Ухвала суду № 75753654, 07.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 код 34390710

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р. № 2040/5542/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати доходів, грошового забезпечення за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області №277 о/с від 29.07.2014 року та наказ на підставі якого його було видано;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 наступні суми з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів, з урахуванням індексу інфляції: суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 29.07.2014 року по день винесення рішення у даній справі; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати; суму грошового забезпечення за невикористану щорічну відпустку при звільненні; суму одноразової грошової допомоги при звільненні за 16 років вислуги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного судув від 13.07.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду обґрунтованих доказів на підтвердження наявності поважних причин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду за захистом своїх прав з 2014 року та докази отримання трудової книжки саме 08.06.2018 року із зазначенням поважних причин, які перешкоджали позивачу отримали трудову книжку з 2014 року, а також надати до суду завірені належним чином копії або оригінали доказів, долучених до матеріалів позовної заяви (із зазначенням "з оригіналом згідно", датою, прізвищем, ім'ям по батькові позивача).

Позивач через канцелярію суду надав заяву (вх. № 01-26/37450/18) про усунення недоліків позовної заяви, в якій просив поновити пропущений строк звернення до суду, мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 не було вручено спірні накази №277 о/с від 29.07.2014 року та № 358 від 09.07.2014 року, а трудову книжку позивач отримав лише 08.06.2018 року, що підтверджується записом на першій сторінці вказаної трудової книжки у графі «дата заповнення». Вказані обставини позивач вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду, та такими, що перешкоджали реалізувати його право на звернення до суду з 2014 року.

Суд, надаючи оцінку обставин пропуску позивачем строку звернення до суду з 2014 року на відповідність вимогам ст. 99 КАС України (в редакції КАС України, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тобто, чинне законодавство, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому, суд зазначає, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій (у даному випадку - на подання позову до суду). Оскільки дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, було прийнято на службу в органи внутрішніх справ 20.09.2001 року відповідно до наказу № 275 о/с від 20.09.2001 року.

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 09.07.2014 року № 358 за порушення службової дисципліни капітана міліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Супровідним листом від 16.07.2014 року № 3015-1581 ОСОБА_1 надіслано зазначений наказ.

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 29.07.2014 року № 277о/с капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних си л за ст. 64 п. «Є» (за порушення дисципліни).

Супровідним листом від 29.07.2014 року № 3015/1672 ОСОБА_1 надіслано зазначений наказ.

Відповідно до довідки серії ХАР № 001242 ОСОБА_1, перебував в Харківському СІЗО з 01.07.2014 року по 10.10.2014 року та звільнений згідно ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.07.2014 року по сплаті застави у розмірі 97400 грн.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, на які посилається позивач, як на поважні причини пропуску строку звернення до суду, суд враховує, що позивач в період з 01.07.2014 року по 10.10.2014 року перебував в Харківському СІЗО, а спірні накази прийнято 09.07.2014 року та 29.07.2014 року, що, в свою чергу створило труднощі у реалізації позивачем свого права на зихист в судовому порядку.

Водночас, суд зазначає, що після 10.10.2014 року позивач, враховуючи обмежені строки звернення до суду в порядку ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мав можливість звернутись до суду з відповідним позовом про скасування спірних наказів, оскільки відпали обставини, які об'єктивно позбавляли та обмежували позивача у можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Однак, зважаючи на специфіку спірних правовідносин щодо регулювання проходження служби у лавах внутрішніх справ та особливих вимог до співробітників МВС України, суд звертає увагу, що особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України під час несення служби мають чітко дотримуватись вимог чинного законодавства та не допускати порушення службової дисципліни.

Так, відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (яким регулювався період спірних правовідносин) службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

При цьому, за вимогами п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Кабінетом Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (в редакції від 18.06.2014 року), для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Отже, співробітники органів внутрішніх справ під час виконання своїх обов'язків зобов'язані також дотримуватись вимог трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, з огляду на необхідність забезпечення належного виконання трудових обов'язків, а як наслідок і діяльності державної установи.

Поряд з цим, правилами внутрішнього трудового розпорядку обумовлено, зокрема, що працівник зобов'язаний своєчасно приходити на роботу та дотримуватись встановленої подовженості робочого часу, раціонально його використовувати для забезпечення дотриманням законності і статутного порядку.

Суд приймає до уваги твердження позивача, що суб'єктом владних повноважень спірні накази від 09.07.2014 року № 358 та від 29.07.2014 року № 277о/с були направлені на не актуальну адресу: АДРЕСА_2, звідки позивач був знятий з реєстрації 19.01.2011 року та 02.02.2011 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними відмітками у копії паспорта позивача.

Однак, при цьому, суд зазначає, що у разі необізнаності позивача про факт існування вказаних наказів від 09.07.2014 року № 358 та від 29.07.2014 року № 277о/с, якими позивача було звільнено у запас Збройних сил, то ОСОБА_1 мав продовжувати виконувати службові обов'язки, дотримуватись вимог трудового розпорядку, норм службової дисципліни, отримуючи при цьому заробітну плату та користуючись іншим соціальним забезпеченням.

Тобто, враховуючи позицію позивача про те, що ОСОБА_1 дізнався про оскаржувані накази лише в червні 2018 року, коли отримав трудову книжку, то позивач мав виконувати службові обов'язки в період з 2014 року (моменту прийняття спірних наказів) до 2018 року (моменту отримання на руки трудової книжки), доказів чого позивачем до суду не надано.

Наведені обставини, на думку суду, спростовують факт необізнаності позивача про його звільнення зі служби та можливості реалізувати своє право на звернення до суду, починаючи з липня 2014 року із вимогами щодо скасування наказів Головного управління МВС України в Харківській області від 09.07.2014 року № 358 та від 29.07.2014 року № 277о/с та стягнення відповідних сум.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача або в самостійному порядку, або через адвоката до відповідача з метою отримання трудової книжки до червня 2018 року.

Також, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження існування інших об'єктивних, непереборних причин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів з 2014 року та також вказує також на обізнаність позивача про можливість настання для нього наступних негативних наслідків.

При цьому, суд враховує, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Судом також враховуюся спроби позивача отримати інформацію про причин звільнення ОСОБА_1 та отримання копій спірних наказів шляхом оформлення адвокатом позивача ОСОБА_2, відповідних адвокатських запитів від 19.06.2018 року, однак вказані обставини прямо не вказують на наявність об'єктивних, непереборних та поважних причин, які перешкоджали позивачу реалізувати своє право на захист з 2014 року, зважаючи на те, що спірні накази стосуються проходження позивачем державної служби, до якої законодавцем висунуто особливі вимоги.

Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 11.04.2018 року по справі № 826/13046/16.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а наведені в заяві про усунення недоліків позовної заяви обставини пропуску звернення до суду не є поважними, об'єктивно непереборними, істотними та такими, що перешкоджали позивачу звернутись до суду за захистом своїх прав та оскаржити рішення відповідача, починаючи з 2014 року, навіть зважаючи на перебування в Харківському СІЗО протягом трьох місяців в 2014 році.

Будь-яких інших підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними позивачем не зазначено, а судом не знайдено, у зв'язку із чим в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити, а позовну заяву слід повернути позивачу.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до вимог п. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до вимог ч.1- 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Щодо повернення позивачу сплаченого судового збору, то суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу повернення судового збору врегульовані ст.132 КАС України та Законом України "Про судовий збір".

Так, згідно з ч.2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704, 80 грн. згідно квитанції ХОУ АТ ДОБУ ТВБВ № 36 від 24.07.2018 року.

Таким чином, оскільки позовна заява підлягає поверненню, суд дійшов висновку про повернення судового збору ОСОБА_1

Керуючись статтями 122, 132, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду по адміністративній справі № 2040/5542/18 ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати доходів, грошового забезпечення за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати доходів, грошового забезпечення за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні - повернути позивачу.

Повернути з Державного бюджету України (УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34318206084012) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61118, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 704,80грн. ( сімсот чотири грн. 80 коп.) відповідно до квитанції ХОУ АТ ДОБУ ТВБВ № 36 від 24.07.2018 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Горшкова О.О.