Рішення № 75768343, 31.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018Справа № 910/5393/18Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця»

про стягнення 448835,42 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Багнич О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця» про стягнення 448835,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 448835,42 грн. штрафу.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, ціну позову у справі, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 29.05.2018.

29.05.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідно до АРМ Діловода АРМ ПРО Е, в перевізному документі №45439247 від 01.02.2018, яка є основним перевізним документом, вагон №6190468, зазначений позивачем у розрахунку, відсутній в накладній: 06.02.2018 по станції Інгулець Придн. Зал. була оформлена досильна накладна №45439510 на вагон №6190468 станція призначення Маріуполь-Сортувальний, у зв'язку з чим при розрахунку штрафу за досильною накладною сума штрафу розраховується з нулями, оскільки в основній накладній вагон не значиться. Також відповідач у поданій заяві просив суд зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від суми позову - до 22441,77 грн.

У підготовче засідання 29.05.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача в підготовче засідання не з'явився, про час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.06.2018.

30.05.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

08.06.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов супровідний лист з доказами відправлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача.

12.06.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

У підготовче засідання 19.06.2018 з'явилися представники сторін.

У підготовчому засіданні 19.06.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2018.

У судове засідання 10.07.2018 з'явився представник відповідача, який просив суд зменшити розмір штрафу. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 10.07.2018 оголошено перерву до 31.07.2018.

24.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 31.07.2018 з'явився представник відповідача, який просив суд зменшити розмір штрафу. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 31.07.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом лютого 2018 року ПАТ "Укрзалізниця" (далі - відповідач), здійснило на адресу ПРАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА" (далі - позивач) доставку вантажів (сировини для металургійного виробництва) по наступним залізничним накладним: №№ 33471780, 33471814, 33483348, 33487950, осн.33535337 дос.48124150, 33604216, 33674086, 33678558, 33761958, 33765892' 36132116, 36152163, осн.36154532 дос.36159754, 36154532, 36156719, 36157832, 36173532, 36180883, 36180917, 36184810, 36184836, 36219236, 40981680, 41144957, 41145558, 41145582. осн.41146408 дос.41149055, осн.41157850 дос.41205774. 41278482, 41293655. 41293663. 41293671, 41293689, 41335993, 41336017, 4133602, 41600354, 41613050, 41623026, 41623059, 41678301, 41791732, 41826074, 43757038, 43760115, 43856517, 43866359, 43963362, 43965367, 45025970, осн.45150984 дос.45151842, 45157005, осн.45172491 дос.45172517, осн.45172491 дос.45294022, 45182060, осн.45187150 дос.45293404, 45187150, осн.45255031 дос.45255726, 45280609, 45284106, осн.45352044 дос.45301363 дос.48117915, 45360872, осн.45372240 дос.48144760, осн.45382512 дос.45401189, осн.45439247 дос.45439510, осн.45471695 дос.45497328 дос.45523602, осн.45478872 дос.45470580, осн. 45478880 дос. 45470564, осн.45494978 дос.45517125, осн.45534096 дос. 45535002, осн. 45554169 дос. 45592706, осн. 45567070 дос. 45611456, осн. 45567070 дос.45611456 дос.48288997, осн. 45572401 дос.45573078, осн.45575966 дос. 45617008, осн.45575966 дос. 45606969, осн. 45582830 дос.45583275, осн.45582830 дос. 45583267, осн.45589033 дос. 45589504, осн.45589033 дос. 45589512, осн.45601036 дос.45602109, осн.45604113 дос.45649241, осн.45604923 дос.45649688, осн.45606126 дос.45619194, осн.45606126 дос.45606548, осн.45612512 дос.45616281, осн.45613288 дос.45645801, осн.45613288 дос.45615002, осн.45613734 дос.45616281, осн.45613288 дос.45645801, осн.45613288 дос.45615002, осн.45613734 дос.45604485, осн.45613742 дос.45604477, 45639184, 45639192, 45639200, 45639226, 45639234, осн.45646908 дос.45301595, осн.45660917 дос.45686425, осн.45660925 дос.45686599, осн.45664034 дос.45695392, осн.45664034 дос.45665213, осн.45683364 дос,45715273, осн.45704343 дос.45710613, 45708674, 45708724, осн.45760212 дос.45762739, осн.45774932 дос.45798857, осн. 45774932 дос. 45814837, осн. 45774957 дос.45778578, осн.45774957 дос.45778628, осн. 45789989 дос.45790565, осн.45793502 дос.45793932, осн.45800323 дос.45801446, осн.45814886 дос.45815644, осн.45842879 дос.45844222, 45877784, осн.45995057 дос.45995354, осн.46024956 дос.46040531, осн.46024956 дос.46040549, осн.46032314 дос.46055406 дос.46055471, осн.46032314 дос.46055406 дос.46055489, осн.46127312 дос.46153045, осн.46136438 дос.46138665, осн.46144770 дос.46121398, осн.46144796 дос.46121414, осн.47822689 дос.47823687, 48003487.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє перевезення товару відповідачем позивачу, що підтверджується залізничними накладними: №№ 33471780, 33471814, 33483348, 33487950, осн.33535337 дос.48124150, 33604216, 33674086, 33678558, 33761958, 33765892' 36132116, 36152163, осн.36154532 дос.36159754, 36154532, 36156719, 36157832, 36173532, 36180883, 36180917, 36184810, 36184836, 36219236, 40981680, 41144957, 41145558, 41145582. осн.41146408 дос.41149055, осн.41157850 дос.41205774. 41278482, 41293655. 41293663. 41293671, 41293689, 41335993, 41336017, 4133602, 41600354, 41613050, 41623026, 41623059, 41678301, 41791732, 41826074, 43757038, 43760115, 43856517, 43866359, 43963362, 43965367, 45025970, осн.45150984 дос.45151842, 45157005, осн.45172491 дос.45172517, осн.45172491 дос.45294022, 45182060, осн.45187150 дос.45293404, 45187150, осн.45255031 дос.45255726, 45280609, 45284106, осн.45352044 дос.45301363 дос.48117915, 45360872, осн.45372240 дос.48144760, осн.45382512 дос.45401189, осн.45439247 дос.45439510, осн.45471695 дос.45497328 дос.45523602, осн.45478872 дос.45470580, осн. 45478880 дос. 45470564, осн.45494978 дос.45517125, осн.45534096 дос. 45535002, осн. 45554169 дос. 45592706, осн. 45567070 дос. 45611456, осн. 45567070 дос.45611456 дос.48288997, осн. 45572401 дос.45573078, осн.45575966 дос. 45617008, осн.45575966 дос. 45606969, осн. 45582830 дос.45583275, осн.45582830 дос. 45583267, осн.45589033 дос. 45589504, осн.45589033 дос. 45589512, осн.45601036 дос.45602109, осн.45604113 дос.45649241, осн.45604923 дос.45649688, осн.45606126 дос.45619194, осн.45606126 дос.45606548, осн.45612512 дос.45616281, осн.45613288 дос.45645801, осн.45613288 дос.45615002, осн.45613734 дос.45616281, осн.45613288 дос.45645801, осн.45613288 дос.45615002, осн.45613734 дос.45604485, осн.45613742 дос.45604477, 45639184, 45639192, 45639200, 45639226, 45639234, осн.45646908 дос.45301595, осн.45660917 дос.45686425, осн.45660925 дос.45686599, осн.45664034 дос.45695392, осн.45664034 дос.45665213, осн.45683364 дос,45715273, осн.45704343 дос.45710613, 45708674, 45708724, осн.45760212 дос.45762739, осн.45774932 дос.45798857, осн. 45774932 дос. 45814837, осн. 45774957 дос.45778578, осн.45774957 дос.45778628, осн. 45789989 дос.45790565, осн.45793502 дос.45793932, осн.45800323 дос.45801446, осн.45814886 дос.45815644, осн.45842879 дос.45844222, 45877784, осн.45995057 дос.45995354, осн.46024956 дос.46040531, осн.46024956 дос.46040549, осн.46032314 дос.46055406 дос.46055471, осн.46032314 дос.46055406 дос.46055489, осн.46127312 дос.46153045, осн.46136438 дос.46138665, осн.46144770 дос.46121398, осн.46144796 дос.46121414, осн.47822689 дос.47823687, 48003487, свідчить про виникнення між сторонами прав та обов'язків за договором перевезення.

Позивач зазначає суду про те, що за всіма переліченими вище накладними, відповідачем були порушені строки доставки.

Відповідач не заперечує факт прострочення термінів доставки, проте зазначає про об'єктивність такого прострочення через події, які відбуваються на Сході України.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, відповідно до п. 1 якого залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.

Відповідно до пункту 3 Статуту, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.

Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу складає - 448835,42 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що вказаний розрахунок є обґрунтованим.

Щодо доводів відповідача, що відповідно до АРМ Діловода АРМ ПРО Е, в перевізному документі №45439247 від 01.02.2018, яка є основним перевізним документом, вагон №6190468, зазначений позивачем у розрахунку, відсутній в накладній: 06.02.2018 по станції Інгулець Придн. Зал. була оформлена досильна накладна №45439510 на вагон №6190468 станція призначення Маріуполь-Сортувальний, у зв'язку з чим при розрахунку штрафу за досильною накладною сума штрафу розраховується з нулями, оскільки в основній накладній вагон не значиться, суд зазначає, що на вказаній досильній накладній №45439510 міститься календарний штемпель станції відправлення - 06.02.2018, календарний штемпель прибуття вантажу - 20.02.2018 та календарний штемпель видачі вантажу - 21.02.2018, а тому з урахуванням тарифної відстані та строків доставки вантажу, відповідачем прострочено доставку вантажу за досильною накладною №45439510 більше, ніж на чотири доби, відтак, розрахунок штрафу, виконаний позивачем щодо вказаної накладної, є обґрунтованим.

У зв'язку із вищевикладеним, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 448835,42 грн. є обґрунтованою.

Водночас, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій мотивовану тим, що позивача обслуговує регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та майже вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення. Єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь є ділянка залізниці між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря. Ділянка Камиш-Зоря - Волноваха обладнана напівавтоматичним блокуванням, що дає змогу знаходження лише одного поїзду на перегоні між двома станціями. Ділянка Камиш-Зоря - Волноваха обслуговує разом з ПрАТ"МК Азовсталь" також ПрАТ і "ММК імені Ілліча", ДП "Маріупольський морський торговельний порт", ДП "Шахтоуправління "Южнодобаське №1", ДП "Шахта ім.Сургая", ПАТ "Великоанадольський вогнетривковий комбінат", ТОВ "Азовбудматеріали" та інші підприємства розташовані між станціями Маріуполь та Южнодонбаська. Обслуговування однією ділянкою вантажів значної кількості підприємств та несвоєчасне їх забирання на під'їзні колії вантажоодержувачами створило незадовільну ситуацію по своєчасній доставці вантажу. Заявник зазначає, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин. Проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", за підсумками роботи за 2017 року філія отримала збиток у сумі 955118,0 тис. грн., на підтвердження чого заявником долучено звіт про фінансові результати за 2017 рік. Заявник також зазначає про відсутність завдання позивачу збитків у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669-VII передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" у період з 14.04.2014 до її закінчення. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Маріуполь.

Отже, частина залізничної мережі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, в зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу.

Одночасно з цим, в матеріалами справи підтверджується, що за підсумками роботи за 2017 рік філія отримала збиток у сумі 955118,0 тис. грн., на підтвердження чого заявником долучено звіт про фінансові результати за 2017 рік.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, і при цьому причинами прострочення виконання зобов'язання відповідачем є причини, які перебувають поза його волею, на переконання суду застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини керуючись положеннями ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 224417,71 грн., тобто на 50%.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; ідентифікаційний код: 00191129) штраф у розмірі 224417 (двісті двадцять чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 6732 (шість тисяч сімсот тридцять дві) грн. 53 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.08.2018

Суддя Ю.В. Картавцева