Рішення № 75755722, 12.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 липня 2018 року справа №826/285/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3)доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у Шевченківському районі)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2016 року №№562-1305, 563-1305, 564-1305, 565-1305На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду у зв'язку із тим, що сума земельного податку з фізичних осіб визначена протиправно, оскільки відповідно до норм Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923, застосування ставки земельного податку у розмірі 3% стосується лише тих земельних ділянок, право власності або оренди щодо яких мало б бути, але не оформлено в установленому законодавством порядку; оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України щодо одержання контролюючим органом інформації, необхідної для обчислення плати за землю від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; відповідачем при визначенні суми податкового зобов'язання застосовані невірні показники площі належних позивачу земельних ділянок та локальний коефіцієнт 1,5.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/285/17, закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні підтримав правомірність визначення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання та вказав про використання ДПІ у Шевченківському районі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданих Головним управлінням земельних ресурсів, від 16 липня 2010 року №Н-00931/2010, від 19 червня 2007 року №470, довідки КП УЖГ Шевченківського району м. Києва ЖЕК №1018 від 30 травня 2006 року №1138 та довідки про грошову оцінку частини земельної ділянки, виданої Київським міським управлінням земельних ресурсів від 06 жовтня 2000 року №676.

В судовому засіданні 12 липня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 квітня 2016 року №562-1305 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 626,32 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 квітня 2016 року №563-1305 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 33 090,10 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 квітня 2016 року №564-1305 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 41 067,76 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 квітня 2016 року №565-1305 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 39 830,20 грн.

Така сума податкового зобов'язання із земельного податку визначена позивачу у зв'язку із тим, що у його власності знаходяться нежитлові приміщення, а саме:

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25 квітня 2016 року №562-1305 - приміщення площею 56,3 кв. м, розташоване в багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2;

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25 квітня 2016 року №563-1305 - приміщення площею 68 кв. м, розташоване в багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_4 (АДРЕСА_6);

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25 квітня 2016 року №564-1305 - приміщення площею 347,2 кв. м, розташоване в багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3;

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25 квітня 2016 року №565-1305 - приміщення площею 184,4 кв. м, розташоване в багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_5.

Наявні у справі докази підтверджують, що ОСОБА_3 є власником нежилих приміщень за вказаними вище адресами згідно з договорами купівлі-продажу від 15 червня 2006 року, від 24 лютого 1998 року, від 04 жовтня 2005 року та від 01 лютого 2008 року.

Спір про належність позивачу вказаних вище нежилих приміщень між сторонами відсутній.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) плата за землю - це обов'язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Так, статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пунктів 286.1, 286.5 пункту 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З наведених правових норм слідує, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території згідно нарахувань контролюючого органу та на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №820/7225/16 (адміністративне провадження №К/9901/4007/17), від 17 квітня 2018 року у справі №820/3171/17 (адміністративне провадження №К/9901/824/17) та від 24 квітня 2018 року у справі №818/1027/17 (адміністративне провадження №К/9901/4125/17).

Питання щодо нарахування плати за землю фізичними особами також було предметом розгляду Верховним Судом України, який у постанові від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а висловив позицію, відповідно до якої власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Так, у справі містяться копії розрахунків платежів по сплаті земельного податку до кожного із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з яких вбачається, що відповідач розраховував суму податкового зобов'язання, виходячи із наступних показників:

- за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2: площа земельної ділянки (га) - 0,0036; економіко-планувальна зона - 51; базова вартість 1 кв. м землі (грн./кв. м) - 3 535,27; коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,5; локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони - 1,5; коефіцієнт індексації грошової оцінки (листа Держземагентсва від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15) - 1,249; коефіцієнт індексації грошової оцінки - лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0,22-201/2-16) - 1,433; грошова оцінка земельної ділянки - 854 210,66 грн.; сума податку за рік згідно "п. 5.6 рішення КМР від 23.06.2011 р. №242/5629" - 25 626,32 грн.;

- за земельну ділянку, розташовану за адресою: адресою: м. Київ, АДРЕСА_4 (АДРЕСА_6): площа земельної ділянки (га) - 0,009279; економіко-планувальна зона - 43; базова вартість 1 кв. м землі (грн./кв. м) - 1 771,07; коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,5; локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони - 1,5; коефіцієнт індексації грошової оцінки (листа Держземагентсва від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15) - 1,249; коефіцієнт індексації грошової оцінки - лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0,22-201/2-16) - 1,433; грошова оцінка земельної ділянки - 1 103 003,26 грн.; сума податку за рік згідно "п. 5.6 рішення КМР від 23.06.2011 р. №242/5629" - 33 090,10 грн.;

- за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3: площа земельної ділянки (га) - 0,023395; економіко-планувальна зона - 322; базова вартість 1 кв. м землі (грн./кв. м) - 871,8; коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,5; локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони - 1,5; коефіцієнт індексації грошової оцінки (листа Держземагентсва від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15) - 1,249; коефіцієнт індексації грошової оцінки - лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0,22-201/2-16) - 1,433; грошова оцінка земельної ділянки - 1 368 925,49 грн.; сума податку за рік згідно "п. 5.6 рішення КМР від 23.06.2011 р. №242/5629" - 41 067,76 грн.;

- за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_5: площа земельної ділянки (га) - 0,02269; економіко-планувальна зона - 322; базова вартість 1 кв. м землі (грн./кв. м) - 871,8; коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,5; локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони - 1,5; коефіцієнт індексації грошової оцінки (листа Держземагентсва від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15) - 1,249; коефіцієнт індексації грошової оцінки - лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0,22-201/2-16) - 1,433; грошова оцінка земельної ділянки - 1 327 673,41 грн.; сума податку за рік згідно "п. 5.6 рішення КМР від 23.06.2011 р. №242/5629" - 39 830,20 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належних позивачу нежилих приміщень, що суперечить приписам пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України; зокрема відповідач не надав суду акта визначення меж та площі земельних ділянок, не надав розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивача в нежитлових будівлях за адресами: м. Київ, АДРЕСА_2; м. Київ, АДРЕСА_4 (АДРЕСА_6); м. Київ, АДРЕСА_3; м. Київ, АДРЕСА_5, а також площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

У свою чергу пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923, встановлює, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/10434/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання застосувала незаконний пункт нормативно-правого акта та такий що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зокрема в частині застосування максимальної ставки земельного податку на рівні 3%.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.3.8 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923, встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, у розмірі 0,1% від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Оскільки позивач є власником нежилих приміщень, розташованих у жилому будинку, відповідач безпідставно застосував ставку земельного податку у розмірі 3% замість 0,1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка зайнята житловим фондом.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі 826/15139/16 (адміністративне провадження №К/9901/1450/17).

Крім того, суд вважає, що при визначенні суми податкового зобов'язання відповідач використав неактуальну інформацію.

Так, пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наведена правова норма вказує, що для обчислення плати за землю контролюючий орган повинен отримати інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі змісту заперечення проти позову, сума земельного податку обчислена ДПІ у Шевченківському районі на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданих Головним управлінням земельних ресурсів, від 16 липня 2010 року №Н-00931/2010, від 19 червня 2007 року №470, довідки КП УЖГ Шевченківського району м. Києва ЖЕК №1018 від 30 травня 2006 року №1138 та довідки про грошову оцінку частини земельної ділянки, виданої Київським міським управлінням земельних ресурсів від 06 жовтня 2000 року №676.

Відповідно до пункту 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27 січня 2006 року №18/15/21/11 (чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, відповідач не надав суду витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок і не обґрунтував необхідності застосування неактуальних даних станом на 2016 рік.

Крім того, відповідач не довів суду правомірність застосування при обчисленні суми земельного податку локального коефіцієнта 1,5, з урахуванням того, що за даними повідомлень Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 06 жовтня 2016 року №С-858/0/861/6-16локальний коефіцієнт щодо земельних ділянок по вул. Щербакова у місті Києві становить 1,19.

Суд також погоджується із доводами позивача про те, що відповідач при обчисленні земельного податку використав невірні дані про площі земельних ділянок, а саме: згідно з довідкою КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" від 19 серпня 2016 року №1691 площа земельної ділянки по АДРЕСА_4 (АДРЕСА_6) становить 48,91 кв м., а за даними відповідача 92,79 кв. м; згідно з довідкою КП "Київський інститут земельних відносин" від 21 липня 2016 року площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 30,45 кв. м, однак, відповідач використав площу 36 кв. м.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 квітня 2016 року №№562-1305, 563-1305, 564-1305, 565-1305, якими ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 (03164, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5-а; ідентифікаційний код 39561761) від 25 квітня 2016 року №№562-1305, 563-1305, 564-1305, 565-1305.

3. Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1 396,15 грн. (одна тисяча триста дев'яносто шість гривень п'ятнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інстанції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко