Ухвала суду № 75750637, 06.08.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.08.2018

Справа № 334/2453/18

Провадження № 2-а/334/194/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони відчуження майна,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони відчуження майна.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 року № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У ході розгляд у справи, судом встановлено, що позивач, фактично не оскаржує дії відповідача з приводу порушення його прав та інтересів, зокрема у зв'язку із не зняттям арешту, після повернення виконавчого документу стягувану. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зняття арешту накладеному під час виконання вироку суду.

Відповідно п. 1 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року, № 5, «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року, № 5, «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

У даному випадку позивач фактично не оскаржує дії державного виконавця та не мотивує з яких причини вважає їх незаконними, а лише просить суд зняти арешт накладений під час виконання вироку суду від 13.02.2002 року щодо цивільного позову у кримінальному провадженні у зв'язку зі спливом значного проміжку часу з моменту його накладення.

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження та інше.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Враховуючи, що позовні вимоги не відповідають юрисдикції адміністративних судів, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст. ст. 238, 243, 256, 295, 297 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони відчуження майна.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 295, 297 КАС України.

Суддя: Козлова Н. Ю.