Ухвала суду № 75756355, 06.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1840/17

УХВАЛА

06 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ТІДІ ЛТД» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року приватне підприємство «ТІДІ ЛТД» (далі - Позивач, ПП «ТІДІ ЛТД») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу від 02.11.2017 року №11797 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «ТІДІ ЛТД».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 року була повернута Відповідачу вперше подана у грудні 2017 року апеляційна скарга.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 11.07.2018 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 186 КАС України у редакції, яка діяла до 15.12.2017 року, а саме - Апелянтом пропущено встановлений процесуальний строк оскарження постанови суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були.

Як вбачається за матеріалів справи, Апелянт копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 13.07.2018 року, про що свідчить наявні у матеріалах справи відомості за наслідками відстеження поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0102923283231.

На виконання вимог даної ухвали Відповідачем до суду 26.07.2018 року подано клопотання про усунення недоліків, в якому останній просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування заявленого клопотання Апелянт зазначає, що сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги вперше у Відповідача не було можливості у зв'язку з відсутністю фінансування. При цьому наголошує, що ним було вчинено всі необхідні дії для забезпечення сплати судового збору, а саме у січні 2018 року було направлено лист про його сплату, однак фактично сплачений судовий збір був лише 02.05.2018 року. Крім того, зазначає, що у зв'язку з початком першого етапу реорганізації ДФС до ГУ ДФС у м. Києві передано значну кількість справ від районних державних податкових інспекцій, що стало причиною подання апеляційної скарги вдруге лише 15.06.2018 року.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 11.07.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію повного тексту оскаржуваного рішення ГУ ДФС у м. Києві отримано 15.12.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 25.12.2017 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 15.06.2018 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху було підкреслено, що після залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху Відповідач не звертався до суду із клопотанням про продовження строку для усунення недоліків та не надавав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору.

Крім того, на виконання вимог ухвали від 11.07.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДФС у м. Києві жодним чином не обґрунтувало зволікання із поданням апеляційної скарги невідкладно після забезпечення сплати судового збору 02.05.2018 року, а також не надало доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору у період з 07.02.2018 року по 02.05.2018 року.

Посилання Апелянта на здійснення реорганізації територіальних органів ДФС як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суд вважає безпідставними, адже налагоджена не належним чином внутрішня організаційна діяльність органу державної влади не може вважатися об'єктивною та непереборною причиною пропуску процесуального строку.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДФС у м. Києві строку на апеляційне оскарження постанови Чернігівського окружного адміністративного суду. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ТІДІ ЛТД» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко