Рішення № 75751272, 06.06.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6478/17

№ провадження 2-а/208/109/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі Головуючого, судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Севастьянової Л.М., представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» Пушкар Олександра Вадимовича, представника відповідача Кам’янської міської ради Тертишної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Кам’янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Кам’янської міської ради № 816-19/VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» від 29 вересня 2017 року, -

в с т а н о в и в :

Позивач Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» звернувся до суду із адміністративним позовом до Кам’янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Кам’янської міської ради № 816-19/VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» від 29 вересня 2017 року. Зазначив, що відповідач застосував до спірного рішення положення Закону № 1791-VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельній ділянки у межах міста», вважає, що на зазначене рішення поширюється дія вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5. статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», які відповідачем дотримані не були. Оскаржуваним рішенням встановлені ставки орендної плати за земельну ділянку без додержання принципів державної регуляторної політики, поза застосування відповідних процедур, зокрема, поза планом здійснення регуляторної діяльності, без аналізу регуляторного впливу та обов'язкового оприлюднення його проекту, чим порушено права позивача на участь у процесі прийняття рішення, зокрема, на подання зауважень та пропозицій щодо проекту такого регуляторного акта. Відповідач, як розробник регуляторного акта, не визначив очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі, не здійснив розрахунок очікуваних витрат та вигід суб'єктів господарювання, не довів обґрунтовано, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, що є обов'язковими відповідно до статті 8 Закону України «Про Державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності», чим порушив принципи ефективності та передбачуваності.

Відповідачем надано відповідь на позов, в якій останній проти позову заперечував повністю. На виконання вимог пункту 4 розділу ХІХ Податкового кодексу України щодо щорічного перегляду ставок деяких податків визначених в абсолютних значеннях, створення умов для збільшення надходжень до бюджету та забезпечення збалансованого бюджету у 2017 році, адаптації до норм Європейського законодавства, було прийнято Закон України від 20.12.2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році». Законом змінено граничні розміри місцевих податків і зборів, у тому числі, ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження); орендної плати за земельну ділянку (державної та комунальної власності). Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Дозвіл не застосовувати Закон по відношенню до актів органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання вимог частини 4 розділу ІІ Закону №1791, поширюється виключно на рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік. Тому органи місцевого самоврядування, в межах визначених законодавством, мають привести свої рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік у відповідність до Податкового кодексу України із врахуванням вимог вказаного Закону. 29 вересня 2017 року Кам’янською міською радою прийнято оскаржуване рішення, яке набрало чинності з 1 жовтня 2017 року, пунктом 3 якого визначено вважати таким, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 23 червня 2017 року №725-17/VІІ «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» з 1 жовтня 2017 року». Пунктом 5 вищезазначеного Положення визначено розмір орендної плати за земельні ділянки у відсотках від нормативної грошової оцінки, а саме, пунктом 5.1. визначено ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 3% від нормативної грошової оцінки, пунктом 5.2 визначено ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3 - 4% від нормативної грошової оцінки, пунктом 5.3. визначено, що ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для розміщення об'єктів торгівлі (посередництво в торгівлі) пальним та за земельні ділянки, які використовуються для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності - 12% від нормативної грошової оцінки. Враховуючи викладене, згідно вказаного закону рішення міської ради про встановлення місцевих податків і зборів, що прийнято у 2017 році, не підлягає проходженню регуляторної процедури. Відповідно до Закону України від 07.12.2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році»установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вказана норма вказує, що рішення міської ради про встановлення місцевих податків і зборів, які прийнято у 2017 та 2018 році, не підлягають проходженню регуляторної процедури.

Представником позивача надана відповідь на відзив.

У судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» є орендарем земельних ділянок, загальною площею 0,7915 га, що знаходиться за адресою вул.Ігнатія Ясюковича, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, земельної ділянки за адресою: вул.Тритузна, 25, площею 1,2843 га. та інші (а.с.17-18).

Пунктом 1 рішення Кам’янської міської ради від 23 червня 2017 року №725-17/VІІ було затверджено «Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», із зазначенням про набрання чинності таким рішенням з 1 липня 2017 року.

29 вересня 2017 року Кам’янською міською радою прийнято оскаржуване рішення №816-19/VІІ «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», яким вирішено:

1) затвердити Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста;

2) дане рішення набирає чинності з 1 жовтня 2017 року;

3) вважати таким, що втратить чинність пункт 1 рішення міської ради від 23.06.2017 року №725-17/VIІ «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» з 1 жовтня 2017 року (далі - Положення №725-17/VIІ).

Згідно «Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», затвердженого Рішенням №816-19/VІІ: «1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

5. Розмір орендної плати за земельні ділянки, встановлюється у відсотку від нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці:

5.1. Ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 3% від нормативної грошової оцінки;

5.2. Ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3. - 4% від нормативної грошової оцінки;

5.3. Ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для розміщення об'єктів торгівлі (посередництво в торгівлі) пальним та паливом та за земельні ділянки, які використовуються для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності - 12% від нормативної грошової оцінки.

6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України.

8. Індексація нормативної грошової оцінки земель

8.1. Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

8.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

8.3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель».

Текст оскаржуваного Положення №816-19/VІІ є повністю ідентичним тексту попереднього Положення №725-17/VIІ, за виключенням розміру ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1 та 5.3, так, з 1 липня 2017 року вказана ставка визначена в розмірі 3,5%, а згідно оскаржуваного Положення №816-19/VІІ, з 1 жовтня 2017 року, ставка орендної плати за вказані земельні ділянки встановлена в розмірі 4%.

Позивач заявляє, що його права порушені незастосуванням при прийнятті оскаржуваного рішення регуляторної процедури та право на участь у прийнятті рішення відповідачем не забезпечено.

Вирішуючи заявлений спір по суті належить надати оцінку, чи при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення мала бути застосована регуляторна процедура ти чи порушені права позивача таким рішенням.

Законодавство України про державну регуляторну політику складається із Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також законів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері державної регуляторної політики.

Відповідно до статей 10, 12 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з пунктом 12.5 статі 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Податковим кодексом України, в редакції до 01.01.2017 року, було визначено наступне: 274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; 274.2. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності); 288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

- 289.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік;

- у разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Пунктами 25, 28, підпунктом 3 пункту 33 Розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 року №1791-VIII до Податкового кодексу України були внесені зміни, які стосувались справляння плати за землю у формі земельного податку та впливали на визначення розміру орендної плати.

Зокрема, Законом №1791-VIII внесено до Податкового кодексу України такі зміни:

- 25. Пункт 274.1 статті 274 викладено в такій редакції: «274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки»;

- 28. Пункт 288.5 статті 288 доповнено підпунктом 288.5.4 такого змісту: «288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку»;

- 33. У розділі XX «Перехідні положення»: 3) підрозділ 6 доповнено пунктом 8 такого змісту: «8. Установити, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків».

Пунктами 3 та 4 Розділу ІІ Закону №1791-VIII «Прикінцеві та перехідні положення» визначено наступне:

- 3. Установити, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5;

- 4. Установити, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктами 120, 121 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) внесено зміни до Податкового кодексу України, які стосувались справляння плати за землю у формі земельного податку.

Зокрема, Законом №1797-VIII внесено такі зміни до Податкового кодексу України:

- 120. У статті 288:

1) у пункті 288.1:

- в абзаці третьому слово «податкової» замінити словом «фінансової»;

- доповнити абзацом четвертим такого змісту: «Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України»;

2) у пункті 288.5:

- підпункт 288.5.1 викласти в такій редакції: «288.5.1. не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території»;

-121. Абзац четвертий пункту 289.2 статті 289 викласти в такій редакції: «У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115».

Пунктом 3 Розділу ІІ Закону №1797-VIII «Прикінцеві та перехідні положення» визначено наступне:

- 3. установити, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.

Закон №1791-VIII та Закон №1797-VIII в частині наведених змін набрали чинності з 1 січня 2017 року.

З 01.01.2017 року норми Податкового кодексу України є наступними:

- 274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

- 274.2. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності);

- 288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки б переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

- 288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- 288.5.1. не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

289.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

289.3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

З системного аналізу вищенаведених змін, та тексту оскаржуваного рішення вбачається, що вищенаведені змінені норми відображені в оскаржуваному рішенні, отже, останнє прийнято на виконання норм Закону №1791-VIII та Закону №1797-VIII.

Крім того, суд вважає обґрунтованими аргументи відповідача про необхідність врахування пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 року №2245-VIII (далі - Закон №2245-VIII) , який набрав чинності з 1 січня 2018 року, яким установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, на підставі пункту 3 Розділу ІІ Закону №2245-VIII до оскаржуваного рішення не застосовуються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Поряд із чим, суд вважає помилковими доводи щодо прийняття оскаржуваного рішення на виконання вимог пункту 4 розділу ХІХ Податкового кодексу України щодо щорічного перегляду ставок деяких податків визначених в абсолютних значеннях, оскільки вказаною нормою зобов'язано Кабінет Міністрів України щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції з таких податків і зборів: 1) акцизний податок; 2) екологічний податок; 3) рентна плата. Отже, вказаною нормою не врегульовано спірні правовідносини.

Суд зазначає, що принцип стабільності у податкових правовідносинах є складовою частиною процедури запровадження змін до елементів податків і зборів, що впливає на податковий період, з якого застосовуватимуться відповідні зміни, однак, не впливає на право прийняття оскаржуваного рішення.

Податковим кодексом України норма, яка врегульовує право відповідача на встановлення орендної плати у розмірі до 12% від нормативної грошової оцінки, закріплена підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 та діє з дня набрання чинності Податковим кодексом України, а саме - з 01.01.2011 року, отже, доводи позивача про непередбачувальність для нього можливого збільшення розміру орендної плати, не є обґрунтованими.

Таким чином, судом встановлено, що Кам’янська міська рада, при прийнятті рішення 29 вересня 2017 року №816-19/VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», діяла в межах Конституції та Законів України, які були чинні на час прийняття нею оскаржуваного рішення, а тому будь-яких порушень під час прийняття рішення судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача необгрунтовні та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Конституції України, ст. ст. 16, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 241, 244-246, 260, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Кам’янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Кам’янської міської ради № 816-19/VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» від 29 вересня 2017 року, відмовити.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (адреса: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Соборна, буд.18-Б, код ЄДРПОУ 005393043).

Відповідач Кам’янська міська рада (адреса: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Майдан Петра Калнишевського, 2, код ЄДРПОУ 24604168).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом ч.6 ст.250 КАС України, з часу складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти дні з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Похваліта С. М.