Рішення № 7576525, 12.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2010 Справа № 9/196-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Меркатор", м. Кременчук Полтавської області

до Малого приватного підприємства "Таврія", смт. Нововоронцовка Херсонської області

про стягнення 192341,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Мозговий О.В., представник, довіреність від 22.08.2009р.

          Позивач 23.11.2009р. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 192341,08 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 0412-08-1 від 04.11.2008 р., з якої: 177653,16 грн. - сума основного боргу, 3255,10 грн. - інфляційні збитки, 9985,86 грн. - пеня, 1446,96 грн. - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на умови договору №0412-08-1 від 04.11.2008 р., документальні докази - видаткові накладні, положення ст.ст. 549, 625 ЦК України.

          Представник позивача у судове засідання не прибув, але 12.01.2010р. надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача.           

          Відповідач 24.12.2009р. надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги визнає у повному обсязі. У судовому засіданні відповідач надав усне пояснення, згідно з яким, причиною несплати боргу є тяжке фінансове становище підприємства відповідача.           

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

                                                  В С Т А Н О В И В:

          Матеріали справи свідчать, що між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Меркатор" та відповідачем - малим приватним підприємством "Таврія" виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України.

          04.11.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 0412-08-1, згідно з яким ТОВ "Виробнича фірма "Меркатор" (продавець) забов'язалось поставити, а МПП „Таврія" (покупець) прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (товар).

          На виконання умов даного договору позивачем на адресу відповідача було поставлено:

          - дизельне пальне в кількості 92,250 т. (по видатковим накладним № РН-0000048 від 14.01.2009р., № РН-0000123 від 19.01.2009 р., № РН-0000163 від 23.01.2009р., № РН-0000223 від 02.02.2009 р., № РН-0000321 від 05.02.2009 р., № РН-0000375 від 11.02.2009 р., № РН-0000492 від 02.03.2009 р., № РН-0000684 від 12.03.2009 р., № РН-0000766 від 01.04.2009р.) ;

          - бензин А-80 в кількості 42,160 т. (по видатковим накладним № РН-0000048 від 14.01.2009 р., № РН-0000163 від 23.01.2009 р., № РН-0000375 від 11.02.2009 р., № РН-0000441 від 02.03.2009р., № РН-0000684 від 12.03.2009р.);

          - бензин А-92 в кількості 117,670 т. (по видатковим накладним № РН-0000048 від 14.01.2009 р., № РН-0000123 від 19.01.2009 р., № РН-0000163 від 23.01.2009 р., № РН-0000223 від 02.02.2009р., № РН-0000321 від 05.02.2009р., № РН-0000375 від 11.02.2009 р., № РН-0000441 від 02.03.2009 р., № РН-0000492 від 02.03.2009 р, № РН-0000587 від 02.03.2009р., № РН-0000623 від 06.03.2009р., № РН-0000684 від 12.03.2009р.) ;

          - газ зріджений марки БТ в кількості 101,980 т. (по видатковим накладним № РН-0000145 від 22.01.2009р., № РН-0000206 від 02.02.2009р., № РН-0000321 від 05.02.2009 р., № РН-0000375 від 11.02.2009 р., № РН-0000469 від 02.03.2009 р., № РН-0000529 від 02.03.2009р., № РН-0000633 від 10.03.2009р., № РН-0000697 від 16.03.2009р) ;

          - бензин А-76 в кількості 24,980 т. (по видатковим накладним № РН-0000123 від 19.01.2009 р., № РН-0000223 від 02.02.2009 р., № РН-0000321 від 05.02.2009 р., № РН-0000766 від 01.04.2009р.) ;

          - газ зріджений марки СПБТ в кількості 9,760 т. (видаткова накладна № РН-0000780 від 01.04.2009 р.);

          - бензин А-95 н/е в кількості 9,990 т. (видаткова накладна № РН-0000048 від 14.01.2009 р.).

          Відповідно до п. 5.1. договору поставки № 0412-08-1 позивач здійснив відвантаження відповідачу товару на загальну суму 2 111 448,40 грн.

          Відповідно до п. 4.1. договору поставки № 0412-08-1 відповідач повинен оплатити вартість придбаного товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

          29.07.2009 року позивач на адресу відповідача направив рекомендований лист, який ним отриман 05.08.2009 року з вимогою про негайну оплату заборгованості протягом семи днів від дати отримання вимоги.

          Відповідач за отриманий товар здійснив лише часткову оплату в сумі 1 933 795,24 грн.

          Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 27.10.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 177653,16 грн.

          Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за основним боргом становить 177653,16 грн.

          Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частина 1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

          Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 177653,16 грн. відповідачем суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 177653,16 грн., є доведеними і обґрунтованими.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків, пені та 3-х % річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.

          Відповідно до п. 6.4. договору поставки № 0412-08-1 від 04.11.2009 року відповідач забов'язався в разі затримки оплати поставленого товару сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день затримки платежу.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 3255,10 грн., пені у розмірі 9985,86 грн. та 3-х % річних у розмірі 1446,96 грн., підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

          Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

          Згідно положень ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

          Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

          Відповідно до положень ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Оскільки спір доведений до суду з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита в сумі 1923,41 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За згодою представника відповідача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, та повідомлено про дату та час виготовлення рішення у повному обсязі.

          На підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  В И Р І Ш И В :

          1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

          2. Стягнути з малого приватного підприємства "Таврія" (74200, Херсонська область, Нововоронцовський район, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, 22-А, код ЄДРПОУ 14129039, р/р 2600502002346 в ВАТ “Кредобанк”, МФО 352413) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Меркатор" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 29, код ЄДРПОУ 22540837) суму основного боргу у розмірі 177653,16 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 3255,10 грн., суму пені у розмірі 9985,86 грн., суму 3-х % річних у розмірі 1446,96 грн., 1923,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          3. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

          4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України,

14 січня 2010 року.