Рішення № 75768462, 09.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2018Справа № 910/7597/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі

Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і

природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж»

про стягнення 2 819,83 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж» про стягнення 2 819,83 грн., з яких: 2143,59 грн. пені, 307,20 грн. трьох відсотків річних та 369,04 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання згідно Договору № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу від 15.04.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу розрахувався за переданий природний газ з порушенням визначеного наведеним договором строку оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали суду.

27.06.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач надав повідомлення на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2017 та просив суд, зокрема, відкрити провадження у справі, а також повідомити позивача належним чином у встановлений законом строк про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття провадження у справі, а також те, що вказана справа має бути розглянута в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки є справою, у якій ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та є справою незначної складності, визнаною судом малозначною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7597/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 про відкриття провадження у справі № 910/7597/18.

17.07.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

26.07.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, додані до неї докази, докази, долучені судом до матеріалів справи згідно заяви про усунення недоліків, поданої 25.05.2015 через відділ діловодства суду, а також відзив, поданий відповідачем 17.07.2018 через відділ діловодства суду та відповідь позивача на відзив.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» (покупець) був укладений Договір № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього Договору.

Згідно пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.06.2014, продавець передає покупцеві з 01.03.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 19,654 тис. куб. м.

Об'єми газу, що планується передати за цим Договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2 448,00 грн без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 783,96 грн, крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн, всього з ПДВ - 3 340,75 грн.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що, у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 Договору).

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.03.2014 і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу від 15.04.2014 позивачем у період з березня по грудень 2014 року було передано у власність покупця природний газ на загальну суму 315 519,93 грн., а відповідачем неналежним чином виконувались свої зобов'язання з оплати переданого йому газу.

Спір у справі виник у зв'язку із систематичним неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті переданого природного газу, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж» 2 819,83 грн., з яких: 2 143,59 грн. - пеня, 307,20 грн. - 3% річних та 369,04 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи містять відзив, поданий відповідачем 26.07.2018 через відділ діловодства суду. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про неправильне визначення позивачем підсудності цього позову з посиланням на ст. 27 ГПК України.

В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що за умовами ст.27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідач зазначає про те, що в Договорі № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу від 15.04.2014, укладений між Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», місцезнаходженням ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» визначене смт. Немішаєве, Київської області. Акти приймання-передачі природного газу також укладалися з Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж».

Вказане, на думку відповідача, свідчить про невірне визначення позивачем територіальної юрисдикції.

Дослідивши матеріали справи, суд відхиляє зазначене твердження відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. »

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, «Немішаївський агротехнічний коледж» є відокремленим підрозділом юридичної особи - Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Згідно ст. 95 ЦК України: «... філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи що їх створила, і діють неї підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Отже, оскільки Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж» не має статусу юридичної особи, не може бути самостійним учасником судового процесу, а може лише представляти інтереси юридичної особи, що її утворила, за наявності відповідних повноважень, тому він не може виступати відповідачем (самостійним учасником судового процесу) взагалі в силу свого правового статусу.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що позивач вірно визначив територіальну юрисдикцію при поданні позову.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу від 15.04.2014, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками та скріплені печатками сторін, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором з передачі природного газу відповідачу на загальну суму 315 519,93 грн., а саме:

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 19,654 тис. куб. м. вартістю 65 659,14 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 13,662 тис. куб. м. вартістю 91 295,49 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 20,696 тис. куб. м. вартістю 158 565,30 грн.

Вказані вище акти складені та підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з поставки відповідачу природного газу за Договором загальною вартістю 315 519,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у пункті 6.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України та умови п. 6.1 Договору, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений йому природний газ:

- у березні 2014 року загальною вартістю 65 659,14 грн. до 14.04.2014;

- у листопаді 2014 року загальною вартістю 91 295,49 грн. - до 15.12.2014 (відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 14 грудня припадає на неділю - вихідний день);

- у грудні 2014 року загальною вартістю 158 565,30 грн. - до 14.01.2015.

З долученої до позовної заяви довідки по операціях за Договором з 01.01.2014 по 30.09.2017, а також з пояснень, викладених у заяві про усунення недоліків, та розрахунків позивача вбачається, що відповідачем в повному обсязі сплачено за поставлений йому природній газ, однак така оплата за спожитий газ була здійснена відповідачем з порушенням обумовленого Договором строку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 17.07.2018 через відділ діловодства суду, положення якого, зокрема, містять заперечення відповідача щодо неправомірного застосування позивачем позовної давності у п'ять років.

У відзиві відповідач зазначає про те, що, відповідно до ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідач також зазначає про те, що в позовній заяві не вказано за який період надається розрахунок заборгованості. Крім того, як вказує відповідач, у позовній заяві позивач посилається на строки розрахунків за Договором № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу від 15.04.2014 з урахуванням п. 6.1 договору, за яким остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, на думку відповідача, з урахуванням строків позовної давності, розрахунок заборгованості не може бути складено з перевищенням останньої, а борг не підлягає стягненню з огляду на пропуск строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає твердження відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, положеннями ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивачем заявлені до стягнення: пеня в сумі 2 143,59 грн., три проценти річних у сумі 307,20 грн. та інфляційні втрати у сумі 369,04 грн., нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем за спожитий у березні, листопаді та грудні 2014 року природний газ, отриманий згідно Договору № 2904/14-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу від 15.04.2014. Заявлені у позовній заяві суми до стягнення розраховані починаючи з 15.04.2014 до дати остаточного розрахунку.

Отже, позивачем строк позовної давності не було пропущено.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначених позивачем періодів, а також встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 2 143,59 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних та інфляційних нарахувань з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування встановив, що правомірним є нарахування до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 307,20 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 369,04 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається тільки з суми судового збору у розмірі 1 762,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж» (07854, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, буд. 4) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 2 143,59 грн. (дві тисячі сто сорок три гривні 59 коп.) пені, 307,20 грн. (триста сім гривень 20 коп.) 3% річних, 369,04 грн. (триста шістдесят дев'ять гривень 04 коп.) інфляційних нарахувань, 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 09.08.2018.

Суддя Гумега О.В.