Рішення № 75753483, 06.08.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року м. Кропивницький справа № П/811/1228/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом сільського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить, з урахуванням уточнення (зміни) позовних вимог (т.2 а.с.150-168), визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000051402 та №0000081402 від 11.04.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посадовими особами податкового органу під час перевірки зроблено необґрунтовані висновки про порушення позивачем Податкового Законодавства України на підставі яких прийнято протизаконні, необґрунтовані та безпідставні рішення які необхідно скасувати.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки податковий орган при винесені оскаржуваних рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. В задоволенні позову просив відмовити (т.1, а.с.199-203).

Відповідно до ухвали від 22.05.2018 року закрито підготовче провадження, а подальший розгляд справи по суті здійснено у порядку письмового провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, судом встановлені наступні обставини.

На виконання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 19.02.2016 року №48 та направлень №63, №64 від 29.02.2016 року та №101 від 16.03.2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну перевірку селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ - 23686997) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року (т.1, а.с.154, 158-160).

За результатами проведення перевірки складено акт від 28.03.2016 року №14/11-28-14-02/23686997 в якому зафіксовані порушення позивачем, зокрема, вимог п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 77196,67 грн., п.209.2, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено нецільове використання сум податку на додану вартість у розмірі 39438,00 грн., а також, п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касових книгах на підставі прибуткових касових ордерів в сумі 100000,00 грн. (т.1, а.с.15-50, 164-182).

На підставі проведеної перевірки та висновків акту відповідачем 11.0742016 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000051402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 174952,00 грн., в т.ч.: 116635,00 грн. за податковим зобов'язанням та 58317,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а.с.51);

- №0000081402, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн. (т.1, а.с.52);

Не погоджуючись з даними рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000051402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 174952,00 грн., суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по сільськогосподарській декларації для суб'єкта спеціального режиму оподаткування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року встановлено його завищення всього в сумі 77196,67 грн. в тому числі за квітень місяць 2013 року в сумі 905,33 грн., за травень місяць 2013 року в сумі 15306,67 грн., за серпень місяць 2013 року в сумі 19658,65 грн., за жовтень місяць 2013 року в сумі 23447,08 грн., за березень місяць 2014 року в сумі 458,33 грн., за жовтень місяць 2014 року в сумі 8971,72 грн. та за грудень місяць 2014 року в сумі 8448,89 грн.

В акті перевірки зазначено, що господарством в порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.209.2, пп.209.15.1 п.2019.15 ст.209 Податкового кодексу України протягом 2013-2014 років до складу податкового кредиту віднесено ПДВ на загальну суму 29059,84 грн. за товари придбані у ТОВ "Епіцентр К" м. Кіровоград.

Згідно долучених до матеріалів справи копій рахунків, податкових та видаткових накладних судом встановлено, що протягом 2013 - 2014 років селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 придбало у товариства з обмежено відповідальністю "Епіцентр К" гіпсокартон, ванну, раковини, біде, сіфони, змішувачі, душові колони, душові двері, пилосос, люстри, бра, світильники, холодильник, полички для душу, склянки для зубних щіток, дозатори рідкого мила, дзеркала з підставками, лампи настільні, ліхтар прожектор та інше (т.1, а.с.54-91).

Факт придбання товару сторонами не заперечується.

Як зазначив представник позивача, придбані у товариства з обмежено відповідальністю "Епіцентр К" використані для облаштування місць відпочинку робітників в орендованому приміщенні та надав відповідні докази.

Вищенаведене відповідачем також не заперечується.

Відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, - це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Суд звертає увагу, що згідно підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України, до діяльності у сфері сільського господарства відноситься виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Відтак, на думку суду, товари придбані у товариства з обмежено відповідальністю "Епіцентр К" суми по яких віднесено до податкового кредиту по сільськогосподарській декларації для суб'єкта спеціального режиму оподаткування у 2013 - 2014 роках не могли бути використані у виробництві сільськогосподарської продукції або у сфері сільського господарства, а тому повинні бути включені до складу податкового кредиту загальної декларації.

А отже, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення суми 29059,84 грн. до спецдекларації знайшли своє підтвердження.

В акті перевірки також зазначено, що господарством в порушення п.44.1 ст.44 п.198.2 п.198.3 п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", р.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу Українивід 14.10.1997 року№363, в березні , серпні та жовтні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено ПДВ на загальну суму 48136,83 грн. (15306,67 + 11480,16 + 21350,00) за амофос та дизпаливо згідно податкових накладних, виданих ТОВ "Габен" м. Львів та ТОВ "Октан - Ойл" м. Знам'янка.

Отже, перевіряючі дійшли висновку про відсутність факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) з підстав ненадання позивачем товарно - транспортних накладних на підтвердження відвантаження придбаного амофосу та дизпалива.

Також, в акті перевірки зазначено, що СФГ ОСОБА_1 в жовтні 2014 року придбало у ТОВ "Октан - Ойл" дизпаливо ДТ-Л-К5 , сорт С в кількості 9000 л. на загальну суму 139050,00 грн. в тому числі ПДВ - 23175,00 грн. про що свідчить податкова накладна №62 від 30.10.2014 року.

Оплата за дизпаливо, отримане від ТОВ "Октан - Ойл", частково здійснювалася СФГ ОСОБА_1 за спеціальним рахунком ПДВ.

Перевіряючі дійшли висновку, що придбане дизпаливо не використовувалось у виробництві сільськогосподарської продукції, а оплата за нього частково здійснена зі спеціального рахунку ПДВ, отже, перевіркою встановлено нецільове використання сум податку в розмірі 39438,00 грн.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Габен" (Постачальник) та селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки №100-09 від 11.02.2013 року (т.1, а.с.92-93).

Відповідно до змісту договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар (мінеральне добриво), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору та Додатків до нього.

На підставі видаткових накладних від 03.05.2013 року та 20.05.2013 року ТОВ "Габен" відвантажило на адресу позивача 28 тонн амофоса на загальну суму 160220,96 грн. в тому числі ПДВ 26786,83 грн. (т.1, 95, 97).

До вказаних операцій ТОВ "Габен" виписало на адресу СФГ ОСОБА_1 податкові накладні (т.1, а.с.94, 98).

Перевезення придбаного у ТОВ "Габен" товару відбувалось власними силами позивача, відповідно до умов договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.96, 100).

Суми вказані у податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту по сільськогосподарським деклараціям для суб'єкта спеціального режиму оподаткування за травень та серпень 2013 року, про що свідчать записи в реєстрах отриманих податкових накладних.

Також судом встановлено, що між СФГ ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ "Октан-Ойл" (Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №15/05/13 від 15 травня 2015 року (т.1, а.с.101-102).

Відповідно до змісту договору, Продавець протягом строку дії цього Договору зобов'язується на замовлення Покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність (господарське відання) Покупця паливно мастильні матеріали, надалі "Товар", а покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах цього Договору.

На підставі рахунку - фактури та видаткової накладної від 28.10.2013 року ТОВ "Октан-Ойл" передало у власність позивача 14000 літрів дизпалива на загальну суму 128100,00 грн. в тому числі ПДВ 21350,00 грн. (т.1, 103, 105).

Перевезення придбаного у ТОВ "Октан-Ойл" товару відбувалось за рахунок контрагента силами ТОВ "Титан-Ойл", що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно-транспортною накладною (т.1, а.с.106).

Суму вказану у податковій накладній включено позивачем до складу податкового кредиту по сільськогосподарській декларації для суб'єкта спеціального режиму оподаткування за жовтень 2013 року, про що свідчить запис в реєстрі отриманих податкових накладних.

Також, на виконання вказаного договору, на підставі рахунку - фактури та видаткової накладної ТОВ "Октан-Ойл" передало у власність позивача дизельне паливо у кількості 9000 літрів на загальну суму 139050,00 грн. (т.1, а.с.107-109).

ТОВ "Октан-Ойл" виписало на адресу позивача податкову накладну (т.1, а.с.108).

Перевезення придбаного у ТОВ "Октан-Ойл" товару відбувалось за рахунок контрагента, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно-транспортною накладною (т.1, а.с.110).

Оплату за вказаний товар частково здійснено позивачем за спеціальним рахунком ПДВ №26049190319002 (т.2, а.с.10, зворот).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з постановою Верховного Суду (касаційне провадження №К/9901/2030/17), №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження відвантаження та проведення господарських операцій по придбанню амофоса та дизпалива у ТОВ "Габен" та ТОВ "Октан-Ойл" (а.с.16 акта).

В даному випадку суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Окрім цього, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова ВС/КАС від 06.02.2018 р. у справі № 804/4940/14 , ЄДРСРУ № 72029288).

Більше того, відсутність у покупця реєстру товарно-транспортних накладних не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення поставки товару позивачу (Постанова ВС/КАС від 24.01.2018 р. справа № 806/684/14, ЄДРСРУ № 71829171).

Отже, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, навіть неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення придбаного у ТОВ "Габен" та ТОВ "Октан-Ойл" товару у перевіряємий період.

Також необхідно зазначити, що відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; вантажний автомобільний транспорт (т.1, а.с.11).

Судом встановлено що у господарства наявні технічні та трудові ресурси, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтвами про реєстрацію машини та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (т.1, а.с.222-236; т. 2, а.с.169-178, 205-207).

Відповідно до акту використання мінеральних, органічних бактеріальних добрив, ядохімікатів та гебіцидів затвердженого СФГ ОСОБА_1 31.05.2013 року, на 1275 га. використано амофос в розмірі 207200 кг. (т.2, а.с.242).

Також судом встановлено, що відповідно до акту затвердженого СФГ ОСОБА_1 30.10.2013 року, в жовтні 2013 року зібрано насіння соняшника на площі 400 га та витрачено дизпалива 5200 л при нормі витрат 13 л/га, на перевезення насіння витрачено дизпалива 2000 л, на дискування на площі 400 га витрачено дизпалива 6280 л. при нормі витрат 15,7 л/га, на оранку на площі 400 га витрачено дизпалива 11200 л при нормі 28 л/га, всього витрачено дизпалива - 24680 л. (т.2, а.с.244).

Відповідно до акту затвердженого СФГ ОСОБА_1 31.10.2014 року, в жовтні 2014 року зібрано насіння соняшника на площі 649,8 га та витрачено дизпалива 8447 л при нормі витрат 13 л/га, на перевезення соняшника витрачено дизпалива 1000 л, на мульчування площі 649,8 га витрачено дизпалива 3898 л при нормі витрат 7 л/га, на дискування на площі 649,8 га витрачено дизпалива 4549 л при нормі витрат 7 л/га, на глибоке рихлювання площу 649,8 га витрачено дизпалива 17545 л при нормі витрат 27 л/га, всього витрачено дизпалива - 35439 л. (т.2, а.с.243).

Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що позивачем підтверджено фактичне здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Габен" та ТОВ "Октан-Ойл", а придбані у вказаних контрагентів товари використані у власній господарській діяльності для виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно з пунктом 209.2 ст.209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Отже, позивач у перевіряємому періоді правомірно відніс до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 48136,83 грн. (15306,67 + 11480,16 + 21350,00) за амофос та дизпаливо згідно податкових накладних, виданих ТОВ "Габен" та ТОВ "Октан - Ойл" та сплатив за дизпаливо 39438,00 грн. зі спеціального рахунку.

Відповідно до підпункту 534.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку до податкового повідомлення - рішення від 11.04.2016 року №0000051402 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Доказів того, що позивач повторно, протягом 1095 днів визначено контролюючим органом суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування суду не надано.

Суд доходить висновку, що в даному випадку до позивача необхідно застосовувати штрафні санкції у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне скасувати податкового повідомлення - рішення від 11.04.2016 року №0000051402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 87575,00 грн. за основним платежем та 51052,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 11.04.2016 року №0000081402 суд зазначає наступне.

В акті заначено, що в ході перевірки встановлено несвоєчасне оприбуткування СФГ ОСОБА_1 готівки в касі господарства за 03 січня 2014 року на суму 100000,00 грн.

Зазначені кошти оприбутковані в касі господарства згідно прибуткового касового ордеру №1 від 03.01.2014 року.

В подальшому, згідно видаткового касового ордеру №1від 03.01.2014 року готівкові кошти в сумі 100000,00 грн. видані ОСОБА_1 як позика.

В той же час, в касовій книзі СФГ ОСОБА_1 за 3-9 січня 2014 року (сторінка 39 касової книги) спочатку зазначено оприбуткування готівки згідно прибуткового касового ордеру №1а від 09.01.2014 року в сумі 1297,80 грн. від ОСОБА_3, як доплата за путівку з подальшою видачею даної суми згідно видаткового касового ордеру №1а від 09.01.2014 року для здачі в банк, а лише потім оприбуткування готівки згідно прибуткового касового ордеру №1 від 03.01.2014 року в сумі 100000,00 грн. та подальша видача згідно видаткового касового ордеру №1 від 03.01.2014 року.

Дані записи свідчать про невідповідність реального часу здійснення запису про оприбуткування готівки згідно прибуткового касового ордеру №1 від 03.01.2014 року, в день її фактичного надходження до каси господарства, а саме - 03.01.2014 року.

Судом встановлено, що між СФГ ОСОБА_1 та ОСОБА_1 укладено договір позики від 03.01.2014 року відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі обумовлені цим договором, а позичальник зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів у порядку та на умовах, визначених цим договором. Розмір позики за цим договором становить 100000,00 грн. (т.1, а.с.120-121).

Виконання вказаного договору підтверджується прибутковим та видатковим касовим ордером (т.1, а.с.118-119).

Згідно з абзацами першим, другим та третім пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Дослідивши подану до матеріалів справи належним чином завірену копію касової книги (т.4, а.с.71-122) судом встановлено, що на сторінці 39 касової книги (т.4, а.с.110) зазначено:

- залишок на початок дня - 0,27;

- одержано по чеку, рахунок - 311, надходження - 100000,00 грн.;

- ОСОБА_1, рахунок - 505, видаток 100000,00 грн.;

- ОСОБА_3, рахунок - 652, надходження - 1297,80 грн.;

- здано до банку, рахунок 652, видаток - 1297,80 грн.

- разом за день - 101297,80 грн.;

- залишок на кінець дня 0,27 грн.;

- запис в касовій книзі перевірив і документи в кількості два прибуткових та два видаткових одержав (бухгалтер).

Інших доказів на підтвердження висновків викладених в акті перевірки суду не надано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу про невідповідність реальному часу здійснення запису про оприбуткування готівки згідно прибуткового касового ордеру №1 від 03.01.2014 року, в день її фактичного надходження до каси господарства.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 11.04.2016 року №0000081402 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов сільського (фермерського) господарства ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.04.2016 року задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.04.2016 року №0000051402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 87575,00 грн. за основним платежем та 51052,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення від 11.04.2016 року №0000081402 у повному обсязі.

В решті позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь сільського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (код - 23686997, вул. Дімітрова, 87А, м. Бобринець, Бобринецький район, Кіровоградська область, 27200) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9579 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 41 копійка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код - 39393501, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько