Постанова № 75770119, 08.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа№ 910/3100/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.05.2018

у справі № 910/3100/18 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 84 687,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 84 687, 98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі №910/2013/15-г стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" основний борг в сумі 151 739 грн. 77 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1 562 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 760 грн. 77 коп. та пеню в розмірі 7 100 грн. 58 коп., а також судовий збір в сумі 1 827 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем прострочено виконання вказаного рішення, позивач просить стягнути з останнього суму 3% річних у розмірі 11 909,51 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 72 778,47 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" 11 074 (одинадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 92 коп. - 3 % річних, 67 754 (шістдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 58 коп. - інфляційні втрати та 1640 (тисячу шістсот сорок) грн. 11 коп. витрати зі сплати судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/3100/18 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначає, що були порушені матеріальні та процесуальні норми права. Також було порушено роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, які містяться у Постанові від 23 березня 2012 року №6 «Про судове рішення», згідно з яким рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими, шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/3100/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/3100/18. Роз'яснено учасникам справи, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

05.07.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/3100/18 без змін.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (виконавець) укладено Договір про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування №72980-Р-120М/13 від 19.12.2013, на виконання якого позивач надав відповідачу визначений сторонами перелік робіт на загальну суму 151 739,77 грн., що було підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Н-00000037 від 14.01.2014.

З огляду на те, що відповідачем не сплачено вартість виконаних позивачем робіт у строк, обумовлений Договором, позивач у 2015 році звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт, з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі №910/2013/15-г вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" основний борг в сумі 151 739 грн. 77 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1 562 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 760 грн. 77 коп. та пеню в розмірі 7 100 грн. 58 коп., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані роботи у розмірі 151 739,77 грн. має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Відтак, безпідставними є твердження відповідача про неможливість застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникають з приводу виконання судових рішень.

Згідно з доданою до матеріалів справи банківською випискою з особового рахунку позивача, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі №910/2013/15-г суму у загальному розмірі 162 991,03 грн. зараховано на рахунок позивача 29.08.2017.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

При цьому, обов'язок сплатити суму неустойки (пені), інфляційних втрат та 3% річних за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України.

За підрахунками позивача, що містяться у матеріалах справи, за період з 25.03.2015 по 29.08.2017 сума 3% річних становить 11 909,51 грн., сума інфляційних втрат - 72 778,47 грн.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем сум, колегія судів констатує, що позивачем при здійсненні розрахунків неправильно застосовано положення ст. 625 Цивільного кодексу України у частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які було вирішено стягнути рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/2013/15-г.

Крім того, як вже було зазначено вище, згідно з доданою до матеріалів справи банківською випискою з особового рахунку позивача, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі №910/2013/15-г суму у загальному розмірі 162 991,03 грн. зараховано на рахунок позивача 29.08.2017. Враховуючи те, що день фактичного виконання грошового зобов'язання не включається у період, за який може бути здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивачем також допущено помилку у визначенні періоду прострочення.

За перерахунком, здійсненим судом, сума 3% річних становить 11 074,92 грн., сума інфляційних втрат - 67 754,58 грн.

Колегія суддів критично відноситься щодо посилань скаржника, що єдиною датою «відліку» надходження коштів до позивача є дата 11.11.2016, оскільки наявний в матеріалах справи меморіальний ордер №227/12 від 11.11.2016 не містить доказів, які підтверджували б, що вищевказані кошти були відправлені на погашення заборгованості по судовій справі №910/910/2013/15-г.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок саме кредитора, тобто позивача, або видачі їх йому готівкою.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не подано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" 11 074 (одинадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 92 коп. - 3 % річних, 67 754 (шістдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 58 коп. - інфляційні втрати та 1640 (тисячу шістсот сорок) грн. 11 коп. витрати зі сплати судового збору.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/3100/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/3100/18 - без змін.

Матеріали справи №910/3100/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 08.08.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко