Постанова № 75756332, 07.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Алєксєєва Н.Ю.

07 серпня 2018 р.Справа № 816/1178/18Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

05.04.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення постійно діючої комісії Міністерства оборони України (подалі - МО України) з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (пункт 22 протоколу №16 від 09.02.2018 року) у частині відмови у призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби;

- зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (подалі - ПОВК) підготувати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та передати подані ним документи для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, до постійно діючої комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

- зобов'язати МО України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

Крім того позивач просить зобов'язати МО України та ПОВК подати до суду у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 01.10.2016 року йому встановлено повторно ІІ групу інвалідності, що підтверджено довідкою до огляду МСЕК серії АВ № 0554647 від 28.10.2016 року. Відтак, п. 22 протоколу №16 засідання комісії МО України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 09.02.2018 року щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 року, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву МО України просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на пропущення позивачем строку реалізації свого права на призначення одноразової грошової допомоги. Вказував на те, що позивачу первинно встановлено II групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, - 02.09.2013 року, а тому при вирішенні питання щодо наявності права і щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на день встановлення інвалідності.

Правом подання відзиву на позов ОСОБА_1 відповідач-1 не скористався.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року (повне рішення складено 24.05.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано пункт 22 протоколу № 16 від 09.02.2018 рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

З урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, ПОВК зобов'язаний повторно подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Також, МО України зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині вимог позов ОСОБА_1 залишений без задоволення.

Висновок суду вмотивований тим, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження незалежно від часу настання інвалідності.

Відтак, суд першої інстанції визначився, що дія вищенаведеного Порядку № 975 поширюється на позивача, оскільки ІІ групу інвалідності він отримав 02.09.2013 року та повторно 01.10.2016 року, а постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року, якою затверджено Порядок № 975, набрала чинності з 24.01.2014 року, і одноразову грошову допомогу позивач не отримував.

Крім цього, суд зазначив, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України № 1858 від 30.07.2013 року, яким встановлено, що отримані позивачем травма, поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, довідка МСЕК, засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії), і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування рішення постійно діючої комісії МО України (пункт 22 протоколу №16 від 09.02.2018 року) щодо відмови у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

З тих підстав, що рішення комісією МО України приймається за результатом розгляду документів заявника, а такі документи позивача мали бути повернуті до ПОВК разом з рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про зобов'язання ПОВК надіслати висновок з документами про призначення позивачу одноразової грошової допомоги на адресу МО України.

Суд зазначив, що прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», законодавцем віднесено до виключної компетенції Міністерства оборони України. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині та зазначає, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання МО України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», та прийняти відповідне рішення.

За відсутності обґрунтованих підстав вважати, що відповідач буде ухилятись чи навмисно затягувати виконання судового рішення, суд відмовив у застосуванні заходів судового контролю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі МО України просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року і прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Скаржник зазначає, що II група інвалідності позивачу була встановлена з 02.09.2013 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 27.12.2013 року та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2009 року № 499.

Разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, керується нормами законодавства, що були введені в дію через рік після встановлення позивачу II групи інвалідності та виникнення спірних правовідносин, тобто керується нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після 01.01.2014 року та Порядком № 975, що не можуть бути поширені та застосовані до позивача, через що суд першої інстанції робить хибні висновки про наявність у нього права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та про протиправність дій МО України.

Разом з цим, на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не передбачалось виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

Також скаржник зазначає, що позивачем надано неповний пакет документів, а саме останнім не надано жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. А за відсутності означених документів, неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, через що неможливо прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Крім цього, як вбачається з п. 11 Порядку № 975, постанова відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання є окремим документом, який визначений окремим підпунктом пункту 11 Порядку № 975, та аж ніяк не може бути документом на підтвердження обставин отримання відповідного ушкодження здоров'я.

У відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України документами про обставини травми та контузії Позивача можуть бути документи, які діяли на час отримання цією особою поранення, травми, контузії, каліцтва, зокрема довідки про обставини поранення, травми, контузії, каліцтва, видані військовою частиною, а за їх відсутності інші достовірні документи про причини і обставини одержання колишнім військовослужбовцем поранення, травми, контузії, каліцтва: записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення, травми, контузії, каліцтва, витяг з медичної карти стаціонарного хворого, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення, травми, контузії, каліцтва та інші медичні або військово-облікові документи та інші.

Отже, чинними нормативно-правовими актами чітко встановлений перелік документів, які можуть свідчити про причини та обставини одержання поранення (травми), контузії військовослужбовцем, що в повній мірі доводить той факт, що позивачем не надано на адресу МО України необхідних та обов'язкових документів, передбачених Порядком.

Також скаржник зазначає, що позовна вимога про зобов'язання МО України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження МО України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не наданий, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не погоджується із висновком суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період часу із 05.05.1987 року по 15.02.1989 року ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії у період бойових дій на території Демократичної республіки Афганістан /а.с. 20-21/.

Під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велися бойові дії ОСОБА_1 отримав осколкові поранення голови, закриту черепно - мозкову травму (контузію у 1987 році), що підтверджено витягом із протоколу Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.07.2013 року № 1858 /а.с. 22/.

У зв'язку з пораненням, отриманим при виконанні обов'язків військової служби, позивачу рішенням МСЕК серії АВ № 0554647 від 01.10.2016 року повторно встановлена третя група інвалідності на строк до 01.09.2019 року /а.с. 24/.

13.01.2017 року позивач звернувся до ПОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена Законом № 2011-XII.

Листом ПОВК повідомив позивача ОСОБА_1 про те, що подані ним документи для виплати одноразової грошової допомоги повернуто без реалізації у зв'язку з тим, що на нього не поширюються положення ст.ст. 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року № 975, оскільки первинно йому інвалідність встановлено до 01.01.2014 року. Окрім цього зазначено, що його документи для виплати одноразової грошової допомоги вже подавалися до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, однак листом № 248/3/6/1092 від 29.02.2016 року йому відмовлено у призначенні даної допомоги у зв'язку із відсутністю законодавчих підстав для її виплати. При цьому зазначено, що повторно документи подані ним не можуть бути передані до Департаменту фінансів Міністерства оброни України, оскільки ним не було подано документ, який свідчить про причини та обставини поранення.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 14.07.2017 року у справі № 554/4458/17, що набрала законної сили 11.10.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений.

Так, судовим рішенням визнано протиправними дії ПОВК щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та передання поданих ОСОБА_1 документів для виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, до постійно діючої комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

ПОВК зобов'язаний підготувати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та передати подані ОСОБА_1 документи для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 до постійно діючої комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 16 від 09.02.2018 року, пункт 22) позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі служби. Крім цього, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Висновок фахівця обласного бюро судово-медичної експертизи від 31.05.2013 року № 74 та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 30.07.2013 року № 1858 не є документом, що свідчить про обставини травми /а.с. 50/.

Приходячи до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів керується положеннями частини 5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2017 року по справі № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901/44751/18) відійшов від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 276/322/17 (№ К/9901/2174/17), та зазначив наступне.

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону, що була чинною на час звернення позивача із заявою про виплату йому такої допомоги - 13.01.2017 року) визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону N 2011-XII (в редакції, що діяла у грудні 2015 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року N 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону N 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок N 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. N 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року N 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку N 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Частиною першою ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що моментом виникнення у позивача ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення йому інвалідності, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності ІІ групи.

Колегія суддів зазначає, що рішення комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з питання виплати такої допомоги позивачу ОСОБА_1 від 09.02.2018 року за № 16 (п. 22 протоколу), прийняте відповідачем на виконання судового рішення у справі № 554/4458/17, що набрало законної сили, відповідає п. 6 Порядку N 975.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у позивача ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірах, встановлених ст. 16-2 Закону N 2011-XII, в редакції Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та в редакції Закону України від 06.04.2017 року № 2004-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність позивачу була встановлена рішенням компетентного органу до набрання чинності означеними Законами.

Пунктом 2 розділу П Прикінцеві положення Закону України від 06.04.2017 року № 2004-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 07.05.2017 року, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

З урахуванням означеного правового висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17, а також установлених обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги МО України, скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року в частині, якою задоволені вимоги позивача ОСОБА_1, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням встановленого факту відсутності правових підстав для призначення позивачу ОСОБА_1 означеної одноразової грошової допомоги, колегія суддів скасовує судове рішення в частині, якою ПОВК зобов'язаний повторно подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 та зобов'язання МО України зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та прийняти відповідне рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасувати в частині, якою задоволені позовні вимоги позивача, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасувати в частині, якою Полтавський обласний військовий комісаріат зобов'язаний повторно подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; Міністерство оборони України зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Постанова складена і підписана 07 серпня 2018 року.