Рішення № 7574810, 21.01.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 р. Справа № 24/73

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Липко І. І., за участю представників позивача Попенюка С. М. і Галушки Г. М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" про стягнення 5 819 грн 59 коп. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

ТОВ "Ферозіт-Альфа" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 5 819 грн 59 коп., з яких 4 354 грн 60 коп. - основний борг, 475 грн 01 коп. - пеня, 870 грн 92 коп. - штраф, 65 грн 86 коп. - три проценти річних і 53 грн 20 коп. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення узятих на себе зобов'язань, згідно укладеного між сторонами договору поставки товарів № ІФ/23/07/1 від 23 липня 2008 р., відповідач неповністю оплатив поставлений позивачем товар, внаслідок чого утворився борг в сумі 4 354 грн 60 коп. У зв'язку із виникненням цього основного боргу, на підставі пунктів 5.2 і 5.3 Договору, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, а згідно ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати й річні.

Ухвалою від 17 листопада 2009 р. господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 24/73.

08 і 22 грудня 2009 р. та 12 січня 2010 р., розгляд справи судом відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою голови господарського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2010 р., згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору був продовжений до 13 лютого 2010 р.

Відповідач свого представника в жодне засідання не направив, хоча про час і місце їх проведення повідомлявся судом в установленому порядку (а. с. 1, 26, 29, 40). Відзиву на позов відповідач суду не надіслав і зазначених в ухвалах вимог суду не виконав. За наведених обставин, заслухавши думку представників позивача, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав недоцільним і, згідно вимог ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд

в с т а н о в и в:

23 липня 2008 р., ТОВ "Ферозіт-Альфа" (постачальник) і фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (покупець) уклали між собою Договір поставки товарів № ІФ/23/07/1 (а. с. 9), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Згідно умов пунктів 4.1, 4.2 Договору, покупець здійснює оплату партії товару, що поставляється постачальником протягом тридцяти календарних днів від дати отримання товару шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника.

У пунктах 5.2 і 5.3 Договору, сторони передбачили відповідні штрафні санкції за його порушення. Так, у випадку порушення строків, передбачених цим Договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. У випадку ж прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на двадцять календарних днів, покупець повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми неоплаченого товару.

На виконання своїх договірних зобовязань, позивач поставив відповідачу товар (будівельні матеріали) на загальну суму 7 354 грн 60 коп., що підтверджується даними видаткових накладних № ТРН-ІФ/000916 та № ТРН-ІФ/000917 від 01 серпня 2008 р. (а. с. 10, 11). В свою чергу, відповідач порушив узяті на себе договірні зобовязання і повністю не розрахувався за поставлений йому позивачем товар. Зокрема, дані банківської виписки за 22 жовтня 2008 р. указують, що відповідачем було перераховано позивачу лише 3 000 грн (а. с. 80), що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем в сумі 4 354 грн 60 коп.

09 жовтня 2010 р., позивач звертався до відповідача із відповідною претензією (а. с. 12, 13), але відповіді на неї не отримав.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 4 354 грн 60 коп., що підлягав оплаті на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обовязковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

За договором поставки, як визначено у ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що, не оплативши повністю поставлений позивачем товар, відповідач допустив порушення укладеного між сторонами Договору поставки і це спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем в сумі 4 354 грн 60 коп. Розмір цього боргу відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході її розгляду судом. Тому, вимогу позивача про стягнення з відповідача 4 354 грн 60 коп. основного боргу слід задовольнити.

У звязку із простроченням виконання грошового зобовязання, на підставі п. 5.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню (а. с. 14) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, всього на суму 475 грн 01 коп., що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 ГК України та вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Крім того, за прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на двадцять днів, згідно п. 5.3 Договору, позивач нарахував відповідачу штраф (а. с. 17) у розмірі двадцяти відсотків від суми неоплаченого товару, що становить 870 грн 92 коп. Це не суперечить зазначеним у ст. 549 ЦК України положенням. Таким чином, указані вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і задовольняє їх у повному обсязі.

Також, згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач нарахував відповідачу 53 грн 20 коп. інфляційних втрат і три проценти річних на суму 65 грн 86 коп. (а. с. 15, 16). Разом з тим, зроблений судом арифметично правильний розрахунок інфляційних втрат становить 34 грн 84 коп., у зв'язку з чим, вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат слід задовольнити частково, зокрема, у розмірі 34 грн 84 коп. Що ж до стягнення 65 грн 86 коп. три проценти річних, то цю вимогу позивача суд задовольняє.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно вимог ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Людкевича, 40; ідентифікаційний код 30543304): 4 354 грн 60 коп. основного боргу, 475 грн 01 коп. пені, 870 грн 92 коп. штрафу, 34 грн 84 коп. інфляційних втрат, 65 грн 86 коп. три проценти річних, 101 грн 69 коп. державного мита, 235 грн 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду" рішення підписане 25 січня 2010 р.

______