Постанова № 75765440, 01.08.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Херсон

справа: 648/4937/16-ц

провадження: 22-ц/791/668/18

Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А. (суддя доповідач)

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченко С.В.,

секретар Зварич С.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Кусік І.В., повний текст рішення складений 19 лютого 2018 року,

встановив:

16 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визнання зобов'язання припиненим.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що 19 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір кредитної лінії № ВКЛ-2007157. 04 жовтня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк», ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 укладений договір переведення боргу (про заміну боржника у зобов'язанні) за умовами якого первісний боржник, ФОП ОСОБА_4, передав, а новий боржник, ФОП ОСОБА_3, прийняв на себе зобов'язання перед кредитором за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року, у тому числі щодо погашення заборгованості, яка станом на дату укладення цього договору складала 5 999 779,02 грн.

04 серпня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2, з метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року, передав в іпотеку Банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, вул. Ярова,6.

01 серпня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило позивача про можливість вирішення питання щодо виведення з-під застави предмету іпотеки, належного позивачу за умови погашення до 15 вересня 2014 року основної заборгованості по договору кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року в сумі 1 500 000,00 грн. Однак, незважаючи на своєчасне погашення основної заборгованості у сумі 1 500 000,00грн ПАТ «Дельта Банк» не виконав взятих на себе зобов'язань та не вивів з-під застави належний позивачу житловий будинок.

Заборгованість ФОП ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 16 лютого 2015 року складала 4 499 779,02грн.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 останній набув право вимоги грошових коштів на загальну суму 4 462 237 .25грн з ПАТ «Дельта Банк» за договорами банківського вкладу.

16 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_3 повідомив ПАТ «Дельта банк» про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку із чим, в силу вимог ч.1 ст. 598 та ч.1, 2 ст. 601 ЦК України, зобов'язання ОСОБА_3 перед ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму 4 462 237,25 грн. за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року є припиненими з 16 лютого 2015 року внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Посилаючись на те, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, просив суд: визнати припиненими у повному обсязі з 16 лютого 2015 року зобов'язання ФОП ОСОБА_3 перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року; визнати припиненим іпотечний договір від 04 серпня 2014 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, посвідчений Луб’янським А.В., приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №663; припинити обтяження і заборону в державному реєстрі стосовно іпотечного майна - житлового будинку по АДРЕСА_1, зареєстрованих на підставі іпотечного договору від 04 серпня 2014 року посвідченого Луб’янським А.В., приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №663.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 14 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано припиненим у повному обсязі з 16 лютого 2015 року, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання ФОП ОСОБА_3 перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року. Визнано припиненим іпотечний договір від 04 серпня 2014 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, посвідчений Луб’янським А.В., приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №663. Припинено обтяження і заборону в державному реєстрі стосовно іпотечного майна - житлового будинку по АДРЕСА_1, зареєстрованих на підставі іпотечного договору від 04 серпня 2014 року посвідченого Луб’янським А.В., приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №663.

Рішення мотивовано тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року відбулося на підставі укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договором про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року. Право на укладання даного договору без погодження з банком у його учасників є беззаперечним, згідно вимог ст. 601 ЦК України і погодження банку не є обов'язковою вимогою. У зв'язку із припиненням 16 лютого 2015 року зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007157 від 19 серпня 2011 року з цього часу припинена і іпотека за договором від 04 серпня 2014 року.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог ст. 601 ЦК України суд не з'ясував розмір зустрічних позовних вимог та їх повний та безальтернативний збіг під час здійснення зарахування, та питання, чи настали строки виконання за вимогами, що зараховуються. Також, на думку апелянта, суд не звернув уваги на вимоги ст.ст.1066, 1068, 1071 ЦК України з аналізу яких вбачається, що за договором банківського рахунку грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму. За умовами договорів банківських рахунків/вкладів укладених між банком та ОСОБА_5 банк відкрив на користь ОСОБА_5 поточні та депозитні рахунки в національній та іноземній валютах. Укладення договору відступлення вимоги від 11 лютого 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед ОСОБА_3 на суму коштів, розміщених на рахунку. Жодних платіжних доручень щодо перерахування коштів з рахунку ОСОБА_5 на рахунок ФОП ОСОБА_3 до банка не надходило. У зв'язку із чим банк був позбавлений можливості виконувати будь-які розпорядження ОСОБА_3, в тому числі зустрічно зарахувати вимоги за рахунками, власником яких є ОСОБА_5

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не скористалися.

Під час розгляду справи представники ПАТ «Дельта Банк» адвокат Шевчук В.В., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції та адвокат Пастушенко Б.Ю. апеляційну скаргу підтримали за обставинами викладеними у скарзі. Просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_9, зазначив, що на його думку рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

ОСОБА_3, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надав суду письмові пояснення, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі, оскільки ним було повідомлено банк про зарахування грошових вимог до моменту визнання банку банкрутом і у суду є всі підстави визнати таке зарахування і припинити обтяження майна позивача.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме зобов'язання ФОП ОСОБА_3 перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії та зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед ОСОБА_10 за договорами про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, про відкриття та обслуговування поточного рахунку, банківського вкладу, відбулося на підставі укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 11 лютого 2015 року Договору про відступлення права вимоги. Право на укладання даного договору без погодження з Банком, на думку суду першої інстанції, не є обов'язковою вимогою. У зв'язку із припиненням 16 лютого 2015 року основного зобов'язання, а саме зобов'язань за договором кредитної лінії, з цього часу припинена й іпотека за договором від 04 серпня 2014 року.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та ФОП ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2007157 за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 6 000 000,00грн., який зменшується рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 22% річних з кінцевим терміном повернення до 18серпня 2014 року включно.

04 жовтня 2013 року між ПАТ «Дельта банк» (кредитор), ФОП ОСОБА_4 (первісний боржник) та ФОП ОСОБА_3 (новий боржник) укладений договір переведення боргу (про заміну боржника у зобов'язанні) за умовами якого первісний боржник передав, а новий боржник прийняв на себе зобов'язання перед кредитором за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року, в тому числі щодо погашення заборгованості, яка станом на дату укладення цього договору складає 5 999 779.02грн.

04 серпня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язання, що випливає з договору кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року, укладений договір іпотеки, за умовами якого позивач передав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок, розташований за адресою Херсонська область, Білозерський район, АДРЕСА_1

В той же день приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Луб’янським А.В., у зв'язку з посвідченням вказаного договору іпотеки, накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна, житлового будинку, який належить ОСОБА_2 до припинення дії договору іпотеки.

Станом на 17 лютого 2015 року сума заборгованості ФОП ОСОБА_3 за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року становила 4 549 794,19грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 19.09.2017 (а.с.132-133).

11 лютого 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги за:

- Договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної картки від 21 квітня 2010 року №003-21501-210410 на суму 1592,82 Євро;

- Договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операцій за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 28 січня 2015 року №003- 21503-280115 на суму 130545,64 доларів США;

- Договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 21 квітня 2010 року №007-21501-210410 на суму 58084,58 грн.;

- Договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної карти від 21 квітня 2010 року №006-21501-210410 на суму 5788,98 доларів США;

- Договором на надання комплексних банківських послуг від 19 липня 2013 року №007-21503- 190713 на суму 1 17242,93 грн.;

- Договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку операцій за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 28 січня 2015 року№002- 21503-280115 на суму 42505,94 Євро;

- Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий багаторічний» у доларах США від 19 липня 2013 року №008-21503-19713 на суму 2230,68 доларів США;

- Договором банківського вкладу (депозиту) «8 років разом» у гривнях від 04 червня 2014 року №005-21503-040614 на суму 178827,50 грн.

За умовами зазначеного договору ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 право вимоги грошових коштів на рахунках відкритих у ПАТ «Дельта Банк» у загальній сумі 4 462 237,25грн.

Частиною першою статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до статей 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Виходячи із приписів статей 1066, 1068 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.

Таким чином, укладення лише договору відступлення права вимоги від 11лютого 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед ОСОБА_3 на суму коштів, розміщених на рахунках.

За умовами Договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної картки від 21квітня 2010 року №003-21501-210410 , Договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операцій за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 28 січня 2015 року №003- 21503-280115, Договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 21 квітня 2010 року №007-21501-210410, Договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної карти від 21 квітня 2010 року №006-21501-210410, Договору на надання комплексних банківських послуг від 19 липня 2013 року №007-21503- 190713, Договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку операцій за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 28 січня 2015 року№002- 21503-280115, Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий багаторічний» у доларах США від 19 липня 2013 року №008-21503-19713, Договору банківського вкладу (депозиту) «8 років разом» у гривнях від 04 червня 2014 року №005-21503-040614 Банк відкрив на користь фізичної особи ОСОБА_11 поточні та вкладні (депозитні) рахунки в національній та іноземній валюті.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти) регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Виходячи із викладеного, поточні та вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка, у тому числі за заявою нового кредитора про зарахування зустрічних однорідних вимог, Інструкцією не передбачено.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з розпорядженням про переведення коштів з належних йому рахунків на погашення заборгованості ФОП ОСОБА_3 за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року у зв'язку з ускладненням договору про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року до Банку не звертався, та не надавав ОСОБА_3, в порядку визначеному Інструкцією, право розпорядження належними йому рахунками.

Заява ОСОБА_5 від 05 лютого 2015 року про повернення грошових коштів за зазначеними вище договорами не може вважатися розпорядженням про переведення коштів з належних йому рахунків на погашення заборгованості іншої особи, а свідчить лише про намір власника рахунків отримати належні йому грошові кошти.

Отже, Банк не мав визначених законодавством повноважень виконувати розпорядження ФОП ОСОБА_3 за поточними та вкладними (депозитними) рахунками, власником яких є ОСОБА_5, внаслідок чого у ФОП ОСОБА_3 не виникло грошових вимог до банку за Договором про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, відповідно до положень п. 16.6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАБ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» (протокол №14 від 20 березня 2013 року) з урахуванням змін та доповнень, затверджених рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» (протокол №11 від 26 лютого 2014 року) листування між сторонами за цими Правилами та/або Договором за продуктом Банку здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень іншій стороні на її адресу для листування, зазначену у договорі чи інших документах наданих клієнтом до банку при оформленні користування продуктом Банку. Документом, що підтверджує направлення стороною повідомлення за цими Правилами /Договором іншій стороні, є квитанція відділення поштового зв'язку про відправлення рекомендованого листа за адресою відповідної сторони.

На підтвердження свого звернення до ПАТ «Дельта банк» із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій він повідомив ПАТ «Дельта Банк» про здійснення на підставі ст. 601 ЦК України зарахування його заборгованості як боржника за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року в сумі 4 462 237.25грн. в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Дельта Банк» перед ним в сумі 4 462 237.25грн, які належали ОСОБА_5 на підставі зазначених вище договорів, а також просив здійснити припинення іпотеки та обтяження предмета іпотеки за іпотечними договорами, зокрема і Іпотечного договору від 04 серпня 2014 року, ОСОБА_3 надав заяву адресовану Банку від 12 лютого 2015 року з відміткою про її прийняття 16 лютого 2015 року працівником банка ОСОБА_12 з посвідченням штампом №11.

Під час розгляду справи представники ПАТ «Дельта Банк» категорично заперечували факт отримання банком такої заяви.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що заяву 16 лютого 2015 року вона у ОСОБА_3 не приймала, на заяві не її підпис, крім того до штампу Херсонського відділення ПАТ «Дельта Банк» №11 вона доступу не мала, вона під час роботи користувалась штампом під №2.

Як вбачається з копії зошиту обліку ключів, печаток, штампів і пломбірів штамп Херсонського відділення ПАТ «Дельта Банк» №11 у період часу з 08 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року був переданий касиру ОСОБА_13, а економісту ОСОБА_12 в період з 09 жовтня 2014 року по 05 березня 2015 року переданий штамп Херсонського відділення ПАТ «Дельта Банк» №2.

Враховуючи, що на підтвердження звернення ОСОБА_3 до банку із заявою про зарахування однорідних вимог від 12 лютого 2015 року позивачем суду не надано доказів визначених п.16.6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАБ «Дельта Банк», а надана заява викликає обґрунтований сумнів, оскільки містить відбиток штампу, який не передавався працівникові банку, посвідчившему прийняття банком заяви, крім того, вказаний працівник, допитаний в якості свідка, категорично заперечує належність йому підпису на заяві, колегія суддів вважає недоведеним факт звернення ОСОБА_3 16 лютого 2015 року до банку із зазначеною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції України зазначені обставини та положення законодавства не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення у зв'язку із цим зобов'язання ОСОБА_3 за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року на підставі ч.1 ст. 601 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що підстави визначені законом для припинення іпотеки відсутні, зокрема припинення основного зобов'язання, позовні вимоги щодо припинення іпотеки та припинення обтяження і заборони в державному реєстрі стосовно нерухомого майна переданого позивачем в іпотеку задоволенню не підлягають.

Доводи позивача, щодо невиконання ПАТ «Дельта Банк» взятих на себе листом від 01 серпня 2014 року зобов'язань щодо виведення з-під застави предмета іпотеки належного ОСОБА_2 за умови погашення до 15 вересня 2014 року основної суми заборгованості по договору кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року в сумі 1 500 000.00грн не є підставою для припинення іпотеки.

Так, зі змісту листа ПАТ «Дельта Банк» від 01.08.2014 за № 05-2311684 вбачається, що кредитним комітетом Банку прийнято рішення, що за умови погашення до 15 вересня 2014 року основної заборгованості до договору кредитної лінії №ВКЛ-2007175 від 19 серпня 2011 року в сумі 1 500 000.00грн дозволити виведення з-під застави житлового будинку належного ОСОБА_2 Тобто Банком прийнято рішення лише про дозвіл виведення з-під застави житлового будинку належного позивачу за умови погашення у строки та розмірі встановленому Банком основної заборгованості за кредитом. При цьому умовами іпотечного договору, укладеного вже після рішення кредитного комітету, така підстава для припинення іпотеки не передбачена.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, в строки визначені банком основна заборгованість за договором кредитної лінії у сумі 1500000.00грн.

Беручи до уваги наведені обставини, можна дійти висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 14 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 07 серпня 2018 року

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

С.В. Радченка