Рішення № 75751054, 30.07.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2211/18

Провадження № 2/175/715/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Іщенко Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» , Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо порядку припинення газопостачання йому, ОСОБА_1; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» зарахувати переплату на особовий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 2464,35 грн.; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» відшкодувати витрати з припинення та відновлення газопостачання на його, ОСОБА_1 користь у сумі 1104,50 грн.; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» відшкодувати витрати на відновлення стану житлового приміщення у його будинку у сумі 23800 грн.; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» відшкодувати витрати понесені внаслідок відключення постачання газу на його, ОСОБА_1 користь у сумі 8733,52 грн.; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» відшкодувати витрати на проїзд та копіювання документів на його, ОСОБА_1 користь у сумі 5663,68 грн.; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» відшкодувати витрати на лікування внаслідок незручностей завданих відключенням газопостачання на його, ОСОБА_1 користь у сумі 20296,75 грн.; зобов'язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» відшкодувати на його, ОСОБА_1 користь моральну шкоду у сумі 10000 грн., з кожного.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що на підставі Угоди №74630 від 29.08.2011 року він є споживачем послуг з газопостачання до житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Радянська, буд. 1-а в с. Балівка Дніпропетровської області. Отримані послуги з газопостачання оплачуються вчасно. 26 жовтня 2016 року він оформив субсидію на комунальні послуги. 12 червня 2017 року бригадою ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» було припинено газопостачання до його будинку. На деякі скарги йому надали відповіді, що мають формальний зміст та не мають конкретних пояснень дій відповідачів. Станом на 12 червня 2017 року показання прибору обліку 67576 куб.м., що вказані в довідці про фінансовий стан абонента не відповідають фактичним показанням 67448 куб.м., різниця складає 128 куб.м., що в грошовому еквіваленті складає 890,62 грн. Вказані показання лічильника бачили працівники ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», і залишили без змін аж до відновлення газопостачання 15 листопада 2017 року. На його особовому рахунку на момент припинення газопостачання мається переплата у сумі 2464,35 грн. Відповідач не взмозі визначити, яка існує конкретна сума боргу або переплати, не надали можливості провести звірку та узгодити суму боргу та припинили постачання газу. Внаслідок дій відповідачів приміщення в будинку без опалення покрилося пліснявою, мають неприглядний стан та потребують відновлення у вигляді ремонту, що завдало значних незручностей для проживання, його сім’я змінила звичайний спосіб життя та завдали йому та членам його родини моральних страждань. Позичивши грошові кошти у знайомих він погасив заборгованість, тому газопостачання було відновлено. Вважає, що відповідачі порушили його права як споживача та положення законодавства України, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Надала суду письмовий відзив (а.с.124-128).

Представник Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Надав суду письмовий відзив (а.с.110-114).

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у газопостачанні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: вул. Радянська, буд. 1-а в с. Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області, через приєднану мережу, постачання якого в його будинок здійснює ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Відносини з приводу надання фізичним особам послуг газопостачання регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», Законом України «Про захист прав споживачів, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2494 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827, тощо.

Відповідно до вимог п. 25 Правил постачання природного газу, (надалі Правила) затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2496, побутовий споживач несе відповідальність за: несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за надані послуги з газопостачання; відмову в доступі до об'єкта споживача представникам постачальника для виконання ними функцій, передбачених цими Правилами та договором; порушення інших вимог цих Правил.

Згідно п.14 Правил, п.4.3, 4.6 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2500, до умов якого ОСОБА_1 приєднався шляхом підписання письмової заяви-приєднання (а.с.131), розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць. При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.7.1 Договору постачання за умови порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право звернутися до Оператора ГРМ (газорозподільне підприємство) з дорученням про припинення постачання природного газу Споживачу.

Через те, що Позивачем були порушені вищезазначені вимоги в частині оплати за послуги з газопостачання, що призвело до виникнення заборгованості, 20 травня 2017 року ОСОБА_1 було вручено під підпис повідомлення про припинення газопостачання та погашення простроченої заборгованості в сумі 3244,78 грн. на показники лічильника 67409 куб.м. (а.с.131а). У зв'язку з тим, що заборгованість позивачем не була погашена, на виконання п.17 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, TOB «Дніпропетровській збут» направило газорозподільному підприємству ПАТ «Дніпропетровськгаз» доручення на відключення від газопостачання ОСОБА_1 від 08 червня 2018 року (а.с.134), копію якого одночасно було направлено ОСОБА_1, та одержано ним особисто 11 червня 2017 року (а.с.135).

12 червня 2017 року газопостачання за адресою: вул. Радянська, буд. 1-а в с. Балівка Дніпропетровської області було припинено.

Відповідно до п. 20 Правил відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складанням між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання.

13 листопада 2017 року з ОСОБА_1 було проведено звіряння заборгованості та підписано акт звірки на суму 5929,27 грн. (а.с.136).

14 листопада 2017 року після часткової оплати боргу в сумі 2964,63 грн., між ОСОБА_1 та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» був укладений договір №2017/Д059 від 14 листопада 2017 року про погашення залишку заборгованості в сумі 2964,64 грн. (а.с.137), яку ОСОБА_1 визнав, та звернувся до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» із заявою про відновлення газопостачання від 15 листопада 2017 року (а.с.139). У зв'язку з чим, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з ОСОБА_1 були підписані акти про надання послуг №00024434 від 12.06.2017 року (а.с.140) та № 00042783 від 15.11.2017 року (а.с.141). 15 листопада 2017 року газопостачання за адресою місця проживання позивача: вул. Радянська, буд. 1-а в с. Балівка Дніпропетровської області було відновлено.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідачів щодо порядку припинення газопостачання та зобов'язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» зарахувати переплату на особовий рахунок №0320490561 у сумі 2464,35 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідачі діяли з суворим дотриманням вимог чинного законодавства України, тому вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачів відшкодувати витрати з припинення та відновлення газопостачання у сумі 1104,50 грн., суд прийшов до наступного.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Окрім цього ст. 80 ЦПК України вказує на те, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З доданих до позовної заяви копії розрахункових документів неможливо достовірно та беззаперечно встановити ким та з якою метою було витрачено грошові кошти, а тому надані копії розрахункових документів не є належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження позовної вимоги про відшкодування витрат пов’язаних з припиненням та відновленням газопостачання.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на відновлення стану житлового приміщення у будинку у сумі 23800 грн., суд прийшов до наступного.

Зі змісту позовної заяви жодним чином не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між припиненням газопостачання в будинку позивача та незадовільним станом цього будинку. Згідно відомостей сайту www.gismeteo.ua в період зокрема з 01.09.2017 року по 20.11.2017 року температура навколишнього середовища в селі Баловка Дніпропетровської області не опускалася нижче +5С° вдень аж до 20 листопада 2017 року (а.с.115-117). Зважаючи на те, що ОСОБА_1 опалював свій будинок за допомогою електроприладів, неможливо припустити, що погіршення стану будинку відбулося саме в період відсутності газопостачання.

З приводу позовних вимог про відшкодування понесених витрат внаслідок відключення постачання газу на користь позивача у сумі 8733,52 грн., відшкодування витрат Позивача на проїзд та копіювання документів та відшкодування витрат на лікування, суд прийшов до висновку.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність рішень, дій чи бездіяльності особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я, у відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. А тому в чому саме полягає неправомірність рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, які саме немайнові права позивача було порушено, яке саме майно позивача було пошкоджено - все це має бути предметом дослідження в судовому засіданні в ході розгляду справи. Крім того, понесені ОСОБА_1 витрати взагалі не можна вважати шкодою, а навпаки, позивач, замінивши електролічильник для економії електроенергії, придбавши електрокотел, тепловентилятори, газ в балонах тощо отримав для власного користування додаткові блага на невизначений термін у вигляді альтернативних джерел опалення свого житла та економії споживання електроенергії. Тому, блага, які задовольняють повсякденні життєві потреби ОСОБА_1 приносять позивачу користь та задоволення, не відносяться до витрат внаслідок відключення постачання газу, а тому їх вартість не підлягає відшкодуванню з відповідачів на користь позивача.

З приводу відшкодування витрат ОСОБА_1 на проїзд та копіювання документів та відшкодування витрат на лікування, суд не вбачає підстав для задоволення даних позовних вимог оскільки належних, допустимих та обґрунтованих доказів, які б підтверджували наявність таких витрат суду не надано.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Дніпропетровськгаз» відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000 грн. з кожного, суд також не вбачає підстав для задоволення даної позовної вимоги, з огляду на наступне.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право зокрема на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою КМУ від 30.09.2015р., якщо споживачу або його майну завдано матеріальної чи моральної шкоди, постачальник відшкодовує її на підставі рішення суду.

За правилами передбаченими ст. 16, 23 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до ст. 137 ЦПК України (в редакції що діяла до 15.12.2017 року) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що судовим розглядом не було встановлено неправомірність дій відповідача, відносно позивача ОСОБА_1, то суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що зміст позовних вимог являє собою хаотичне викладення обставин, які трапились в житті позивача і є різновидом претензії до відповідачів, оскільки містить посилання на начебто вчинені відповідачами порушення прав споживачів, але не обґрунтовує та не містить посилань на будь-які докази необхідні для повного та всебічного вирішення справи.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку про недоведеність вимог щодо визнання протиправними дій, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи,покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави, оскільки у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 23, 1166 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 4, 12, 13, 76, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.