Рішення № 7576207, 25.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2009 р. Справа № 15/383-09

вх. № 10619/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 відповідача - Косяченко Є.С.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків

до ТОВ "ПФК Інтерсплав", м. Біла Церква

про стягнення 900000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ "ПФК Інтерсплав " ( відповідача) суму боргу 900 000 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач надав відзив на позов та просить суд винести рішення на свій розсуд.

Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, судом встановлено наступне, що 15.01.2007 року між ФОП ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю " Промислово-фінансова компанія Інтерсплав" було укладено ліцензійний договір № 1 про передачу прав на використання торгівельної марки (надання виключної ліцензі).

У відповідності до умов зазначеного договора відповідач (ліцензіар) є власником свідоцтва України № 61713 від 15.05.2006 року на словесну торгівельну марку "5 капель".

У відповідності до п. 2 зазначеного договора "Ліцензіат" має право отримати на умовах цього договору дозвіл у вигляді виключної ліцензії на використання знаків для товарів і послуг на яку було отримано свідоцтво, в цілях виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів і послуг з використанням торгівельних марок, відповідно до переліку класів товарів і послуг, зазначених у свідоцтвах та уклали цей ліцензійний договір про передачу прав на використання торгівельних марок про наступне:

п.2.1 ліцензіар надає Ліцензіату за винагороду на строк дії цього договору виключну ліцензію (виключні права) на використання торгівельної марки щодо усіх товарів 4 класу МКТП.

п.2.2 при цьому ліцензіату надається право на :

п. 2.2.1 використання торгівельної марки на території України;

п. 2.2.2 видачу невиключних ліцензії ( субліцензії) на використання торгівельної марки на території України третім особам.

Позивачем у відповідності до п. 7.1 договору була передана вся документація, необхідна і достатня для використання торгівельної марки разом з підписаним договором.

У відповідності до п.8.1. за надання права на використання торгівельної марки ліцензіат сплачує ліцензіару винагроду у розмірі, порядку і строки,визначені додатком №1 до цього договору.

У відповідності до додатку № 1 ліцензіат сплачує винагороду за використання торгівельної марки ліцензіара, яка складається з паушального платежу та поточних відрахувань (роялті), не зважаючи на те, чи використовував ліцензіат торгівельні марки у своїй господарській діяльності.Паушальний платіж здійснюється ліцензіатом у розмірі 300 000 грн. Паушальний платіж повинен бути сплачений не пізніше дати закінчення ліцензійного договору № 1 про передачу прав на використання торгівельної марки від 15.01.2007 року. Поточні відрахування (роялті) сплачуються щорічно, із розрахунку 20 000 грн на місяць за використання торгівельної марки.( 300 000 грн + 20.000 грн х 30 місяців) = 900 000 грн.

У відповідності до п.13.1 у разі виникнення спору між ліцензіаром і ліцензіатом з питань, передбачених цим договором, сторони зобов*язуються вжити усіх заходів до їх вирішення шляхом переговорів між собою.

У відповідності до п. 13.2. у разі неможливості вирішення зазначених спорів шляхом переговорів вони можуть бути передані для розгляду в суд з чинним законодавством України за місцем знаходження ліцензіара ( позивача по справі).

27.07.2009 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія на загальну суму 900 000 грн. Докази її отримання її відповідачем відображені на претензії ( а.с.14).

У відповідності до ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

У відповідності до ст. 11110 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 900 000 грн. боргу підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 9000 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з ТОВ "ПФК Інтерсплав" ( Київська обл, м.Біла Церква, Сквирське шосе, 194 рах. 26002721187305 в Київському РД ВАТ "Райффайзенбанк Аваль" м.Київ, МФО 322904 код ЄДРПОУ 32578040) на користь ФОП ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 код іпн НОМЕР_1) суму 900 000 грн, державне мито 9000 грн та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 28.12.2009 року.