Ухвала суду № 75751013, 07.08.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4781/18

1-кп/310/539/18

УХВАЛА

Іменем України

07 серпня 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мороки С.М.,

за участі секретаря Писанець Н.О.,

прокурора Нагорного В.А.

захисника адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого головним бухгалтером КП «Міський палац спорту» (ЄДРПОУ 24907804), зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366, ч.3 ст.212 КК України,

Встановив:

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачениихх ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, надійшов до Бердянського міськрайсуду 04.07.18 року.

07.08.18 р. в підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду по справі, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги ст. 291-292 КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_1 заперечували проти призначення справи до судового розгляду, заявили клопотання про повернення справи прокурору для усунення недоліків, так як під час досудового слідства органом розслідування порушено норми КПК України, що унеможливлює розгляд справи.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з доданими матеріалами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_2 прокурору з наступних підстав.

Згідно вимогам ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Згідно з п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Відповідно до положень ч. 4 ст.110 КПК України процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 інкриміновано наступне:

ТОВ «ТКМ Агро» (ЄДРПОУ 38222506) зареєстровано 22.08.2012 Бердянською районною державною адміністрацією Запорізької області, свідоцтво про державну реєстрацію №866148. Взято на податковий облік 29.08.2012 за №23241.

Згідно з реєстраційними документами основним видом діяльності ТОВ «ТКМ Агро» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ТКМ Агро» №1 від 08.08.2012 ОСОБА_2 призначено на посаду директора та головного бухгалтера вказаного товариства та на нього покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до Кримінального кодексу України від 05.04.2001) (зі змінами та доповненнями) службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, тому ОСОБА_2, з службовою особою ТОВ «ТКМ Агро».

Статтею передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При організації та здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТКМ Агро», ОСОБА_2, як службова особа підприємства, зобов'язаний був керуватися Податковим кодексом України №2755-ІV від 02.12.2010 року (зі змінами й доповненнями) (далі - ПК України), положеннями якого передбачено наступне.

В ході досудового розслідування встановлено, що директор ТОВ «ТКМ Агро» ОСОБА_2, в порушення вищевказаних норм, діючи з прямим єдиним умислом спрямованим на ухилення від сплати податків, розуміючи, що податковий кредит ТОВ «ТКМ Агро» не підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліків, в період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, з метою маскування протиправної діяльності, направленої на умисне ухилення від сплати податків та створення видимості легальної діяльності підприємства, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склавши та за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку, надавши в електронному вигляді із застосуванням електронних цифрових підписів та ключа для електронної печатки до Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТКМ «Агро» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року з додатками до них, відобразивши у розділі ІІ «Податковий кредит» декларації та у додатку №5 до декларації - «Розшифровка податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів», суми податкового кредиту безпідставно завищеного в результаті відображення недостовірних відомостей з придбання ТМЦ.

Продовжуючи свій злочинний намір, директор ТОВ «ТКМ «Агро» ОСОБА_2, діючи з прямим єдиним умислом, спрямованим на ухилення від сплати податків, розуміючи, що податковий кредит ТОВ «ТКМ Агро» не підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліків, в порушення вимог п п. 198.3, 198.6 ст. 198, 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями) у період з 01.01.2013 по 31.12.2015, не надав до перевірки ТОВ «ТКМ АГРО» підтверджуючих первинних документів та відобразив в податковому обліку та податковій звітності ТОВ «ТКМ «Агро» безтоварні операції з придбання товарів у ТОВ «Агрохата», ПСПзОВ «Старосільске», ТОВ «Суми-Агротранс», ФГ «Близнеци», ФГ «Козерог», ТОВ «Аграрна компанія «АКР», ТОВ «Агроснаб Трейдіс» та СТОВ «Агро 2000», які фактично не відбувались, чим ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 3 577 569 гривень.

Дослідивши обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України судом встановлена його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

Так, в описовій частині обвинувального акту зазначено, що «Статтею передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом».

Але яким нормативним актом це передбачено не зазначено, що позбавляє обвинуваченого можливості ознайомитися із цим нормативним документом.

Крім того, зазначено, що «При організації та здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТКМ Агро», ОСОБА_2, як службова особа підприємства, зобов’язаний був керуватися Податковим кодексом України № 2755-ІУ від 02.12.2010 року (зі змінами й доповненнями) (далі - ПК України), положеннями якого передбачено наступне.

Але норми, які на думку слідства, порушив ОСОБА_2, в обвинувальному акті також не зазначені.

Виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення за двома злочинами, один із яких є тяжким злочином зі звинуваченням в ухиленні від сплати податків на додану вартість на суму 3 577 569 грн., в обвинувальному акті зведено до загального висновку про те, що в період в 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ТОВ «ТКМ АГРО» проводило господарські операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей з восьми юридичними особами.

На думку обвинувачення, ці операції були безтоварні, а саме за спірними операціями лише оформлювалися документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало ухилення ТОВ «ТКМ АГРО» від сплати податку на додану вартість на суму 3 577 569 гривень за спірними операціями.

При цьому не конкретизовано фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення, а саме по кожному із восьми постачальників не зазначено всі операції, які на переконання досудового слідства, носять характер безтоварних із зазначенням їх дати, номеру видаткових та податкових накладних, найменування товару, його кількості, вартості тощо і на яку суму по цій операції було ухилення від сплати податків.

Не зазначено суму ухиляння від сплати податку на додану вартість ТОВ «ТКМ АГРО» по кожному із восьми контрагентів.

Крім того, не зазначені відповідно і податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТКМ «Агро» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року та не зазначені і суми податкового кредиту безпідставно завищеного в результаті відображення недостовірних відомостей з придбання ТМЦ, якими начебто, з метою маскування протиправної діяльності направленої на умисне ухилення від сплати податків та створення видимості легальної діяльності підприємства, ОСОБА_2 вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склавши їх та, за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку, надавши в електронному вигляді із застосуванням електронних цифрових підписів та ключа для електронної печатки до Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

В обвинувальному акті фактично викладений загальний підсумок протиправної діяльності ОСОБА_2 без зазначення конкретних обставин по кожному епізоду обвинувачення.

На переконання суду в судовому засіданні підлягає дослідженню та оцінці кожна безтоварна операція та податкова декларація, надана до Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, але це унеможливлюється тим, що жодна така операція та декларація не зазначені в обвинувальному акті.

Суд враховує, що одним із ключових прав обвинуваченого відповідно до ст.42 КПК України є право знати, у вчиненні якого злочину його звинувачують.

У §34 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, суд вказав: «Європейський суд зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.

Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» пункту 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду».

В §35 цієї ж справи Європейський суд вказав: «...право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції».

У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», зазначено: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Недотримання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України свідчить про неконкретність обвинувачення, що є порушенням права обвинуваченого на захист.

Відсутність в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 конкретного обвинувачення позбавляє суд можливості прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи.

Проаналізувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_2 та додатків до нього вимогам ст. 109, 291 КПК України, а тому зазначені матеріали підлягають поверненню прокурору.

Керуючись ст. 314, 315, 331 КПК України, суд -

У х в а л и в:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.212 КК України повернути прокурору Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 для усунення зазначених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайсуд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Бердянського міськрайонного суду С.М. Морока