Рішення № 7574594, 24.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "24" грудня 2009 р. Справа № 18/1605

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пінюгін І.Ю., директор;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Респекта" (м.Миколаїв)

до Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень)

про стягнення 27207,88грн.,

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до АТЗТ "Коростенський фарфор" про стягнення 27207,88грн., з яких: 20000грн. заборгованість за договором поставки лому шамотних виробів №Л-1 від 10.03.2009р., 2811,16грн. пені, 1396,72грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 1600грн. штрафу, 1400грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву, витребуваних ухвалою суду документів не надав, а також не скористався правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23). В адресованій факсимільним зв'язком заяві від 23.12.2009р. відповідач просить перенести судове засідання на іншу дату та витребувати докази, які в матеріалах справи відсутні, а саме: документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала позов, при цьому, зокрема, зазначає, що позовна заява підписана директором ПП "Респекта", проте в матеріалах, які надсилались до суду, відсутній документ, що підтверджує його повноваження, а також просить повторно направити на адресу відповідача копію позовної заяви з усіма доданими до неї документами, посилаючись на ненаправлення позивачем вищевказаних додатків відповідачу.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування додаткових доказів та відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, що поважність причини неявки представника відповідача документально не підтверджена, а також закінчення строку вирішення спору, передбаченого ч.1 ст.69 ГПК України, приймаючи до уваги той факт, що позивач на виконання вимог ухвали господарського суду від 28.10.2009р. та 03.12.2009р. надав довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо себе та щодо відповідача, з якої вбачається, що Панюгін Ігор Юрійович є керівником ПП "Респекта" та має право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені підприємства, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Суд також вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що він не був позбавлений права до початку розгляду справи ознайомитись з матеріалами справи відповідно до ст.22 ГПК України.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2009р. між ПП "Респекта" (Покупець, позивач) та АТЗТ "Коростенський фарфор" (Продавець, відповідач) укладено Договір №Л-1(а.с.8-10), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати та відвантажити, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти лом шамотних виробів (п.1.1).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 3 вищевказаного договору сторони погодили, що покупець сплачує 100% вартості товару по факту завантаження в наступному порядку:

- 50% вартості партії товару протягом 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника та підтвердження замовлення вагонів;

- остаточний розрахунок за фактично завантажений у вагони об'єм партії товару, обумовлений в специфікації, здійснюється в день повідомлення постачальником покупця про факт завантаження вагонів, на підставі рахунку.

На виконання умов даного договору позивач здійснив попередню оплату за лом шамотний на суму 20000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 27.03.2009р. (а.с.18).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у погоджені угодою строки товар не поставив, сплачених позивачем коштів в сумі 20000,00 грн. не повернув.

02.07.2009р. та 14.09.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензії з вимогою про перерахування коштів за непоставлений лом шамотних виробів, однак вимоги позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість за непоставлений товар в сумі 20000,00грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 20000,00грн. передоплати за поставку лому шамотних виробів, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.5.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 2811,16грн. (а.с.16).

Як свідчить зміст розділу 5 договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що у випадку порушення постачальником строків відвантаження товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості сплаченого але непоставленого товару.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором №Л-1 від 10.03.2009р., позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до приписів якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну сплату у відповідності до вимог чинного законодавства:

- за період з 31.03.2009р. по 14.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 20000,00грн. (сума боргу) х0,066 (подвійна облікова ставка НБУ) х76 (кількість прострочених днів) /100 =1003,20грн.;

- за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009р. згідно наступного розрахунку: 20000,00грн. (сума боргу) х0,060 (подвійна облікова ставка НБУ) х58 (кількість прострочених днів) /100 =696,00грн.;

- за період з 12.08.2009р. по 28.09.2009р. згідно наступного розрахунку: 20000,00грн. (сума боргу) х0,056 (подвійна облікова ставка НБУ) х48 (кількість прострочених днів) /100 =573,60грн.;

Отже, розмір пені, який правомірно нарахований та підлягає задоволенню, складає 2272,80грн. (1003,20грн. + 696,00грн. + 573,60грн.); вимоги в частині стягнення пені в розмірі 538,36грн. (2811,16грн. - 2272,80грн.) необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 1400,00грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Згідно Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с.16), господарський суд самостійно здійснює відповідний розрахунок за період з 31.03.2009р. по 15.04.2009р.: 20000,00грн. (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х 100,5% (індекс інфляції за травень) х 101,1% (індекс інфляції за червень) х 99,9% (індекс інфляції за липень) х 99,8% (індекс інфляції за серпень) х 100,8% (індекс інфляції за вересень) х 100,9% (індекс інфляції за жовтень) - 20000,00грн. = 791,51грн.

Таким чином, обґрунтовано заявленою сумою інфляційних є 791,51грн. (1400,00грн. - 791,51грн.). В частині стягнення 608,49грн. суд відмовляє.

Крім того, позивач, посилаючись на ст.536, 693 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України, нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 1396,72грн. процентів за користування чужими коштами та 1600,00грн. штрафу.

Однак, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу та процентів за користування чужими коштами безпідставними, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частина 2 ст.549 ЦК України передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Згідно з ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Таким чином, згідно положень статей Цивільного та Господарського кодексів України, на які посилається позивач як на підставу правомірності нарахування процентів за користування чужими коштами та штрафу, позивач дійсно має право на стягнення процентів за користування чужими коштами та штрафу, однак позивач не врахував, що розмір процентів має визначатися сторонами у договорі. Як вбачається з договору поставки №Л-1 від 10.03.2009р. сторони не передбачили нарахування штрафу та процентів за користування чужими коштами за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 1396,72грн. суми процентів за користування чужими коштами та 1600,00грн. штрафу є безпідставною.

Приписами ст.ст.525 і 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повернення коштів, письмових заперечень по суті спору не надав, розрахунок пені, інфляційних не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, не заперечуються відповідачем та підлягають задоволенню частково на суму 23064,31грн., з яких 20000,00грн. основного боргу, 2272,80грн. пені та 791,51грн. інфляційних.

У стягненні 538,36 грн. пені, 608,49грн. інфляційних, 1396,72грн. процентів за користування чужими коштами та 1600,00грн. штрафу суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 530, 547, 549, 611, 628, 629, 625, ЦК України, керуючись ст. ст.33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" (11500, м.Коростень, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 00310350)

на користь Приватного підприємства "Респекта" (54042, м.Миколаїв, вул.Чайковського, 6-а, код ЄДРПОУ 32997605):

- 20000,00грн. - основного боргу;

- 2272,80грн. - пені;

- 791,51грн. - інфляційних;

- 230,64 грн. витрат по сплаті державного мита ;

- 200,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 538,36 грн. пені, 608,49грн. інфляційних, 1396,72грн. процентів за користування чужими коштами та 1600,00грн. штрафу суд відмовляє .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

дата підписання рішення 11.01.2010р.

Віддрукувати 3прим:

------------------------

1 - в справу

2,3- сторонам