Постанова № 75750046, 30.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/44/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Кондора Р.Ю., за участю секретаря Пилип Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Опал -04М» на рішення Берегівського районного суду від 22 листопада 2017 року (у складі судді Гала Л.Л.) за позовом Берегівського міжрайонного прокурора до Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 товариства з обмеженою відповідальністю «Опал -04М» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Берегівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з цим позовом у січні 2015 р.

Після зміни предмету позовних вимог (т.1, а.с.142-144) просив:

-визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані ОСОБА_2, (кадастровий номер НОМЕР_1), ОСОБА_5, (кадастровий номер НОМЕР_2) та ОСОБА_6, (кадастровий номер НОМЕР_3);

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.2926 га, (кадастровий номер НОМЕР_4), у АДРЕСА_1

-витребувати вказану земельну ділянку від товариства з обмеженою відповідальністю «Опал -04М».

На обґрунтування зазначав, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що службові особи Берегівського міського відділу земельних ресурсів, діючи умисно, в інтересах громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, усупереч вимогам ст. ст. 116, 118 ЗК України, достовірно знаючи про те, що рішення про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність Берегівською міською радою не приймалося, сприяли вказаним громадянам у безкоштовному отриманні ними у власність земельних ділянок площами 0,0954 га, 0,9777 га та 0,0995 га відповідно, по вул. Потушняка у м. Берегові Закарпатської області, видали їм державні акти на право власності на вказані земельні ділянки від 27 жовтня 2007 р., у результаті чого у власність вказаних осіб із земель запасу Берегівської міської ради протиправно перейшли вищевказані земельні ділянки і тим самим державним інтересам заподіяно збитки у розмірі вартості протиправно відчуженої землі.

Також під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, встановлено, що вищезазначені земельні ділянки були відчужені ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, який оформив на себе право власності на всі три земельні ділянки загальною площею 0,2926 га, згідно з державним актом про право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_5, виданим Берегівською міською радою Закарпатської області 17 листопада 2007 року.

Окрім того, надалі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 05 грудня 2007 року відчужив указану земельну ділянку на користь ТОВ «ОПАЛ-04 М», яке належним чином право власності на землю не зареєструвало.

Відповідно до листа Управління Держземгентства у Берегівському районі Закарпатської області та згідно з даними державного земельного кадастру спірні земельні ділянки обліковуються за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, а відомості про об'єднання і поділ земельних ділянок в управлінні відсутні.

Проте, як було встановлено досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, Берегівською міською радою рішення про надання ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у власність земельних ділянок і видачу державних актів не приймалося.

Тобто, вказані земельні ділянки вибули з володіння Берегівської міської ради поза її волею.

Про наявність порушень прокурору стало відомо 27.10.2013 р. - після отримання акту Держсільгоспінспекції у Закарпатській області № 000045 позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства Берегівською міською радою.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.11.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року, позов було задоволено: визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, що знаходяться по вул. Потушняка у м. Берегові Берегівського району Закарпатської області; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» земельну ділянку площею 0.2926 га по вул. Потушняка у м. Берегові Берегівського району Закарпатської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.02.2017 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення суду першої інстанції від 13.11.2015 р. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18.04.2016 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.193-196).

Останнім рішенням Берегівського районного суд від 22.11.2017 року уточнений позов задоволено: визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я: ОСОБА_3 - за кадастровим номером НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 - за кадастровим номером НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 - за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - за кадастровим номером НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 який оформлений на підставі державних актів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2; витребувано земельну ділянку площею 0.2926 га за кадастровим номером НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 від товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М». Вирішено питання судових витрат.

У апеляційних скаргах Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області і Товариство з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» просять скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області зводяться до такого:

-у спірних правовідносинах прокурор звернувся у суд із позовом після спливу позовної давності, що є самостійною правовою підставою для відмови в позові;

-державні акти на право власності на земельні ділянки були надані ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради № 404 від 03.10.2007 р. після виготовлення документації із землеустрою, а земельні ділянки зареєстровані за вказаними особами 18.10.2007 р.;

-у разі відсутності проектів щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також рішення органу місцевого самоврядування як підстави для виготовлення і видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, реєстрація спірних державних актів Закарпатською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» була б неможливою;

-рішення, на підставі якого видавались спірні державні акти, все-таки існувало, однак воно з якихось причин було змінено вже після його прийняття;

-позивачем не було надано доказів у підтвердження факту незаконного вибуття спірних земельних ділянок із володіння держави;

-сама по собі наявність «суспільного інтересу» не є достатньою для вирішення питання про позбавлення особи (в нашому випадку - ТОВ «Опал -04М») її власності.

Узагальнені доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Опал -04М» зводяться до такого:

-прокурор як самостійний позивач має право захищати інтереси держави з питань земельного законодавства лише стосовно земель, які знаходяться у державній власності, а не в комунальній і приватній;

-право прокурора на звернення у суд із позовом виникло з часу переходу права власності на майно до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тобто з жовтня 2007 р.;

-акт № 000045 позапланової перевірки державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 17.07.2013 р. щодо дотримання вимог земельного законодавства Берегівською міською радою на виконання звернення Берегівської міжрайонної прокуратури від 19.06.2013 р. складений із порушенням процедури проведення і оформлення такої перевірки;

-рішення, на підставі якого видавались спірні державні акти, все-таки існувало, однак воно з якихось причин було змінено вже після його прийняття;

-наявність у Берегівській міській раді зареєстрованих заяв ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виділення їм у приватну власність земельних ділянок, відсутність відмов у розгляді цих заяв, наявність гербових печаток Берегівської міської ради на державних актах про право власності на земельні ділянки свідчать про волю власника (Берегівської міської ради) на вибуття земельних ділянок і є доказом того, що спірне рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради від 03.10.2007 р. за № 404 існувало;

У відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Опал - 04М» виконувач обов'язків керівника Берегівської місцевої прокуратури просить відмовити в задоволенні скарги за безпідставністю, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін як законне та обґрунтоване. Узагальнені доводи відзиву зводяться до такого:

-прокурор звернувся із позовом як позивач, оскільки порушення інтересів держави допущено органом, що є відповідачем у справі;

-акт перевірки від 17.07.2013 р. є належним і допустимим доказом, оскільки перевірялося питання дотримання вимог земельного законодавства Берегівською міською радою, яка не є суб'єктом господарювання;

-строк позовної давності прокурором не пропущено, так як про наявність порушень земельного законодавства йому стало відомо лише після проведення перевірки Держсільгоспінспекцією (акт № 000045 від 17.07.2013 р.).

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

При цьому встановив, що згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку, виданими на підставі рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради № 404 від 03.10.2007 р., ОСОБА_3 був власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0.0954 га, ОСОБА_4 - площею 0.977 га, та ОСОБА_2 - площею 0.0995 га.

27.10.2007 р. указані земельні ділянки придбав за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1, який 17.11.2007 р. отримав державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку (об'єднану) загальною площею 0.2926 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

05.12.2017 р. ОСОБА_1 продав цю земельну ділянку ТОВ «Опал-04М».

Однак, зі змісту рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради № 404 від 03.10.2007 р. убачається, що питання передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не вирішувалось і ця обставина не спростована.

Сама лише реєстрація заяв указаних осіб про виділення їм земельних ділянок у приватну власність в міськраді та реєстрація земельних ділянок в управлінні Держгеокадастру в Берегівському районі не є правовою підставою для видачі спірних державних актів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні державні акти на право власності на земельні ділянки (включно з державним актом ОСОБА_1 як похідним) підлягають визнанню недійсними.

У спорі також наявні правові підстави для витребування земельної ділянки площею 0.2926 га від ТОВ «Опал-04М» як добросовісного набувача в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України.

Строк позовної давності прокурором не пропущено, оскільки про наявність указаних порушень йому стало відомо в жовтні 2013 р. при одержанні акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час розслідування кримінального провадження № 42013070060000015 щодо порушення вимог земельного законодавства.

Апеляційний суд погоджується із цими висновками через їх відповідність обставинам справи, що мають значення для справи (є предметом доказування), належним чином оціненим доказам і нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин (Конституції України, ЗК України, ЦК України, низці правових позицій ВС та окремим рішення ЄСПЛ щодо строку позовної давності та захисту права власності).

Доводи апеляційних скарг щодо процесуальних прав прокурора та пропуску ним строку позовної давності апеляційний суд (із посиланням на постанову Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 697/2751/14-ц|14-85цс18) вважає безпідставними в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На позови прокуратури поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36 1 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 р., чинної на момент пред'явлення позову прокурором).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, були визначені у статті 46 ЦПК України (в указаній редакції).

Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Суд першої інстанції правильно встановив, що прокурор дізнався про порушення права держави на спірні земельні ділянки в жовтні 2013 р. унаслідок проведеної позапланової перевірки дотримання Берегівською міською радою вимог земельного законодавства, що не спростовано, а позов пред'явлений ним у січні 2015 р., тобто в межах позовної давності.

Твердження апелянтів про те, що рішення 15 сесії 5 скликання Берегівської міської ради № 404 від 03.10.2007 р., на підставі якого видавались ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спірні державні акти, все-таки існувало, однак воно з якихось причин було змінено вже після його прийняття, є цілковитим припущенням і спростовується змістом самого вказаного рішення і протоколами засідання цієї сесії.

Окрім того, за фактом незаконної передачі Берегівською міською радою спірних земельних ділянок у власність відповідачів 04 жовтня 2013 року слідчим відділенням Берегівського районного відділу управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області досудового слідства внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні провадження за фактом службового зловживання службовим становищем особами Берегівської міської ради за ч.2 ст. 364 КК України.

З приводу апеляційних доводів про відсутність підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача та недостатності самого лише «суспільного інтересу» для вирішення питання про позбавлення особи права власності апеляційний суд констатує таке.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

У справі встановлено, що спірні земельні ділянки вибули із власності Берегівської міської Ради не з її волі, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права є правомірним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Підставою звернення прокурора з вимогою витребувати спірну земельну ділянку з володіння ТОВ «Опал-04М» є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, зокрема, права власності на землю. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності на землю, захист цього права шляхом повернення у державну (комунальну) власність землі, що незаконно вибула з такої власності (наведене також узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15).

Тобто, доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосування до спірн их правовідносин.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Опал -04М» залишити без задоволення.

2. Рішення Берегівського районного суду від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4. Повне судове рішення складено 07 серпня 2018 року.

Судді: