Постанова № 75766473, 02.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 758/4851/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/393/2018

Головуючий у суді першої інстанції:Васильченко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Крижанівської Г.В.,

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про усунення перешкод у здійсненні права власності,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Дзюрман ОксаниАнатоліївни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року,

встановив:

у квітні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування документів, в якому просила вилучити у ПАТ «Родовід банк» та передати їй оригінали правстановлюючих документів на земельні ділянки, а саме оригінали Державних актів на право власності на земельні ділянки, розташовані в смт. Лівадія, АР Крим, посилаючись на те, що вказані документи перебувають у відповідача на зберіганні відповідно до умов договору іпотеки, укладеного між сторонами 14 грудня 2010 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року позов було задоволено, вилучено у ПАТ «Родовід Банк» оригінали Державних актів на право власності на землю для передачі ОСОБА_3, вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 , ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що відповідно до п. 5.9 Договору іпотеки, укладеного 14 грудня 2010 року між нею та ПАТ «Родовід банк», сторони домовились про те, що правовстановлюючі документи на предмет іпотеки передаються на зберігання іпотекодержателю - ПАТ «Родовід Банк» до повного виконання Позичальником зобов'язань, в забезпечення якого було укладено договір іпотеки. Позивач зазначала, що чинним законодавством встановлено обов'язок зберігача на першу вимогу поклажодавця повернути йому річ, навіть якщо строк зберігання її ще не закінчився, а тому відмова ПАТ «Родовід банк» повернути їй правовстановлюючі документи на належні їй земельні ділянки є незаконною.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року позов було задоволено, вилучено у ПАТ «Родовід Банк» оригінал Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_2 від 26 листопада 2008 року, виданого Лівадійською селищною радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 від 02 вересня 2008 року;

оригінал Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_3 від 26 листопада 2008 року, виданого Лівадійською селищною радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 від 02 вересня 2008 року;

оригінал Державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_4 від 05 грудня 2008 року, виданого Лівадійською селищною радою на підставі рішення Лівадійської селищної ради від 21 серпня 2008 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у поверненні позивачу речей є незаконною та вважав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними. Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Родовід банк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала банку в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1450 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,0800 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 між рестораном «Гірський струмок» та Поляною казок.

Вказаний договір іпотеки було укладено для забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань перед ПАТ «Родовід Банк» за мировою угодою, затвердженою ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 19 листопада 2010 року.

Пунктом 5.9 вказаного Договору іпотеки сторони погодили, що правовстановлюючі документи на предмет іпотеки передаються на зберігання іпотекодержателю до повного виконання позичальником зобов'язань.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначала, що вказаний пункт договору іпотеки є договором зберігання, а тому відповідач, як зберігач, зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця - ОСОБА_3 повернути передані на зберігання речі.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що сторонами у справі договір зберігання не укладався, тоді як передача правовстановлюючих документів на іпотечне майно іпотекодержателю відбувається з метою забезпечення виконання умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Істотними умовами такого договору є його предмет, ціна та строк дії, тоді як з п. 5.9 Договору іпотеки досягнення згоди з приводу зазначених умов не вбачається, що свідчить про відсутність підстав вважати вказаний пункт договору іпотеки договором зберігання речі.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку, зі змісту договору іпотеки вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки зберігаються в ПАТ «Родовід Банк» до виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань перед банком. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що заборгованість, наявна у ОСОБА_5 перед ПАТ «Родовід Банк», погашена не була.

Доказів про те, що позивач зверталась до суду із позовом про визнання вказаного пункту договору недійсним та такі вимоги було задоволено, матеріали не містять.

Крім того, слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року було задоволено позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, правовстановлюючі документи на які просить витребувати ОСОБА_3, шляхом реалізації з прилюдних торгів, що також свідчить про відсутність підстав для витребування документів від відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 вказаної статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

В даному випадку, судом першої інстанції було зроблено висновок про доведеність позовних вимог із порушенням норм матеріального права, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення - про залишення позову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Дзюрман Оксани Анатоліївни задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про усунення перешкод у здійсненні права власності - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (Код ЄДРПОУ 14349442) судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді