Постанова № 75748126, 08.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року м. Рівне

справа № 563/659/18

провадження № 22-ц/787/1315/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Корецького районного суду Рівненської області в складі судді Сірака Д.Ю. від 31 травня 2018 року, ухвалену в 11год.45 хв. в м. Корець,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики від 10 листопада 2016 року в сумі 426092 грн.

Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 31 травня 2018 року забезпечено даний позов шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_5 у розмірі 22,50 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський стандарт» та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження таких корпоративних прав до набуття чинності рішення суду у даній справі.

Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача в статутному капіталі ТзОВ«Поліський стандарт» може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та призвести до порушення справ позивача.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Покликається на невідповідність виду забезпечення позову спірним правовідносинам та вважає, що позивач не довів, що незабезпечення позову в обраний останнім спосіб може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Доводить, що накладення арешту на корпоративні права особи боржника фактично є втручанням в управління діяльністю господарського товариства, що суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, корпоративні права, які належать йому як засновнику або учаснику господарського товариства, не можуть бути об'єктом арешту або реалізації на виконання рішення суду. Зазначає, що позивач не додав до заяви про забезпечення позову жодного доказу, який би підтверджував необхідність застосування вказаного заходу забезпечення позову, в залежності від можливого утруднення чи не виконання рішення по справі. Просить ухвалу суду про забезпечення позову скасувати та прийняти нову -про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення коштів. Предметом указаного позову є стягнення із відповідачів на користь позивача грошових коштів у розмірі 426092грн. за невиконання узятих на себе зобов'язань за договором позики. ОСОБА_3 просив в забезпечення позову, накласти арешт на належну ОСОБА_5 частку в статутному капіталі ТОВ «Поліський стандарт» у розмірі 22,50% статутного капіталу товариства, яка становила 2250грн.

Порушуючи питання про забезпечення позову у вказаний у заяві спосіб, заявник посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що майбутнє судове рішення може бути не виконано, оскільки відповідачі є боржниками перед ПАТ «Райффайзен банк Аваль», згідно рішень суду на загальну суму 548 957,49грн., в процесі виконання яких накладено арешт на все їх рухоме та нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 148 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами (ч. 1 ст. 149 ЦК України).

Таким чином, у випадку відчуження ОСОБА_5 своєї частки у статутному капіталі товариства або переходу до іншої особи права власності на майно товариства пропорційну частці учасника товариства, буде неможливо звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу та його виконанні.

Крім того, на думку колегії суддів, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. При цьому, слід зазначити, що накладення арешту на частку у статутному капіталі не перешкоджає господарській діяльності товариства і не порушує права та інтереси інших осіб.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на корпоративні права без наміру власників його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні інтереси власника частки у статутному капіталі товариства.

Тому, зважаючи на характер спірних правовідносин та суть заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. І оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Корецького районного суду Рівненської області від 31 травня 2018 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Шимків С.С.