Рішення № 75753665, 07.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2018 р. № 2040/5277/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Удовиченка М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту - начальник служби екологічної безпеки військової частини 3005 Національної гвардії підполковник ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61080, код НОМЕР_1) до Військової частини 3005 Національної гвардії України Командир військової частини 3005 полковника Уніятова Сергія Миколайовича (вул. Семінарська, буд. 22,м. Харків,61093) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту - начальник служби екологічної безпеки військової частини 3005 Національної гвардії підполковник ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд: дії командира військової частини 3005 Національної гвардії України полковника Уніятова С.М., пов'язані з відмовою зарахування у строк військової служби навчання в Луганському ліцеї з посиленою військово- фізичною підготовкою, визнати неправомірними; зобов'язати командира військової частини 3005 встановити початком моєї військової служби день зарахування до Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 28 серпня 1997 року та зобов'язати командира військової частини 3005 полковника Уніятова С.М. зарахувати мені строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років вважаючи початком військової служби день зарахування до Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою та оголосити про це відповідними наказами по частині.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що при оформленні особової справи позивача безпосередньо перед випуском із Інституту у 2004 році, співробітниками кадрового органу інституту було зроблено помилкові записи стосовно початку військової служби. Відповідно до цих записів, початком військової служби є день зарахування до Інституту 15 липня 1999 року. Встановлення такої дати початку військової служби співробітниками кадрового органу пояснювалось вимогами законодавства, чинного на момент оформлення особової справи.

Для виправлення помилок кадрового органу Інституту в порядку, встановленому ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-ХІУ, 21 червня 2018 року позивач звернувся з рапортом до командира військової частини 3005 полковника Уніятова С.М. з проханням про зарахування строку навчання у Ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби у Національній гвардії України, відповідно проведення перерахунку вислуги років, вважаючи початком служби день зарахування до Ліцею, внесення змін в усі відповідні документи з урахуванням нових строків військової служби та строків безперервної служби у Національній гвардії України.

Командир військової частини 3005 у наданій відповіді на рапорт зазначив, що на підставі діючого Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу термін навчання в Ліцеї не може бути зараховано в строк військової служби. Крім того командир військової частини вказав, що в статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що початком проходження військової служби є день призначення на посаду курсанта тільки вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Позивач вважає, що командир військової частини 3005 фактичною відмовою по суті рапорту порушує вимоги ст. 59 Статуту, відповідно до якої на нього покладається обов'язок показувати приклад неухильного виконання вимог законодавства, забезпечувати соціальну та правову захищеність підлеглих, а тому просить визнати такі дії командира військової частини 3005 неправомірними та просить зобов'язати його вчинити дії по суті поставлених в позові вимог.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, залишив його вирішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані до справи матеріали, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28 серпня 1997 року по 19 червня 1999 року проходив навчання в Луганському ліцеї з посиленою військово - фізичною підготовкою, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 490 знаходився в оперативному управлінні Міністерства оборони України, тобто мав статус військово-навчального закладу, що підтверджується витягами з наказів № 64 від 28 серпня 1997 року, № 17 від 19 червня 1999 року начальника Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після закінчення ліцею був направлений для продовження навчання у Харківському інституті Національної гвардії України.

У 2004 році після закінчення Харківського інституту внутрішніх військ МВС України (далі Інститут) наказом МВС України від 18 червня 2004 року №311 позивачу було присвоєно військове звання лейтенант та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини 2240 Внутрішніх військ МВС України м. Донецьк, після чого був направлений до військової частини 3005 м. Харків, де проходить військову службу по теперішній час.

Відповідно до статті 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 25.03.1992 року початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаного в приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних. Така ж норма містилася у абзаці четвертому пункту четвертого розділу першого „Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93, чинного в період здійснення правовідносин щодо навчання в Ліцеї.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що при оформленні особової справи позивача безпосередньо перед випуском із Інституту у 2004 році, співробітниками кадрового органу інституту було зроблено помилкові записи стосовно початку військової служби. Відповідно до цих записів, початком військової служби є день зарахування до Інституту - 15 липня 1999 року. Встановлення такої дати початку військової служби співробітниками кадрового органу пояснювалось вимогами законодавства, чинного на момент оформлення особової справи.

Суд вказує, що порядок розрахунку вислуги років, здійснений кадровим органом Інституту є неправомірним, оскільки в порушення вимог ст.58 Конституції України була застосована зворотна (ретроактивна) дія в часі ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (яка викладена відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 766- XIV від 18 червня 1999 року), що призвело до значного звуження обсягу прав у сфері проходження військової служби, а саме до незарахування до вислуги років строку навчання в Ліцеї.

Для виправлення помилок кадрового органу Інституту в порядку, встановленому ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-ХІУ (далі за текстом - Статут), позивач 21 червня 2018 року звернувся з рапортом до командира військової частини 3005 полковника Уніятова С.М. з проханням про зарахування строку навчання у Ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби у Національній гвардії України, відповідно проведення перерахунку вислуги років, вважаючи початком служби день зарахування до Ліцею, внесення змін в усі відповідні документи з урахуванням нових строків військової служби та строків безперервної служби у Національній гвардії України.

Командир військової частини 3005 у наданій відповіді на вказаний рапорт зазначив, що на підставі діючого Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу термін навчання в Ліцеї не може бути зараховано в строк військової служби. Крім того командир військової частини вказав, що в статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що початком проходження військової служби є день призначення на посаду курсанта тільки вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в Україні.

Згідно з приписами ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до практики тлумачення Конституційним судом України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (Рішення від 5 квітня 2001 року у справі № 1-16/2001 та Рішення від 2 липня 2002 року у справі № 1-8/2002 тощо), згідно з якою (практикою) закони та інші нормативно-правові акти України не поширюються на правовідносини, які виникли і не закінчилися до набуття чинності таких законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та п. 4 Розділу 1 „Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року № 174/93, чинних в період здійснення правовідносин щодо навчання в Ліцеї, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний в приписі, виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

У даному випадку правовідносини щодо проходження позивачем військової служби у внутрішніх військах МВС України виникли 28 серпня 1997 року і на день набрання чинності Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу"" № 766-ХІУ від 18 червня 1999 року (відповідно до якого норма, що містилася у ст.24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" стосовно військових ліцеїв та військово-навчальних закладів втратила чинність) не припинилася.

З огляду на викладене, суд вважає, що застосування кадровим органом Інституту зворотної (ретроактивної) дії в часі ст. 24 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року, викладеної відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу" № 766-ХІУ від 18 червня 1999 року є неправомірним і призвело до звуження обсягу прав позивача у сфері проходження військової служби, що виявилось у не зарахуванні їм до вислуги строку навчання у вказаному Ліцеї.

Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України ї їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Як зазначено в ст. 58 Статуту командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен виконувати сам і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 59 Статуту покладено обов'язок на командирів (начальників) показувати приклад неухильного виконання вимог законодавства, забезпечувати соціальну та правову захищеність підлеглих.

Відповідно до наказу Міністра оборони СРСР від 1 листопада 1982 року №0200 внесення змін в персональні облікові документи військовослужбовців здійснюється кадровим органом військової частини на підставі наказу командира військової частини по стройовій частині не пізніше наступного дня після його підписання.

Відповідно до наказу Міністра внутрішніх справ України від 30.12.2005 р. №1276 „Про затвердження Інструкції з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України" записи в особову справу про зарахування в строк служби інших періодів служби, підтверджених відповідними документами, вносяться робітниками кадрового апарату частини, де проходить службу військовослужбовець.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії командира військової частини 3005 Національної гвардії України полковника Уніятова С.М., пов'язані з відмовою зарахування у строк військової служби навчання в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою неправомірними.

Зобов'язати командира військової частини 3005 встановити початком військової служби ОСОБА_1 день зарахування до Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою - 28 серпня 1997 року.

Зобов'язати командира військової частини 3005 полковника Уніятова С.М. зарахувати ОСОБА_1 строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років вважаючи початком військової служби день зарахування до Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою та оголосити про це відповідними наказами по частині.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 08.08.2018 року.

Суддя Зінченко А.В.