Постанова № 75748109, 07.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м. Рівне

Справа № 569/9367/18

Провадження № 22-ц/787/1285/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В.,

секретар судового засідання - Шептицька С. С.

учасники справи:

позивач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого

комітету Рівненської міської ради;

відповідач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

відповідач - Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»;

відповідач - Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»

Рівненської обласної ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у складі судді Гордійчук І.О.,

в с т а н о в и в :

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» та Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради про скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання договорів недійсними, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Одночасно із позовною заявою 21 травня 2018 року подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на об'єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення з закритою терасою та квартиру загальною площею 154,6 м?, реєстраційний номер об'єкта 1539472956101, адреса: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності; торгові приміщення та квартиру загальною площею 433 м?, реєстраційний номер об'єкта 1539427356101, адреса: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна: нежитлових приміщень з закритою терасою та квартири загальною площею 154,6 м?, реєстраційний номер об'єкта 1539472956101, адреса: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності; торгових приміщень та квартири загальною площею 433 м?, реєстраційний номер об'єкта 1539427356101, адреса: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Копію ухвали для виконання направлено у Рівненський регіональний центр надання адміністративних послуг та для відома сторонам по справі. Ухвала суду про забезпечення позову звернута до негайного виконання.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання рішення суду, а також принципом гарантування особі реальної можливості захисту своїх прав.

Вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що оскаржувана ухвала обмежує її конституційне гарантоване право власності на майно, при чому без будь-яких обґрунтувань, виключно на основі поданого позову, без дослідження жодних доказів, що вказують на можливість настання ризиків. Суд не пересвідчився яким чином невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на виконання рішення суду. Звертає увагу, що позивач у своїй заяві покликається на те, що УДАБК Рівненської міської ради було позбавлене можливості провести перевірку на виконання запиту міського голови м. Рівного, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно не отримували повідомлень про проведення перевірок та не прибували на об'єкт будівництва, проте жодних доказів на підтвердження таких посилань не долучено. Суд не врахував того, що, пред»явивши позов про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна та договору про поділ спільного нерухомого майна, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради не наводить яким чином ці правочини порушують право позивача.Судом не взято до уваги, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачі здійснили самочинне будівництво і жодних доказів на підтвердження цього не додає. Додає, що покликання позивача на те, що за результатами дослідження витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно прослідковується внесення змін до технічної характеристики об'єкту нерухомого майна, що вказує на проведення самовільного будівництва, не підкріплені доказами, і більш того, відсутні докази, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є замовниками будівництва по АДРЕСА_1, так само, як і підтвердження, що за цією адресою проводяться будівельні роботи. Зазначає, що із долучених до позову технічних паспортів не вбачається факту встановлення самочинного будівництва по АДРЕСА_1. Покликаючись на те, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, просить її скасувати.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Повноваження Управління державного архітектурно-будівельного контролю визначені положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де в ст..38 зазначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. Якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

В заяві про забезпечення позову позивачем не наведено жодних аргументів того, що заходи забезпечення позову, застосовані судом першої інстанції, та правочини про перехід права власності, які, на думку позивача, можливо будуть вчинені власниками майна, можуть вплинути на виконання чи невиконання рішення суду, а також на виконання повноважень суб»єкта владних повноважень, яким є Управління державного архітектурно-будівельного контролю.

На думку апеляційного суду, наведені у заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів з цього приводу.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про необґрунтованість висновку місцевого суду щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів та вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

За ч.5 ст.153 ЦПК України суд може забезпечити позов в залежності від обставин справи.

Судом першої інстанції не враховано наведені обставини, у зв»язку з чим висновок про необхідність вжиття заходів забезпечення позову є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про забезпечення його позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» та Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради про скасування рішень про державну реєстрації прав, визнання договорів недійсними, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, - відмовити.

Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 352(триста п»ятдесят дві гривні) 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлено 09 серпня 2018 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Бондаренко Н. В.