Вирок № 75751076, 08.08.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/669/17

Провадження № 1-кп/175/126/18

Вирок

Іменем України

08 серпня 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Рядській Є.С.,

за участю сторін: прокурора Данильченка В.В.,

захисника Пінчук Л.Л.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальні провадження № 12017040440000066 і № 12017040440000098 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у м. Дніпропетровськ, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, заміжньої, непрацюючої, проживаючої за місцем реєстрації АДРЕСА_1, раніше судимої:

- 1) 01.10.1991 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ч.2 ст.81, ст.42 КК України до 2 років виправних робіт з відрахуванням із заробітної плати 10 %;

- 2) 14.06.1994 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.140, ст.14 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з примусовим лікуванням від наркоманії. Звільненої з кримінально-виправної установи 22.08.1996 року за ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.08.1996 року умовно-достроково на 1 рік 25 днів на підставі ст.52 КК України;

- 3) 14.05.1997 року тим же судом за ч.2 ст.140, ст.43 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільненої з кримінально-виправної установи 30.06.2000 року по відбуттю строку покарання;

- 4) 14.12.2000 року тим же судом за ч.3 ст.140, ст.17, ч.3 ст.140, ст.42 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.07.2001 року невідбутий строк у виді 2 років 2 місяців 25 днів замінено на відстрочку до досягнення дитиною трирічного віку на підставі ст.46-2 КК України;

- 5) 02.08.2002 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309, ч.2 ст.186, ст.ст.70,71 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільненої з кримінально-виправної установи 07.11.2006 року по відбуттю строку покарання;

- 6) 26.09.2012 року тим же судом за ч.2 ст.186, ст.ст.75,76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою суду від 22.10.2015 року звільнена від відбування призначеного покарання по закінченню іспитового строку;

- 7) 06.05.2016 року тим же судом за ч.1 ст.185, ст.ст.75,76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 8) 21.04.2017 року тим же судом за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

- 9) 05.07.2017 року тим же судом за ч.1 ст.309, ст.71 КК України КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_2, будучи раніше судимою за умисні злочини, у тому числі проти власності, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала і знову вчинила аналогічні злочини при наступних обставинах.

Так, 12 січня 2017 року приблизно о 19.00 годині вона та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, засуджений за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року, знаходилися в приміщенні ТРК «Караван» по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, де вступили між собою у попередню змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна.

Того ж дня ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 увійшла до гіпермаркету ТОВ «Група Рітейлу України» (далі ТОВ «ГРУ» або Товариство) та, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи узгоджено між собою, упевнившись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, приблизно о 19.25 годині ОСОБА_2, вчиняючи злочин повторно, узяла зі стелажу приналежні Товариству 2 банки розчинної кави «Карт Нуар» вагою 200 грамів кожна загальною вартістю 476,12 грн., одну з яких поклала до лівої зовнішньої кишені своєї куртки, а іншу сховала під куртку, а ОСОБА_3 приблизно в 19.30 годині умисно взяв зі стелажу приналежну ТОВ «ГРУ» 1 банку розчинної кави «Карт Нуар» вагою 200 грамів вартістю 238,06 грн., яку поклав до лівої зовнішньої кишені своєї куртки.

Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою в групі осіб з єдиним умислом, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, розділилися з метою зниження ризику розкриття їх злочинних намірів і, не розрахувавшись за вищезазначене майно, намагалися залишити місце скоєння злочину, однак вчинивши усі дії для скоєння крадіжки чужого майна загальною вартістю 714,18 грн., довести свій злочинний умисел до кінця не змогли з причин, що не залежали від їх волі, оскільки на виході з гіпермаркету були затримані працівниками Товариства.

Крім того, 20 січня 2017 року близько 15.30 години ОСОБА_2 знаходилась у торгівельному залі ТОВ «Торгівельно-будівельний дім «Олді» (далі Товариство або ТОВ ТБД «ОЛДІ»), розташованого у ТРК «Караван» по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, де у неї раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

З цією метою приблизно о 15.35 годині того ж дня вона, упевнившись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, вчиняючи злочин повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу взяла приналежні ТОВ ТБД «ОЛДІ» дві одиниці ножиць по металу ТМ «Tolsen» лівий різ 250 мм загальною вартістю 329,80 грн., які сховала у внутрішній карман своєї куртки та попрямувала до виходу з гіпермаркету.

Однак, учинивши всі дії для скоєння крадіжки чужого майна вказаною вартістю, довести свій злочинний умисел до кінця обвинувачена не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки за лінією касової зони була затримана працівниками служби безпеки Товариства.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою провину визнала повністю і пояснила, що за обставин, зазначених у обвинувальних актах намагалася вчинити крадіжки з магазинів у ТРК «Караван». У скоєних злочинах щиросердно кається, обіцяє виправитися і просить суворо не карати.

Її провина у вчиненні вказаних судом діянь підтверджується доказами, дослідженими за згодою сторін у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченою змісту обставин інкримінованих їй діянь і добровільності її позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальних актах від 20 лютого та 07 червня 2017 року були вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_2, і ці кримінальні правопорушення вчинені саме нею, і її умисні дії по першому епізоду кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, по другому епізоду - за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, обставини справи й особу ОСОБА_2, - раніше дев'ять разів притягалася до кримінальної відповідальності, має сім незнятих і непогашених судимостей, задовільно характеризується за місцем проживання, має доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно якої за даними Служби у справах дітей виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради позбавлена батьківських прав (т.1, аркуш судового провадження 144), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває. До 06.01.2010 року перебувала на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності».

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 36 від 10.02.2017 року ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням в період часу вчинення інкримінованих їй діянь не страждала і на теперішній час не страждає. Виявляла раніше та виявляє в теперішній час психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, стан ремісії. Тоді та зараз може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру (т.1,а.к.п.149-151).

Обставинами, що пом'якшують її покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і наслідків злочинів, вчинених в період іспитового строку за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2016 року, суд вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі за правилами ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань строком 1 рік 6 місяців, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

20 листопада 2017 року по справі було ухвалено вирок, яким ОСОБА_2 засуджена із застосуванням ст.71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі (т.1,а.с.п.155-158).

Ухвалою Колегії суддів Судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року вирок скасовано з процесуальних підстав (т.2,а.с.п.13-17).

У відповідності до ч.2 ст.416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Виходячи з викладеного та вимог ч.2 ст.416 КПК України, суд вважає неможливим призначення покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі, на чому наполягав прокурор.

Згідно ч.5 ст.72 КК України, діючої в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VІІІ, який набрав чинності 21 червня 2017 року, у вказану вище частину статті внесені зміни і дана частина викладена у новій редакції, яка у разі засудження до позбавлення волі вже передбачає зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання день за день.

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові по справі № 180/746/16-к, провадження № 51-576км18 від 06 червня 2018 року висловила правову позицію, згідно з якою у разі засудження особи до позбавлення волі зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання, починаючи з 21.06.2017 року, відбувається день за день.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_2 положення ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року) та зарахувати їй у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з моменту затримання за ухвалою слідчого судді по день набрання чинності Закону України № 2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, тобто по 20 червня 2017 року включно.

Представники потерпілих цивільні позови не заявляли.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати з державного бюджету на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 170 грн., що підтверджується звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 120 від 18.01.2017 року (т.1,а.к.п.106).

Долю речових доказів, зокрема кави та ножиць, суд не вирішує, оскільки дане питання вирішено в порядку ст.100 КПК України під час ухвалення вироку від 20 листопада 2017 року у відношенні ОСОБА_3, який ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року в цій частині не скасований.

Долю решти речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 5 (п'ять) місяців.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 3 (три) місяці за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року, і остаточно, за сукупністю вироків, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Строк покарання обчислювати з дня затримання по ухвалі слідчого судді, тобто з 06 червня 2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зарахувати обвинуваченій ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 06 червня по 20 червня 2017 року включно, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 (ІПН невідомий) 170 грн. на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок - 35210043080875, 35225243080875 в ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, ОКПО - 37976087, призначення платежу: за проведення судово-товарознавчої експертизи № 170 від 18 січня 2017 року).

Диски із відеозаписами з камер відеоспостереження зберігати у опечатаних конвертах на аркуші 37 кримінального провадження № 12017040440000066 та на аркуші 74 кримінального провадження № 12017040440000098.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченою - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко