Рішення № 7575983, 14.01.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.10           Справа № 9/330-09. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс», м. Київ

До відповідача: Комунальної установи Сумської обласної ради «Фонд сприяння розвитку енергозберігаючих технологій», м. Суми

Третя особа на стороні відповідача: Комунальний лікувально – профілактичний заклад Сумської обласної ради Сумський обласний центр акушерства, гінекології та репродуктології, м. Суми

Про стягнення 112734 грн. 14 00 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача – Прийма А.І. довіреність № 125 від 12.11.2008 року.

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи: Бойко В.Я. довіреність від 15.12.2009 року.

Суддя Лущик М.С.

При секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач згідно позовної заяви просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором № 17 від 02.06.2008 року в розмірі 90801 грн. 00 коп., суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 9171 грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 2202 грн. 81 коп. та пеню за прострочення оплати в розмірі 9209 грн. 48 коп., а також 1113 грн. 84 коп. – державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов не подав.

Третя особа письмових пояснень по справі не надала.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

02 червня 2008 р. між Відповідачем Комунальною установою Сумської обласної ради «Фонд сприяння розвитку енергозберігаючих технологій», Третьою особою - Комунальним лікувально-профілактичним закладом Сумської обласної ради Сумським обласним центром акушерства, гінекології та репродуктології та Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» було укладено договір №17.

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовники (Відповідач та Третя особа) доручають, а Позивач приймає на себе, у повному обсязі та на умовах передбачених Договором, роботи з технічного обслуговування, очищення та утримання в належному стані систем опалення.

В свою чергу, Відповідач згідно п. 3.2.9. Договору зобов'язується на протязі десяти робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт оплатити Позивачу зазначену в Договорі суму.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт складає 90 801,00 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот одна гривня 00 коп.), в тому числі ПДВ-20% - 15 133,50 грн. (п'ятнадцять тисяч сто тридцять три гривні 50 коп.).

Позивач виконав умови Договору в повному обсязі, а саме провів очищення системи опалення на суму 90 801,00 грн., що підтверджується відповідними Актами прийому виконаних підрядних робіт, та довідками про вартість виконаних робіт.

Так, Сторонами було складено та підписано акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 25 грудня 2008 р. та довідку про вартість виконаних робіт на суму 10 260,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт № 2 від 25 грудня 2008 р. та довідку про вартість виконаних робіт на суму 6 021,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт № 3 від 25 грудня 2008 р. та довідку про вартість виконаних робіт на суму 26 784,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт № 4 від 25 грудня 2008 р. та довідку про вартість виконаних робіт на суму 47 736,00 грн. Таким чином, згідно зазначених актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт загальна вартість виконаних робіт з ПДВ складає 90 801,00 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот одна гривня 00 коп.), що відповідає умовам Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем та Третьою особою не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт ні на момент прийняття роботи, ні на момент подання даної позовної заяви.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України, Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Керуючись п.3.2.9 Договору кінцевий розрахунок за Договором Замовником-Платником проводиться не пізніше 10 робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Факт виконання робіт, згідно чинного законодавства та звичаїв ділового обороту, підтверджується підписанням акту здачі-приймання за формою КБ-2в.

Як вже зазначалось, Акти КБ-2в були підписані 25 грудня 2008 року, тобто, станом на 15 січня 2009 року Замовник-Платник зобов'язаний був в повному обсязі оплатити прийняту роботу.

Положення ст. 526 Цивільного кодексу України та абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначають, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до положень ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу та враховуючи умови даного Договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Однак, грубо порушуючи умови Договору, Комунальна установа Сумської обласної ради «Фонд сприяння розвитку енергозберігаючих технологій» не виконав своє зобов'язання в повному обсязі перед ТОВ «Компанія Крона плюс», не сплативши останньому погоджену Договором №17 від 02.06.2008 року суму за виконання роботи та не надав суду обґрунтованих заперечень.

Таким чином, станом на 13 листопада 2009 року у Комунальної установи Сумської обласної ради «Фонд сприяння розвитку енергозберігаючих технологій» продовжує існувати заборгованість перед ТОВ «Компанія Крона плюс» в сумі 90 801,00 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот одна гривня 00 коп.).

Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства в установлений законом або договором строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Так, гідно п. 5.5. Договору при несвоєчасній оплаті Замовником-платником (Відповідачем), вартості виконаних Виконавцем (Позивачем) робіт, Замовник-платник (Відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Про те п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 9209 грн. 48 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат складає 9 171,00 грн., сума трьох відсотків річних складає 2 202,81 грн.

Відповідач не надав доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунальної установи Сумської обласної ради «Фонд сприяння розвитку енергозберігаючих технологій» (40030, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9, код 33813189) на користь Товарситва з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» (03040, м. Київ, вул. Васильківська,14, оф. 418, код 32492718) 90 801 грн. 00 коп. основного боргу, 2 202 грн. 81 коп. – 3 % річних, 9 171 грн. 00 коп. – інфляційних нарахувань, 9209 грн. 48 коп. – пені, 1 113 грн. 84 коп. – державного мита та 236 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                      М.С. Лущик

Повний текс рішення підписано 18.01.2010 року.

Суддя