Ухвала суду № 75755221, 08.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

08 серпня 2018 р. Справа № 2040/6082/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) про скасування рішення та стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, в якому просить суд:

- визнати незаконним рішення Мінекономрозвитку № 2321-06/28860-09 від 04.07.2018 про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою № а2011 12434 від 24.10.11;

- затвердити патентоспроможність даного винаходу;

- стягнути з відповідача відшкодування всіх витрат, які позивач буде змушений понести для відновлення його порушеного права;

- стягнути відшкодування моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн, заподіяному позивачу даним рішенням.

Приписами ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту заявлених позовних вимог судом встановлено, що предметом спору є оскарження рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову у видачі патенту на винахід та затвердження патентоздатності винаходу.

Стосовно предметної юрисдикції даного спору суд зазначає наступне.

Положеннями пунктів 1, 2 ч. 2 ст.20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування; справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов'язані з ними законні інтереси.

Відповідно до п. 15, 16 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності; до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 16 редакції ГПК України, що діяла до 15.12.2017, визначалось, що справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються господарським судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Тобто, чинними процесуальним законодавством встановлено виключну компетенцію господарських судів щодо розгляду спорів, пов'язаних із порушенням майнових прав інтелектуальної власності.

Суд зазначає, що зміст права на отримання патенту, умови патентоздатності винаходу, корисної моделі, порядок одержання патенту, тощо визначено Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", відповідно до статті 1 якого установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 585 на Міністерство економічного розвитку і торгівлі покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та суб'єктом владних повноважень щодо прав інтелектуальної власності у порядку визначеному Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", такий спір має розглядатись судом у порядку господарського судочинства на підставі приписів ст.20 ГПК України.

Відповідно до статті 4 ГПК України фізичні особи, які не є підприємцями, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року Суд підкреслив, що юридична конструкція «згідно із законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні міри захисту проти довільного втручання публічної влади в здійснення прав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вказано у ч. 6 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Згідно з ч. 2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) про скасування рішення та стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Роз'яснити позивачу його право звернутися з даним позовом до господарського суду у порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.Г. Котеньов