Рішення № 75753479, 06.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 р. справа № 643/5436/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд:

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити її з урахуванням недоплати в сумі 7179,20 грн. (з травня 2015 року по травень 2018 року), а в подальшому з урахуванням нового коефіцієнта стажу, правильного обрахованого на підставі поданих позивачем документів та рішення суду;

- визнати страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням наданих документів таким, що складає необхідні 30 років.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 неодноразово з 2015 року зверталась до територіального органу пенсійного фонду з метою надання роз'яснення щодо розміру нарахованої пенсії та з проханням перерахувати пенсію. Так, позивач посилається на те, що відповідачем нерівно визначено трудовий стаж, до якого не включено, зокрема, періоди, коли позивач займалась підприємницькою діяльністю та була опікуном інваліда дитинства, а відтак просить суд визнати факт того, що страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням наданих документів таким, що складає необхідні 30 років. З огляду на вищезазначене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.07.2018 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачам - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача через канцелярію суду 01.08.2018 року надав відзив на позов, в якому зазначив, що пенсійні виплати ОСОБА_1 проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме з урахуванням того, що загальний стаж роботи складає 19 років 10 місяців 23 дні, та який зараховано по 23.10.1996 року, а з 01.09.2017 року розрахунок пенсії було оновлено у відповідності до вимог нового пенсійного законодавства. Отже, зважаючи на те, що пенсія позивачу перерахована та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства, то відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача 06.06.2018 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача (вх. № 01-26/39463/18), у якій позивач вказала на невідповідність дій контролюючого органу вимогам чинного законодавства в частині не врахування в стаж період підприємницької діяльності позивача та перебування у статусі опікуна за інвалідом дитинства, наслідком чого є невірне, на думку позивача, обчислення відповідачем розміру пенсійного забезпечення позивача. З огляду на зазначене, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Відповідно до довідки від 07.08.2013 року № 12490/30-02 ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, як опіку на підопічного інваліда з дитинства 2 групи довічно.

Листом від 30.10.2015 року № 7о-4180678 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено позивача про розгляд звернення на Урядову гарячу лінію Державної установи "Урядовий контактний центр" та повідомлено про розмір нарахованої пенсії (а.с. 53).

18.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою, в якій просила надати розрахунок нарахованої пенсії за віком (а.с. 51).

Листом від 26.02.2016 року № 94/я-3 Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова надано відповідь на звернення ОСОБА_1, в якій роз'яснено розмір нарахованої пенсії за формулою відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та зазначено про рівень підвищення пенсії у відповідний період (а.с. 54-56).

Листом від 12.03.2018 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою, в якій просила перевірити на профпригодність свого інспектора та зобов'язати її внести виправлення в особову справу ОСОБА_1 як по сумі знову перерахованої пенсії, так і в кількості місяців, на протязі яких остання повинна отримати надбавку у розмірі 10 %; перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до нового законодавства і виплатити недоплачену різницю (а.с. 52).

Листом від 30.03.2018 року № 228/Я-3 Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повідомлено ОСОБА_1 про розгляд її заяви та зазначено, що обставини пенсійного забезпечення були роз'яснені останній листом від 26.02.2016 року. Також, Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно надано розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2017 року по відповідній формулі та окремо зазначено рівень підвищення пенсії.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 вважає, що територіальним органом пенсійного фонду невірно визначено трудовий стаж, в який не зараховано, зокрема, періоди, коли позивач займалась підприємницькою діяльністю та є опікуном інваліда дитинства, з огляду на що відповідачем невірно визначено розмір пенсійного забезпечення позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, на позивача розповсюджується дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо порядку подання та оформлення документів для перерахунку його пенсії.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846; далі - Порядок).

Згідно з п.4.1 Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Отже, вказаним Порядком встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить про призначення (перерахунок) їй пенсії.

Відповідно до п.4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п. 4.3. Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, в органу Пенсійного фонду обов'язок прийняти рішення виникає за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, встановленій вказаним Порядком.

При цьому, наведеними вище нормами чинного законодавства, а саме - вказаним Порядком передбачено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Без їх дотримання усі наступні дії щодо призначення пенсії є передчасними, оскільки суд здійснює захист порушеного права, а не права, яке може бути порушено в майбутньому.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із заявами встановленої Порядком форми до відповідача не зверталась, а тому у відповідача обов'язок прийняти рішення щодо перерахунку чи відмови у перерахунку пенсії не виник.

Водночас, заяви позивача від 18.02.2016 року та від 12.03.2018 року не відповідають затвердженій формі для заяв про перерахунок пенсії за віком відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, суд зазначає, що територіальний орган пенсійного фонду наділений повноваженнями щодо перерахунку пенсії, розмір якої залежить від розміру страхового стажу, у випадку, зокрема, звернення пенсіонера до пенсійного фонду із заявою щодо визначення/зміни розміру такого страхового стажу із зазначенням обставин та доказів, які впливають на розмір страхового стажу.

Тобто, у випадку, якщо пенсіонер вважає, що територіальним органом пенсійного фонду не зарахований певний період до страхового стажу пенсіонера, то останній не позбавлений права звернення до такого територіального органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок страхового стажу, за наслідком чого суб'єктом владних повноважень приймається відповідне рішення, та, в подальшому, може бути змінено розмір пенсійного забезпечення.

Окрім того, суд зазначає, що заявником мають бути подані до територіального органу пенсійного фонду відповідні докази на підтвердження страхового стажу пенсіонера.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. (далі Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Проаналізувавши наведене, вбачається, що неможливість одержання доказів на підтвердження стажу роботи працівників є підставою для підтвердження вказаного періоду показаннями свідків.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд враховує надане позивачем рішення Виконавчого комітету Комінтернівської районної ради Народних депутатів від 19.05.1987 року № 167 про розгляд заяв громадян по вирішенню питань індивідуальної трудової діяльності, у списку яких значиться ОСОБА_2, довідку Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з приводу того, що ОСОБА_2 в період з 02 кварталу 1998 року по 04 квартал 2000 року отримувала дохід від підприємницької діяльності, а також те, що позивач з 2013 є опікуном недієздатної особи, як на підстави перерахунку стажу.

Однак, суд зазначає, що позивач з 2015 року та до моменту подання даного адміністративного позову не зверталась до відповідача із заявами про перерахунок страхового стажу, а суб'єктом владних повноважень, відповідно, не було прийнято рішення про задоволення /відмову у включенні вказаних періодів до стажу позивача та проведення/не проведення перерахунку стажу позивача.

Суд звертає увагу на те, що адміністративний суд у відповідності до вимог статті 2 КАС України перевіряє законність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.

Окрім того, зі змісту наведених приписів кодексу адміністративного судочинства випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Частиною 1 ст. 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не надано до суду ані доказів звернення до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з метою визначення дійсного загального або спеціального стажу позивача із включенням відповідних періодів, а відповідачем, відповідно, не приймалось жодного рішення про відмову у визначення розміру стажу пенсіонера та не зарахування до нього спірних періодів, ані доказів звернення до територіального органу пенсійного фонду із заявою встановленої форми щодо перерахунку пенсійного забезпечення та прийняття суб'єктом владних повноважень рішення за результатом розгляду таких заяв.

Суд зазначає, що лише після звернення позивача до відповідного територіального органу пенсійного фонду із вищезазначеними заявами про визначення стажу та перерахунок пенсії, на підставі чого відповідачем буде прийнято відповідне рішення, у позивача виникнення право на звернення до суду у разі не згоди з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень.

Отже, наразі суб'єктом владних повноважень не порушено права та законні інтереси позивача у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні в частині позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити її з урахуванням недоплати в сумі 7179,20 грн. (з травня 2015 року по травень 2018 року), а в подальшому з урахуванням нового коефіцієнта стажу, правильного обрахованого на підставі поданих позивачем документів та рішення суду, оскільки у відповідача обов'язок прийняти рішення щодо перерахунку чи відмови у перерахунку пенсії не виник, так як позивач не звертався до суб'єкта владних повноважень як із заявою про визначення дійсного (загального) стажу, так із заявою встановленої Порядком форми про перерахунок пенсії. перерахунку пенсії.

З приводу частини позовних вимог щодо визнання трудового стажу позивача з урахуванням наданих документів таким, що складає 30 років, то суд зазначає, що суд не підміняє субєкт владних повноважень (не перебирає повноважень органу виконавчої влади) у визначенні дійсного загального або спеціального стажу позивача.

Згідно зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці пов'язує визначення ефективного судового захисту саме з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, поновлюючи порушене право, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити лише такі дії, які передбачені законом.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту у вказаних позовних вимогах за своїм змістом не відповідає визначеному законом способу захисту порушеного права, оскільки суперечить вищевказаному підходу.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Зазначена стаття КАСУ кореспондує приписам ст. 245 КАСУ згідно якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Отже, вимоги про визнання певного факту у зазначених переліках відсутні, а тому суд дійшов висновку про невірне обрання позивачем захисту порушеного права в цій частині, а у суду відсутні повноваження щодо задоволення вказаної позовної вимоги.

Одночасно суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права звернутися до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про визначення страхового стажу та за результатом вирішення чого позивач має право звернутись до відповідача із заявою, форма якої встановлена у додатку №2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, з додачею всіх необхідних документів для такого перерахунку.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є передчасними, оскільки наразі суб'єктом владних повноважень не порушено права та законні інтереси позивача у спірних правовідносинах, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.