Рішення № 7575621, 14.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" січня 2010 р. справа № 5020-11/239 За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, буд.5)

до           Приватного підприємства „СЕОЛЬ”

(м.Севастополь, вул.Косарева, 14)

(99011, м.Севастополь, вул.Щелкунова, 2)

(99043, м.Севастополь, пров.Фонтанний, 4)

про           стягнення заборгованості у розмірі 12152,15 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно

Суддя Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

позивача - Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 11.01.2010, Фонд комунального майна СМР,

відповідача - не з’явився, ПП "Сеоль",

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „СЕОЛЬ” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12152,15 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди №2201 від 04.09.1997.

Ухвалою суду від 10.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/239.

У судовому засіданні 14.01.2010 представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог, просить читати площу орендованого приміщення як „46,0 кв.м.”. Вказана заява прийнята судом.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка зазначена у довідці Управління статистики міста Севастополя (а.с. 44).

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.1997 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) (Орендодавець) та приватним підприємством „СЕОЛЬ” (Орендар) укладений договір оренди № 2210 (далі - Договір) (а.с. 9-10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 23.04.2008 (а.с. 19) з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення, розташовані у підвалі житлової триповерхової будівлі, загальною площею 46,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 35, та перебувають на балансі РЕП-3, для використання під перукарню, вартість якого складає відповідно незалежної оцінки станом на 31.03.2007 –223751,00 грн.

Факт передачі Об’єкта Договору в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 06.06.2002 (а.с.14).

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 23.04.2008 розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 11187,55 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 5% від вартості об’єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, яке передається в оренду, станом на 31.03.2007. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Відповідно до пункту 9.1 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 19.04.2007 строк дії Договору встановлений до 24.03.2012.

За твердженням позивача, свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином у зв’язку з чим його заборгованість за період з січня 2009 року по 31.10.2009 складає 4846,27 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наступного.

Згідно з пунктами 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1 Договору у редакції протоколу узгодження змін до Договору від 23.04.2008 орендна плата складає 1179,33 грн. за місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Станом на момент вирішення спору докази оплати заборгованості з орендної плати за період з січня 2009 року по 31.10.2009 у розмірі 4846,27 грн. відсутні.

Перевіривши розрахунок суми орендної плати, наданий позивачем, суд встановив, що він відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства, тому заборгованість у сумі 4846,27 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.09.2008 по 21.10.2009 у розмірі 112,00 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3.3 Договору не внесена у строк орендна плата, або внесена не у повному обсязі стягується орендодавцем безакцептно та у порядку, який передбачений для стягнення платежів у бюджет з урахуванням пені у розмірі 2-х відсотків суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.11.2008 по 21.04.2009 у розмірі 19,58 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення будь-яких умов Договору орендар окрім відшкодування шкоди сплачує орендодавцю штраф у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати безакцептно та у порядку, який передбачений для стягнення платежів у бюджет.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7174,30 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, у зв’язку з тим, що порушення відповідачем умов Договору доведене позивачем та підтверджене матеріалами справи, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що Договір припиняється у наступних випадках: закінчення строку, на який він був укладений, та відсутність згоди сторін на його продовження; загибель об’єкту оренди, приватизація об’єкту оренди (за участю орендаря), достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду), банкрутство орендаря, з інших підстав, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Вказана позиція викладена також у листі Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”.

Відповідно до положень пункту 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невнесення відповідачем у встановлені Договором строки орендної плати заподіяли збиток економічним інтересам держави в особі фонду комунального майна Севастопольської міської ради, а тому таке порушення відповідачем умов Договору слід вважати істотним.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору оренди № 2201 від 04.09.1997 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про зобов’язання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно.

Згідно зі статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що у випадку припинення Договору або його розірвання орендар зобов’язується у триденний строк передати майно за актом орендодавцю.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення, розташовані у підвалі житлової триповерхової будівлі, загальною площею 46,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 35, підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір оренди нерухомого майна № 2201 від 04.09.1997, укладений між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, буд.5, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) та Приватним підприємством „СЕОЛЬ” (99043, м.Севастополь, пров.Фонтанний, 4 код ЄДРПОУ 24696644, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні).

3.          Зобов’язати Приватне підприємство „СЕОЛЬ” (99043, м.Севастополь, пров.Фонтанний, 4 код ЄДРПОУ 24696644, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення, розташовані у підвалі житлової триповерхової будівлі, загальною площею 46,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 35, за актом приймання-передачі.

4.          Стягнути з Приватного підприємства „СЕОЛЬ” (99043, м.Севастополь, пров.Фонтанний, 4 код ЄДРПОУ 24696644, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) заборгованість з орендної плати у розмірі 4846,27 грн., пеню у розмірі 19,58 грн., штраф у розмірі 7174,30 грн., 3% річних у розмірі 112,00 грн., шляхом перерахування 11787,59 грн. (в тому числі 4700,88 грн. – орендна плата, 18,99 грн. –пеня, 108,64 грн. –3% річних, 6959,08 грн. - штраф) на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044 та перерахування 364,56 грн. (в тому числі 145,38 грн. –орендна плата, 0,59 грн. –пеня, 3,36 грн. –3% річних, 215,23 грн. –штраф) на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Приватного підприємства „СЕОЛЬ” (99043, м.Севастополь, пров.Фонтанний, 4 код ЄДРПОУ 24696644, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) витрати по сплаті державного мита у розмірі 206,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              В.Є.Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України та

підписано 19.01.2010.