11 повідомило ТОВ "агро центр-Галичина" про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання, у зв’язку із невиконанням умов Договору купівлі – продажу №13/10-с від 13.10.2016 та відповідно до вимог статей 26, 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" просив передати предмет Договору застави у власність ПП "Захід Агроінвест" протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Таким чином, ПП «Захід-Агроінвест» як заставодержатель набуло майнове право вимоги стосовно спірного рухомого майна, на яке накладено публічне обтяження за рішенням суду в межах виконавчого провадження та яке було предметом застави до накладення арешту на це майно.

Відносини застави регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 5 статті 18 Закону України «Про заставу» якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для зняття арешту з майна є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно ст. 4 Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом. У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Згідно ст. 38 Закону при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (особа). Якщо інше не встановлено законом та не суперечить змісту публічного обтяження, обтяжувач за публічним обтяженням або інша особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, також має права, передбачені статтею 23 цього Закону для обтяжувача за забезпечувальним обтяженням. Якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.

Вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно (стаття 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

У даному контексті суд першої інстанції зазначив, що звернення стягнення на предмет застави в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, порушує вимоги статті 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно).

Разом з тим, стаття 2 даного Закону містить лише визначення термінів і не встановлює жодних прав та обов’язків осіб, а відтак твердження суду про те, що публічне обтяження на спірне майно порушує вимоги ст. 2 Закону є неправильним.

Звертаючись з даним позовом, позивач покликався на норми ст.ст. 51, 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, виходячи з диспозиції даної статті, до встановлення підлягає правовий статус позивача у даній справі як особи, яка може звернутися до суду з позовом про визнання права власності та зняття арешту з майна.

Згідно ст. 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження;

Позивач у даному випадку є боржником як у виконавчому провадженні, в якому накладено арешт на рухоме майно позивача, так і боржником в заставному зобов’язанні, оскільки його рухоме майно підлягає передачі у власність кредитора у зв’язку з невиконанням зобов’язання.

У позовній заяві позивач зазначає, що у разі звернення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, то переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. У даному випадку, на думку позивача, наявний спір, який виник у зв’язку з переважним правом кредитора, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке державним виконавцем накладено арешт і єдиним способом захисту прав заставодержателя у межах виконавчого провадження, де останній не є стороною, є звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставленого майна.

У письмових поясненнях третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПП «Захід - Агроінвест», зазначає, що наявність накладених арештів органами державної виконавчої служби на все майно ТОВ «Агроцентр-Галичина», в тому числі і арешту майна, яке є предметом Договору застави, унеможливлює виконання умов Договору застави та порушує законні права заставодержателя.

Встановлюючи вид спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний спір виник у зв"язку із переважним правом кредитора, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке державним виконавцем накладено арешт.

Відтак, з наведеного вбачається, що як позивач, так і третя особа – заставодержатель вважають, що порушеними є насамперед права кредитора на спірне майно, тобто заставодержателя.

За даних обставин наявна ситуація, коли фактично сам же боржник як боржник у відкритому виконавчому провадженні просить зняти арешт з належного йому рухомого майна з метою захисту майнових прав кредитора (заставодержателя) щодо цього майна у відносинах застави.

Також, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представник позивача пояснив, що позивач звернувся з позовом з метою захисту прав заставодержателя.

Разом з тим, згідно диспозиції статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» позивач не вважає, що таке арештоване майно належить йому, натомість зазначає про те, що таке майно підлягає передачі у власність заставодержателя на підставі законних вимог у зв’язку зі зверненням стягнення на таке майно.

Як вбачається з матеріалів справи, саме заставодержатель вважає, що спірне арештоване майно належить йому, що підтверджується письмовими поясненнями самого ж ПП «Захід-Агроінвест».

Згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби,

Згідно п. 5 зазначено ї Постанови Пленум у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

В позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права. Відповідач має довести свої заперечення проти покладених в основу позову фактів, тому що для боржника, який має в справі відповідну юридичну зацікавленість, має значення вирішення судом питання про належність йому спірного майна, оскільки звільнення його з-під арешту потягне за собою вилучення іншого майна для повного задоволення вимог стягувача.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).

Враховуючи викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відтак, за даних обставин позивач ТОВ «Агроцентр-Галичина» не може бути особою, яка може звернутися з позовом про зняття арешту, оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні та в заставному зобовязанні, а не особою, яка вважає, що спірне рухоме майно належить саме їй, натомість позивач погоджується з тим, що майнове право на спірне рухоме майно належить саме кредитору – заставодержателю і спірне рухоме майно має бути передане заставодержателю. Таким чином, позивачем не доведено порушення саме його прав, за захистом яких він звернувся у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскільки наведеним вимогам оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову в позові.

Судові витрати. Оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, то сплачений скаржником судовий збір у розмірі 2400,0 грн. підлягає поверненню скаржникові за рахунок позивача – ТОВ «Агроцентр _ Галичина» згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" №14-05/18-01 від 14.05.2018 – задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 29 березня 2018 року у справі № 921/5/18 – скасувати повністю.

3. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр - Галичина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа ОСОБА_4", Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Україна" про зняття арешту з рухомого майна – відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", м.Тернопіль, (код ЄДРПОУ - 37556849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (код ЄДРПОУ - 30530159) судовий збір у розмірі 2400,0 (дві тисячі чотириста) грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-288 ГПК України.

Суддя-доповідач: ОСОБА_7

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено – 08.08.2018.