Постанова № 75766430, 25.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5858/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року м. Київ

Справа № 756/4037/18

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання -Станішевської Б.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_2

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр оцінка

«Експерт»,

ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4, як представника ОСОБА_3,

на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 3 квітня 2018 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Васалатій К.А.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр оцінка «Експерт», ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування звіту з оцінки майна, визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 3 квітня 2018 року задоволено заяву представника ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ТОВ «Український центр оцінка «Експерт», ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування звіту з оцінки майна, визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3

Не погоджуючись з ухвалою, адвокат ОСОБА_4, як представник відповідача ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена на підставі неправильного встановлення судом обставин справи та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Позивачем ОСОБА_2 подану позовну заяву про визнання недійсним та скасування звіту з оцінки майна, визнання договору припиненим. Вимогу щодо витребування майна, на яке було накладено арешт не заявлено, та не ставиться питання щодо незаконного переходу права власності, а тому обраний позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним з заявленими вимогами.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37322116 від 28 вересня 2017 року прийнятого Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім цього, суд не зазначив мотивів, із яких прийшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо забезпечення позову не перевірив чи є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі його задоволення, не взяв до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_2, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Зазначив, що приймаючи ухвалу, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що між сторонами дійсно існує спір та дійшов обґрунтованих висновків про те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та /або зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4, як представник відповідача ОСОБА_3, та представник відповідача ТОВ «Український центр оцінка «Експерт»- Фадєєва Н.І. доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги,просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Український центр оцінка «Експерт», ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування звіту з оцінки майна, визнання договору припиненим та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_8 має право на отримання суми, що перевищує 90% вартості предмета іпотеки, на який відповідачем ОСОБА_3 було звернуто стягнення у позасудовому порядку, над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекождержателя.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_3 намагається продати квартиру, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Окрім того, відчуження квартири також ускладнить процес вирішення спору, оскільки дійсна вартість предмету іпотеки, тобто квартири АДРЕСА_1 є одним із предметів доказування у даній справі, а тому під час розгляду справи може виникнути необхідність у проведенні судової експертизи щодо встановлення її реальної вартості.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом, просить визнати недійсним та скасувати затверджений 13 вересня 2017 року Звіт про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1, складений та виданий ТОВ «Український центр оцінка «Експерт»; визнати припиненим з 22 вересня 2017 року договір позики, укладений у простій письмовій формі 30 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_3; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 260 335, 69 грн., що складаються з 2 945 292, 78 грн. - суми перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, 33 891,04 грн. - 3% річних, 128 667,29 грн. - інфляційних втрат, 152 484, 58 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_3, як власник квартири АДРЕСА_1, має об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Враховуючи, що предметом спору зокрема, є стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 3 260 335, 69 грн., колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на квартиру, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст.149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно, а відтак суд дійшов вірного висновку про те, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Таким чином, стороною позивача наведені як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на що висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фактів можливого ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення не спростовують висновків суду.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Заходи забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та не повинні призводити до фактичного вирішення справи по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4, як представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 3квітня 2018 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 7 серпня 2018 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус