Вирок № 75742145, 07.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Ігнатова Р.М.

суддів Маліновського О.А., Юденко Т.М.

секретаря Бендюжик Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100010001047 за апеляційними скаргами прокурора Київської місцевої прокуратури №1 Коломієць О.В. та обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2017 щодо

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, з освітою середньою, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої:

- 21.08.2006 Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.190, ч.2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст.70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки;

- 10.12.2007 Солом'янським районним судом міста Києва за ч.2 ст.185 КК України, з застосуванням ст.71 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- 12.05.2008 Печерським районним судом міста Києва за ч.2 ст. 15 ч.2 ст.185 КК України, з застосуванням ч.4 ст.70 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки;

- 24.10.2011 Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.190 КК України, з застосуванням ст.71 КК України, до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

- 03.07.2014 Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, з застосуванням ст.70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнена від відбування покарання;

- 31.03.2016 Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.309 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки;

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,?

за участі:

прокурора Салкова Р.В.

потерпілої ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника СпіжовоїІ.І.

ВСТАНОВИЛА

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2017 ОСОБА_2 визнано винною та призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 02 роки. Враховуючи вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 31.03.2016, яким ОСОБА_2 була засуджена за ч.2 ст.309 КК України, до позбавлення волі на строк 03 роки, та на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 03 роки, за правилами ст.71 КК України, тобто за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначено покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки 06 (шість) місяців. Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишено без змін. Строк покарання ОСОБА_2 рахується з 13.03.2017, зараховано відповідно до вимог ст.72 КК України у строк покарання попереднє ув'язнення, починаючи з 14.09.2016 по 12.03.2017 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. ОСОБА_2 у пред'явленному обвинуваченні за ч.3 ст.186 КК України визнано невинуватою та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, прокурор та обвинувачена подали апеляційні скарги.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить апеляційний суд скасувати оскаржуваний вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2017 у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання: за ч.2 ст.185 КК України ? 03 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.186 КК України ? 04 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у види 04 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.03.2016 та остаточно призначити 05 років 06 місяців позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину за ч.2 ст.185 КК України та правильності кваліфікації її дій, вважає, що вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2017 є незаконним в частині призначеного обвинуваченій покарання у зв'язку з його невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості. Прокурором також оскаржується вирок в частині визнання невинуватою та виправдання ОСОБА_2 за ч.3 ст.186 КК України. В цій частині, на думку апелянта, вказаний вирок є незаконним, необгрунтованим і невмотивованим, та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, судом не надано належну оцінку сукупності зібраних доказів.

На переконання прокурора, судом неналежно враховано ступінь тяжкості злочину та особу обвинуваченої, зокрема те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судима за злочини проти власності, вчинила злочин перебуваючи на іспитовому строку, призначеному за попереднім вироком суду, на момент затримання не працювала. Крім того, ОСОБА_2 жодним чином не сприяла швидкому розгляду справи та свою вину у інкримінованому йому злочині не визнала. Вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є занадто м'яким та таким, що не буде достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Щодо виправдання обвинуваченої за ч.3 ст.186 КК України, то в апеляційній скарзі прокурора наголошується, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 прямо вказала на обвинувачену ОСОБА_2, як на особу, яка відносно неї вчинила злочин, передбачений за ч.3 ст.186 КК України, посилаючись на те, що вона чітко розгледіла ОСОБА_2 під час вчинення останньою злочину відносно неї. Натомість суд не надав жодної оцінки існуючому по справі доказу ? показам допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3

Не враховано судом також при прийнятті рішення і показів свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні повідомила, що приїхавши до потерпілої за викликом, потерпіла ОСОБА_3 працівникам поліції описувала особу, яка відносної неї скоїла злочин, описуючи прикмети, а саме: це була особа жіночої статі, середньої тілобудови, зі світлим волоссям, та таку що мала на обличчі ознаки віспи.

Крім наведено, як стверджує прокурор, вина обвинуваченої за ч.3 ст.186 КК України підтверджується протоколом огляду місця події від 03.02.2015, з огляду на що вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст.186 КК України доведена повністю та знайшла своє відображення в ході судового слідства.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачена просить апеляційний суд оскаржуваний вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2017 змінити в частині призначеного покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст.71 КК України з урахуванням вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 31.03.2016 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 03 роки 01 місяць.

В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачена ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та виправдання у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.186 КК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 вноситься з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через надмірну суворість. Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вона повністю визнала свою вину за ч.2 ст.185 КК України та щиро розкаялась. Обвинувачена вважає, що судом не повній мірі враховано існування у неї важких невиліковних хвороб, які потребують лікування та профілактики, що неможливе в умовах відбування покарання. Крім того, як наголошує ОСОБА_2, судом не враховано наявність у неї на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5

Також від обвинуваченої ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вона вказує, на її необґрунтованість, невмотивованість та безпідставність.

Інших апеляцій, доповнень заперечень від учасників кримінального провадження не надходило.

ОСОБА_2 визнана винною в тому, що 13.09.2016, приблизно о 20.00 год. підійшла до прилавків магазину «Мілано», який розміщений в приміщенні ТРЦ «Океан Плаза», що на вул. Антоновича, 176, в м. Києві. Користуючись тим, що за нею ніхто не спостерігає і продавець відволікся, ОСОБА_2 умисно, таємно викрала дві жіночі сумочки, загальною вартістю 800 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку.

Крім того, обвинувачувалася органом досудового слідства в тому, що 03.02.2015 приблизно о 10.00 годин за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою відкритого викрадення чужого майна, прибули до квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 діючи згідно відведеної її ролі, ввівши в оману ОСОБА_3, яка проживала у вищезазначеній квартирі, обманним шляхом, з невстановленою слідством особою проникли в квартиру. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, зв'язали руки та ноги ОСОБА_3, тим самим застосували до неї насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, та відкрито заволоділи її грошовими коштами у розмірі 4000 грн. та 50 доларів США та майном, а саме: телефоном марки «Iphone 4s», вартістю 6 тисяч гривень; телефоном марки «Iphone 5s», вартістю 11 тисяч гривень; наручним годинником марки «Rolex», вартістю 250 тисяч гривень; жіночою шкіряною курткою з хутром, вартістю 80 тисяч гривень; набором ювелірних виробів з металу жовтого кольору, вартістю 12 тисяч гривень; трьома флаконами парфумів марки «Монталь», вартістю 20 тисяч гривень.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив суд її задовольнити і в той же час заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченої, думку обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, повторно допитавши за клопотанням сторони обвинувачення потерпілу та свідка, дослідивши частково матеріали кримінального провадження, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданих апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційні вимоги обвинуваченої є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, ? є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались сторонами по справі. Будь-яких заперечень щодо цього учасниками не надано, а тому доведеність винуватості за вказаний злочин та юридична оцінка злочинних дій обвинуваченої в цій частині відповідно до положень ст.404 КПК України не є предметом апеляційного перегляду, оскільки учасниками судового провадження не оскаржуються та не ставляться ніким під сумнів.

Натомість, посилання прокурора в поданій апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, заслуговують на увагу із наступних підстав.

Згідно правил ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, зокрема ухваленим компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно визначених ст.94 цього Кодексу правил, які ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх дійсних обставин кримінального провадження, керуючись законом, кожний зібраний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність усіх зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного вироку, в якому повинні бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення з вирішенням питань, зазначених у ст.368 КПК України, а також з правильною кваліфікацією діяння обвинувачених у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.

Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуваний вирок суду першої інстанції в частині виправдання за ч.3 ст. 186 КК України, не відповідає.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження в частині визнання ОСОБА_2 невинуватою та виправдання за ч.3 ст.186 КК України, колегією суддів встановлено, що висновки суду першої інстанції в цій частині суперечить фактичним обставинам кримінального провадження, не ґрунтується на тих доказах, які були досліджені в суді, що в сукупності вплинуло на вирішення питання про невинуватість обвинуваченої.

Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 ч.3 ст.186 КК України суд виходив з того, що не доведено, що дане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою.

При цьому судом наведено показання потерпілої ОСОБА_3, які суд сприйняв недостатніми за відсутності інших доказів, і не поклав їх в основу вироку.

Разом з тим, повторно безпосередньо дослідивши в суді апеляційної інстанції докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_2 у повторному відкритому заволодінні чужим майном, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла та застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров?я потерпілого за наступних обставин.

Так, в ході розгляду апеляційної скарги прокурора апеляційним судом встановлено, що 03.02.2015 приблизно о 10.00 годин ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою відкритого викрадення чужого майна, прибули до квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 діючи згідно відведеної її ролі, ввівши в оману ОСОБА_3, яка проживала у вищезазначеній квартирі, обманним шляхом, з невстановленою слідством особою проникли до вказаної квартири. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, зв'язали руки та ноги ОСОБА_3, тим самим застосували до неї насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, шляхом погроз відкрито заволоділи її грошовими коштами у розмірі 4000 грн. та 50 доларів США та майном, а саме: телефоном марки «Iphone 4s», вартістю 6 тисяч гривень; телефоном марки «Iphone 5s», вартістю 11 тисяч гривень; наручним годинником марки «Rolex», вартістю 250 тисяч гривень; жіночою шкіряною курткою з хутром, вартістю 80 тисяч гривень; набором ювелірних виробів з металу жовтого кольору, вартістю 12 тисяч гривень; трьома флаконами парфумів марки «Монталь», вартістю 20 тисяч гривень .

Такий висновок апеляційного суду підтверджується наступними доказами:

? допитана за клопотанням прокурора в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 10.07.2018 потерпіла ОСОБА_3 показала суду, що в той день, в період з 8 год. до 8:15 год. вона була у ванній кімнаті, так як чекала спеціаліста . Пролунав дзвінок, вона пішла відчиняти двері. На порозі стояла незнайома жінка ? обвинувачена. В неї в руках був букет квітів, вона сказала, що це доставка. Стверджувально запитала потерпілу чи вона ОСОБА_3, на що вона їй відповіла, що так. Жінка була одягнута в пуховик, гарно підфарбована. Коли вона почала відчиняти двері, із-за дверей вискочив чоловік, який увірвався в квартиру та почав її душити. Потім вони зв'язали її, ОСОБА_3, замотали в коврик і почали допитувати де гроші, погрожуючи порізати. Доки чоловік її тримав, обвинувачена оглядала квартиру і грабувала речі. ОСОБА_3 попередила нападників, що повинна прийти дівчина, тоді вони понесли її до ванної кімнати, перевернули і положили у ванну. В кінці вони запитали де телефон, щоб не мати можливості викликати поліцію. Потерпіла сказала де і вони викрали телефон також. В стані ефекту вона змогла розірвати клейку ленту і спустилася викликати поліцію. Поліція приїхала і вона описала їм обвинувачену. Один із поліцейських показав фото, на одномуз яких була обвинувачена. ОСОБА_3 її одразу впізнала, так як часу пройшло мало, десь хвилин 20 і вона обвинувачену запам'ятала. Коли спустилась вниз, було помітно, що був зламаний чорний вхід. Речі, які вони викрали, повипадали в них по дорозі. Було викрадено багато дорогих речей, вартість яких складала приблизно більше 60 тисяч доларів. Нічого відшкодовано їй не було. Потім коли потерпіла була внизу приїхала косметолог ? ОСОБА_9, і вона попросила набрати її чоловіка. Потім вона звернулась до медичного закладу, де після огляду їй надали документи, що вона поступила з легкими тілесними пошкодженнями.

? допитана за клопотанням прокурора в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 10.07.2018 свідок ОСОБА_5 проказала суду, що це був зимній ранок, їй вранці подзвонив косметолог. Піднявши трубку телефону, почула голос ОСОБА_5 у сльозах. Ірина розповідала, що вона приймала ванну, і чекала косметолога. Подзвонили в двері. Коли в неї запитали чи вона ОСОБА_5, вона підтвердила, тоді вломилися до квартири, її зв'язали, погрожували порізати обличчя, якщо вона не скаже де гроші. Взяли все, що могли винести. Ірина сказала, що в стані ефекту розв'язалася. По приїзду, в квартирі все було перевернуто. Після того як приїхала поліція, ОСОБА_5 надала покази і один із слідчих показав фото в телефоні, і вона впізнала обвинувачену. Потім вони разом поїхали до лікаря. Свідок пояснила, що вона особисто бачила у ОСОБА_5 норкову шубу, блакитну куртку з норковими рукавами, &q?ій;айфон&q?й ;, сумку &q?ни;Діор&q?то;, іще одну сумку і цих речей не стало.

? протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.02.2015, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_3 зробила заяву про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення вказавши на ознаки підозрюваних ( т.1, а.с. 16-17);

? протоколом огляду місця події від 03.02.2015 та долученими до нього фототаблицями, під час якого зафіксовано відсутність механічних порушень на вхідних дверях та порушену в АДРЕСА_1 обстановку, а саме розкидані речі.

Оцінюючи зазначені показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5з точки зору їх належності та допустимості, колегія суддів вважає, що вказаним критеріям вони відповідають, при тому, що в цілому вони є логічними, послідовними та такими, які взаємоузгоджуються між собою та з іншими наявними по справі доказами, а в цілому є достатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Крім того, суд враховує, що потерпіла раніше не була знайома з обвинуваченою, не мала з нею жодних стосунків і, відповідно, не мала підстав обмовляти обвинувачену.

Між тим, невизнання обвинуваченою своєї вини ані в ході розгляду даного кримінального провадження, ані на стадії апеляційного перегляду справи, на переконання колегії суддів є спробою останньої уникнути відповідальності за вчинені злочинні дії.

Відтак, висновок суду щодо визнання ОСОБА_2 невинним у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.3 ст.186 КК України є передчасним, необ'єктивним і таким, що суперечить наявним матеріалам кримінального провадження, на чому вірно наголошує прокурор у своїй апеляційній скарзі і на думку суду апеляційної інстанції критерій доведеності поза розумним сумнівом за епізодом ч.3 ст. 186 КК України дотримано .

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання за ч.3 ст.186 КК України колегія суддів, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке у відповідності до правил ст.12 КК України відноситься до тяжких, обставини його скоєння за завдані злочинними діями наслідки, невизнання обвинуваченою своєї вини, дані про особу обвинуваченої, яка не працює, раніше неодноразово судима, в тому числі і за злочини проти власності, останній раз 31.03.2016 Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.309 КК України, тобто вчинила злочин в період іспитового строку, що в цілому вказує, що обвинувачена на шлях виправлення не стає та має схильність до злочинного способу життя, стан здоров?я останньої. Відсутність обтяжуючих покарання обставин. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої суд визнає стан її здоров'я .

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 04 (чотири) роки, тобто в мінімальних межах обраного виду покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.186 КК України, як про це просить в апеляційній скарзі прокурор.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги обвинуваченої на прокурора в частині невідповідності призначеного обвинуваченій судом покарання за ч.2 ст.185 КК України ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на слідуюче.

Згідно змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як слідує із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при визначенні покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України врахувавступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, визнав як обставину яка пом?якшує покарання ? стан здоров?я останньої, обставин які обтяжують міру покарання, судом не встановлено і визначив обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки, що на переконання апеляційного суду є співмірним з рівнем суспільної небезпечності інкримінованого їй злочину.

З урахуванням наведених обставин, особи обвинуваченої, зокрема визнання нею вини у вчиненому в цій частині, стану її здоров?я, а також з огляду на те, що ОСОБА_2 вчинила злочин, перебуваючи на іспитовому строку, з огляду на принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов до обгрунтованого висновку щодо міри покарання обвинуваченої, що на думку колегії суддів, буде необхідним й достатнім для виправлення та перевиховання останньої, а також запобігання вчинення нею нових злочинів у майбутньому.

За таких обставин, наведені в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченої доводи щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання не знаходять свого підтвердження, оскільки всі ті обставин, на які посилаються апелянти, суд при призначенні обвинуваченій покарання за ч.2 ст.185 КК України, було враховано, за виключенням наявності у ОСОБА_2 на утриманні двох малолітніх дітей, що свого документального підтвердження не знайшло, а отже не може бути судом враховано.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вироком Голосіївським районним судом міста Києва 31.03.2016 була засуджена за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 03 роки та на підставі ст.75 КК України була звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 03 роки, і злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, вчинила в період іспитового строку та вчинила злочин, передбачений ч.3 ст. 186 КК України, остаточне покарання ОСОБА_2 визначається у відповідності до правил 70, 71 КК України.

Отже, виходячи з завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч.2 ст. 65 КК України, зокрема, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, відповідно до ст.ст. 409, 413 КПК України оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в відповідній частині з ухваленням нового вироку згідно правил п.2 ч.1 ст.420 КПК України.

Клопотання захисника Спіжової І.І. в інтересах обвинуваченої відповідно до вимог Закону України № 2046-VIII &q?дн;Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення&qu05; від 18.05.2017, який набрав чинності 21.06.2017, підлягає частковому задоволенню, тобто зарахування строку попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі тільки по 20.06.2017 включно. В подальшому покарання вираховувати із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №1 Коломієць О.В. - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2017 про визнання ОСОБА_2 винною із призначенням покарання за ч.2 ст.185 КК України, а також виправдання її у пред'явленному обвинуваченні за ч.3 ст.186 КК України, ? скасувати в частині виправдання ОСОБА_2 за ч.3 ст.186 КК України.

Ухвалити новий вирок в цій частині, яким ОСОБА_2 визнати винною за ч.3 ст.186 КК України та призначити їй покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупності злочинів ? ч.2 ст. 185 КК України призначене судом першої інстанції у виді 02 (двох) років позбавлення волі та за цим вироком за ч.3 ст. 186 КК України у виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі, визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши покарання у виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.03.2016 та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років 06 (шість) місяців позбавлення волі.

Клопотання захисника Спіжової І.І. ? задовольнити частково і зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 14.09.2016 по 20.06.2017 включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В інший частині вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13.03.2017 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з часу отримання ним копії вироку.

СУДДІ

Ігнатов Р.М. МаліновськийО.А. Юденко Т.М.

Справа № 11-кп/796/25/2018

Категорія: ч.2 ст.185, ч.3ст.186 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Дідик М.В.

Доповідач - Ігнатов Р.М.