Рішення № 7575236, 30.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09                                                                                           Справа№ 6/136

За позовом: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Львів

до відповідача: Державного підприємства “Славське лісове господарство”, смт.Славське

про: стягнення 3734грн. 71коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Білик П.Б.

від відповідача : Кондратюк А.С.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Державного підприємства “Славське лісове господарство” про стягнення 2148грн. 94коп. основного боргу, 988грн. 51коп. інфляційних втрат, 258грн. 58коп. пені, 150грн. 43коп. штрафу та 188грн. 25коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 09.06.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.07.2009р. В зв”язку з неявкою представника позивача в судове засідання, ухвалою суду від 02.07.2009р. розгляд справи відкладено на 23.07.2009р. В судовому засіданні 23.07.2009р. судом оголошено переву до 30.07.2009р. з метою надання можливості позивачу долучити додаткові докази до матеріалів справи.

          В судовому засіданні 30.07.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

          Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, подав суду клопотання від 21.07.2009р. № 435, яким просить суд застосувати термін позовної давності тривалістю у три роки, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки заборгованість в розмірі 2148грн. 94коп. була списана з обліку в грудні 2008р. та зарахована на валові доходи підприємства, відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-ХІ та на підставі наказу по ДАП “Славський лісгосп” № 281 від 26.11.2008р., так як термін позовної давності по договору № 3 минув 06.10.2008р.

          Також представник відповідача подав суду копію платіжного доручення № 375 від 23.02.2007р., відповідно до якого ДП “Славське лісове господарство” перераховано ДП “Львівський облавтодор” 4000грн. 00коп.” кредиторської заборгованості згідно акту звірки по договору №14 від 30.10.2006р.”.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

06.10.2004р. між філією ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»«Стрийська ДЕД» (підрядник) та Славським держлісгоспом, правонаступником якого є ДП “Славське лісове господарство” (замовник) було укладено договір № 3 на влаштування площадки із а/б суміші.

30.10.2006р. між ДП “Славське лісове господарство” та ДП «Львівський Облавтодор» філія “Стрийська ДЕД” укладено договір № 14 на влаштування а/бетонної площадки.

Відповідно до п. 2.1. вказаних договорів, підрядникзобов”язується своїми силами і засобами виконати роботи по влаштуванню а/бетонної площадки відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації і обумовлений договором строк.

Протягом жовтня 2004 року - жовтня 2006 року філією ДП “Львівський Облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” “Стрийська ДЕД”, було виконано роботи, відповідно до умов договорів № 3 та 14 на загальну суму 32263грн.60коп. Даний факт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2004 року та жовтень 2006 року.

Відповідно до п. 2.2. укладених договорів, замовник зобов'язувався забезпечити своєчасне фінансування будівництва (забезпечити необхідними будівельними та іншими матеріалами), прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт (будівельних та інших матеріалів).

Договірна ціна робіт за договором № 3 від 06.10.2004р. становила 19978грн. 00 грн., а за договором № 14 від 30.10.2006р. –12285грн.60коп.

п. 5.2. договору № 3 від 06.10.2004р. передбачено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.2. договору № 14 від 30.10.2006р., кінцеві розрахунки за надані послуги здійснюються протягом двох тижнів з дня підписання акту виконаних робіт замовником.

Однак, відповідач вартість виконаних робіт оплатив частково в сумі 17285грн. 60коп.

Відповідачем по накладних: №№ 008369 від 31.08.2005р., 008370 від 31.08.2005р., № 008455 від 15.09.2005р., 008801 від 05.10.2005р., № 008802 від 05.10.2005р. було надано позивачем послуги та поставлено товар на загальну суму 12829грн.06коп. Дана сума зарахована позивачем в рахунок часткового погашення боргу.

Станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача становить 2148грн.94коп.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За неналежне виконання відповідачем свого зобов”язання, позивач відповідно до п.13.1. договорів №№ 3 від 06.10.2004р., 14 від 30.10.2006р. та ст.ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 22.10.2008р. по 22.04.2009р. становить 258грн. 58коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно представленого суду розрахунку розмір інфляційних втрат становить 988грн. 51коп., а 3 % річних - 188грн. 25коп., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від суми основного боргу, відповідно до ч.2.ст. 231 ГК України, оскільки Дочірнє підприємство “Львівський Облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, шо належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 7% від суми основного боргу в сумі 150грн. 43коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про застосування до даної заборгованості строку позовної давності, суд прийшов до висновку відмовити в її задоволенні, оскільки заборгованість сплачена відповідачем 23.02.2007р. платіжним дорученням № 375 у сумі 4000грн. 00коп. правомірно була зарахована позивачем в погашення попередніх заборгованостей відповідачем, отже, списання відповідачем суми боргу відповідно до наказу №281 від 26.11.2008р. є неправомірним.

Представлена відповідачем копія платіжного доручення від 23.02.2007р. № 375 в якій призначенням платежу зазначено: “перерах кредиторська заборгованості зг. акту звірки. по дог.№14 від 30.10.2006р.” не береться судом до уваги, оскільки не відповідає дійсності, так як позивачем до матеріалів справи долучено копію банківської виписки від 23.02.2007р. в якій призначенням платежу за платіжним дорученням № 375 вказано: ”перерах. кредиторська заборгованість зг.акту звірки. в т.ч. ПДВ 666,67грн.” Без зазначення договору №14 від 30.10.2006р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до всиновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 509, 525, 526,530,610,611,625 ЦК України, ст.ст.193,229-232, ст.ст.33,43,49,82,84 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Славське лісове господарство”, Львівська обл., смт.Славське, вул.О.Степанівни, 7 ( ідентифікаційний код 00992384) на користь Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”,м.Львів, вул.В.Великого, 54 ( ідентифікаційний код 31978981) 2148грн. 94коп. основного боргу, 988грн. 51коп. інфляційних втрат, 258грн. 58коп. пені, 150грн. 43коп. штрафу, 188грн. 25коп. 3 % річних, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя